Справа № 450/168/14 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.
Провадження № 22-ц/783/3037/14 Доповідач в 2-й інстанції: Штефаніца Ю. Г.
Категорія: 47
03 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Штефаніци Ю.Г.
суддів: Берези В.І., Бойко С.М.,
за участі судового секретаря: Брикайло М.В.,
позивача ОСОБА_2 її представників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Гамаліївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_5 про скасування рішення сесії сільської ради і визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку, -
Заочним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 лютого 2014 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Гамаліївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_5 про скасування рішення сесії сільської ради №198 від 23 січня 2009 року «Про затвердження меж присадиби ОСОБА_5.» і визнання недійсним Державного акту серії ЯЖ№649212 від 23 червня 2009 року про право власності на земельну ділянку.
Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_2 В апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність оскаржуваного рішення, на неповне дослідження судом доказів у справі та з'ясування обставин, що мають значення для справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, про задоволення позову в повному обсязі (а.с. 30-31).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2 її представників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на обґрунтування доводів апеляційної скарги, заперечення на скаргу представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить достатніх підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Положеннями ст.212 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У відповідності до ст.3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, визнання незаконними рішення дії чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_5, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ 649212 від 23.06.2009 року, належить земельна ділянка площею 0,2500 га., кадастровий номер 4623681900:01:002:0112, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с.8).
Вказаний державний акт було виготовлено на підставі рішення XVI сесії Гамаліївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області 5 скликання за № 199 від 23.01.2009 року, яким ОСОБА_5 було передано власність земельні ділянки, що розташовані в с.Гамаліївка: площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та площею 0,1037 га для ведення особистого селянського господарства.(а.с.7).
Актом обстеження присадибної ділянки ОСОБА_5 від 15.01.2009 року, складеного комісією Гамаліївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, було встановлено, що ОСОБА_2 безпідставно не підписує акту погодження межі, у зв'язку з чим, комісія запропонувала затвердити межі присадиби ОСОБА_5 згідно абрису земельних ділянок, площею 0,2500 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та площею 0,1037 га. для ведення особистого селянського господарства, для передачі у власність (а.с.7).
Згідно рішення рішенням XVI сесії Гамаліївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області 5 скликання за № 198 від 23.01.2009 року «Про затвердження меж присадиби ОСОБА_5.» було затверджено межі земельних ділянок ОСОБА_5 для передачі їх у власність без підпису акту погодження меж ОСОБА_2 (а.с.7 зворот).
Судом встановлено також, що Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 06.08.2013 року, котре після його перегляду апеляційним судом Львівської області, набрало законної сили 19.11.2013 року (а.с.21,22), позивачці ОСОБА_2 вже було відмовлено у задоволенні позовних вимог про скасування оспорюваного державного акту на землю, з тих підстав. що технічна документація із землеустрою по видачі державних актів на земельні ділянки ОСОБА_5 була виготовлена із дотриманням визначеного законом порядку встановлення та узгодження меж земельної ділянки і дана обставина, відповідно до положень ст.61 ЦПК України не потребує доказування.
Повторно звертаючись з позовними вимогами у даній справі щодо визнання недійсним вказаного Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ 649212 від 23.06.2009 року на земельну ділянка площею 0,2500 га., кадастровий номер 4623681900:01:002:0112, позивач виходила із того, що рішенням XVI сесії Гамаліївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області 5 скликання за № 198 від 23.01.2009 року «Про затвердження меж присадиби ОСОБА_5.» слід визнати незаконним, оскільки таке прийнято без її згоди і у її відсутність.
Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність заявлених позовних вимог та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.
За положеннями ст.91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 встановленим законом порядком скористалась своїм правом на отримання у власність земельної ділянки, та отримала таку в 2009 році межах норм, визначених ст.121 ЗК України.
Згідно положень ст.152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Як передбачено ст.155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий визнається недійсним.
Відповідно до ч.3 ст.158 ЗК України, органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 (колишнє прізвище ОСОБА_2) на підставі договору дарування від 24.01.2002 року отримала у власність від ОСОБА_7 житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 без визначення розміру земельної ділянки на якій знаходиться садиба.
Судовою колегією встановлено, що вказаний будинок розташований на земельній ділянці яка раніше перебувала в користуванні попереднього власника будинку ОСОБА_7 площею 0,2343 га та згідно кадастрового плану встановлення меж земельної ділянки станом на 1998 рік в точках Б-В безпосередньо межує із земельною ділянкою яка перебувала в користуванні ОСОБА_8 площею 0,3538 га, а на даний час - власника земельної ділянки ОСОБА_5.
Згідно положень ст.120 ЗК України (в редакції станом на 2002 рік) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.
Отже, при переході права власності ОСОБА_7 на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 24.01.2002 року до ОСОБА_2, остання не набула автоматично права на користування земельною ділянкою попереднього користувача без укладення відповідного договору оренди.
Однак, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту укладення нею такого договору оренди чи набуття права власності або користування земельною ділянкою в межах користування попереднього користувача ОСОБА_7 у інший спосіб.
Більш того, колегією суддів в ході огляду та аналізу в судовому засіданні наданих позивачем копій кадастрових планів спірних земельних ділянок станом на 1998 рік та планів меж земельних ділянок ОСОБА_5: площею 0,2500 га., кадастровий номер 4623681900:01:002:0112 та площею 0,1037 га., кадастровий номер 4623681900:01:002:0113 встановлено, що за своєю площею і конфігурацією належні відповідачу земельні ділянки не виходять за межі земельної ділянки, яка перебувала в користуванні попереднього користувача ОСОБА_8 та в точках Г-А межувала із земельною ділянкою ОСОБА_7
Таким чином, позивачем не надано, а судом не здобуто доказів на підтвердження того, що рішенням XVI сесії Гамаліївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області 5 скликання за № 198 від 23.01.2009 року «Про затвердження меж присадиби ОСОБА_5.» порушується право ОСОБА_2, як власника чи користувача земельної ділянки.
Сам факт відсутності ОСОБА_2 на засіданні сесії не може бути підставою для визнання такого рішення незаконним.
З врахуванням встановлених обставин справи та положень норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність фактичних і правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2.
З огляду на викладене, судова колегія, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків районного суду і не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.313, ч.1 п.1 ст.314, ст. ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: Штефаніца Ю.Г.
Судді: Береза В.І.
Бойко С.М.