Справа № 438/1288/13 Головуючий у 1 інстанції: Посисень Л.М.
Провадження № 22-ц/783/1400/14 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
Категорія:19
28 травня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючої судді - Копняк С.М.
суддів: - Мацея М.М., Кабаль І.І.
секретар - Олексів О.А.
з участю представників відповідачки - ОСОБА_4,
- ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 06 грудня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки та про стягнення витрат по сплаті судового збору, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_7 з позовними вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки та про стягнення витрат по сплаті судового збору в розмірі 1985 грн. 92 коп.
Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 06 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржив позивач - ТзОВ «Кредитні ініціативи». В обґрунтування апеляційною скарги, посилається на те, що при ухваленні рішення, судом першої інстанції неповно з»ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи, рішення ухвалене як з порушенням норм матеріального права, так і з порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що 17 грудня 2012 року між ТзОВ «Кредитні ініціативи» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило ТзОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги до кредитних договорів, укладених між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізичними особами.
Відповідно до договору та чинного законодавства покупець набув усі права вимоги по відступленим кредитним договорам, включаючи сплату суми основного боргу, відсотків, комісій, нарахованих штрафних санкцій.
Згідно вищезазначеного договору відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 534/Кр352 від 24.12.2007 року, що було укладено між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), який змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізичною особою - громадянкою України ОСОБА_7, на користь ТзОВ «Кредитні ініціативи».
24.12.2007 року Закрите акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізична особа - громадянка України ОСОБА_7 уклали кредитний договір №534/Кр 352, з подальшим внесенням змін та доповнень. Відповідно до умов вищевказаного кредитного договору, банк зобов'язався надати боржнику (за кредитним договором - позичальникові) кредит у сумі 150000,00 грн., а боржник зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.
Банк (первинний кредитор) свої зобов»язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши боржнику кредит в сумі 150000,00 грн.
В свою чергу, боржник неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, чим грубо порушує істотні умови кредитного договору в результаті чого станом на 30.06.2013 року має прострочену заборгованість.
Мотивує апеляційну скаргу також і тим, що 24.12.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до якого відповідач передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу квартири. Зобов»язання відповідача перед позивачем за кредитним договором залишаються невиконаними, а тому у позивача є всі підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Просить рішення Бориславського міського суду Львівської області від 06 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідачки ОСОБА_7 - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в заперечення мотивів, викладених в апеляційній скарзі, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
За приписами ч.1 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає даним вимогам.
Згідно ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до положень ст.ст.11,15 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
На підставі ст.ст.10,60,61 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Встановлено, що між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (в особі керуючого Філією «Відділення Промінвестбанку в м.Борислав Львівської області, Філія ліквідована) та відповідачем, 24 грудня 2007 року укладено кредитний договір №534/Кр352, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_7 кредит у сумі 150000,00 грн. на споживчі цілі.
24.12.2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (в особі керуючого Філією «Відділення Промінвестбанку в м.Борислав Львівської області, Філія ліквідована) та ОСОБА_7 укладено договір іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, який посвідчено приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу ОСОБА_8 24.12.2007 року за реєстровим №1719, згідно умов якого для забезпечення вимоги іпотекодержателя ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», що випливають з кредитного договору №534/Кр352 від 24.12.2007 року, іпотекодавцем ОСОБА_7 передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, що складається з двох житлових кімнат житловою площею - 36,2 кв.м., та однієї кухні; загальна площа квартири - 81,1 кв.м.
В подальшому 17.12.2012 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТзОВ "Кредитні ініціативи" були укладені договори відступлення прав вимоги та договір про передачу прав за договорами забезпечення, за якими банк передав (відступив), а позивач набув усіх прав вимоги первісного кредитора (Банку) зокрема, і за кредитним договором №534/Кр352, укладеним між ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_7 і за укладеним між ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_7 договором іпотеки.
Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТзОВ «Кредитні ініціативи», суд виходив з того, що рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 05 березня 2013 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_7 про стягнення 161 796,33 грн. заборгованості за кредитним договором №534/Кр352 від 24.12.2007 року, в задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» - відмовлено. Дане рішення суду набрало законної сили, і цим рішенням суду встановлено, що позивач ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», який самостійно, на свій власний розсуд, без повідомлення про це позичальника ОСОБА_7, (вона ж і іпотекодавець) прийняв рішення про списання безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву банку і 29.12.2010 року, списав безнадійну заборгованість за кредитним договором №534/Кр352 від 24.12.2007 року, і відніс її на збільшення валових витрат банку, отримав відшкодування від держави, втратив право вимоги за кредитним договором №534/Кр352 від 24.12.2007 року. Позивач ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» з часу отримання відшкодування втратив право вимоги за кредитним договором №534/Кр352 від 24.12.2007 року. Оскільки цим припинено основне зобов»язання за кредитним договором припинено і дію договору іпотеки.
Крім цього, у рішенні суду першої інстанції вказано, що з наданих позивачем документів не вбачається підтвердження факту укладення 17 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» договору відступлення прав вимоги та договору про передачу прав за договорами забезпечення.
Однак, колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції є помилковими і такими, що суперечать дійсним обставинам справи та вимогам закону.
Як вбачається із копій договорів від 17.12.2012 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТзОВ "Кредитні ініціативи" про відступлення прав вимоги і про передачу прав за договорами забезпечення та витягів із додатків до них, такі належним чином завірені уповноваженим працівником позивача. Підстав сумніватись в факті їх укладення через неподання їх оригіналів на вимогу суду представником позивача немає, оскільки доказів на підтвердження протилежного (визнання їх недійсними, розірвання, скасування, тощо, спростування наданих витягів із вказаних договорів уповноваженим працівником позивача) немає. У суду першої інстанції були інші можливості отримати для огляду їх оригінали (витребування їх у іншої сторони, нотаріуса, яким один із договорів посвідчувався, тощо), однак суд таким не скористався.
Висновок суду першої інстанції про втрату ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" права вимоги за кредитним договором №534/Кр352 від 24.12.2007 року та припинення, відповідно, основного зобов'язання з часу списання заборгованості за таким кредитним договором як безнадійної та отримання відшкодування банком за рахунок страхового резерву, колегія суддів вважає необґрунтованим.
Відповідно до п.8 Постанови Правління НБУ №424 від 13.09.2010 року "Про затвердження Порядку формування банками резервів за кредитами і нарахованими за ними процентами та списання безнадійної заборгованості" (що діяла на час списання банком заборгованості (1.01.2010 року - 18.03.2011 року) списання безнадійної заборгованості за кредитами та нарахованими за ними процентами не є підставою для припинення вимог банку до позичальника. Банк у період відповідно до законодавства України продовжує роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості. Крім цього, згідно п.7, чинної на даний час, Постанови Правління НБУ №172 від 1.06.2011 року "Про затвердження Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву", відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Банк зобов'язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.
А відтак, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з інших правових підстав.
Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право вимоги до третьої особи (боржника).
У ст.1079 ЦК України встановлено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Згідно із свідоцтвом серії ФК №214 від 22.09.2008 р., виданим Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг, ТзОВ «Кредитні ініціативи» є фінансовою установою.
За умовами ст.ст.4, 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові установи надають фінансові послуги, якими, зокрема, є факторинг. Послуги з факторингу фінансові установи мають право надавати з урахуванням вимог ЦК України та цього Закону.
Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» передбачено, що відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягають, зокрема, такий вид господарської діяльності як із надання фінансових послуг.
Статтею ж 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено обов'язковість ліцензування з надання фінансових послуг, тобто ліцензуванню підлягає діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.
Фінансовими активами є кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів (ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).
Позивач покликається на те, що в результаті укладеного між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та позивачем договору факторингу, до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_7, як позичальника за кредитним договором №534/Кр 352 від 24.12.2007 р., а відтак і право вимоги за іпотечним договором, яким забезпечувався договір кредиту.
Виходячи з системного аналізу норм права, колегія суддів приходить до висновку про необхідність отримання позивачем ліцензії, оскільки в даному випадку під час надання фінансової послуги - факторингу він залучає фінансові активи від фізичної особи. Така відсутня в матеріалах справи і не надано позивачем ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції, що є однією з безумовних підстав для відмови у задоволенні позову.
Також, п.п.4.1, 4.2 договору відступлення прав вимоги передбачено, що відступлення прав вимоги первісним кредитором новому кредитору, набуття новим кредитором прав вимоги та заміни кредитора за правами вимоги на нового кредитора набувають чинності у день укладення договору, за умови належного оформлення сторонами (підписання та скріплення відбитком печаток сторін) реєстру позичальників. При цьому права вимоги, що виникають у майбутньому набуваються новим кредитором з моменту їх виникнення, але в будь-якому разі після підписання сторонами Реєстру позичальників. Сторони підписують Реєстр позичальників за умови зарахування на банківських рахунок первісного кредитора оплати новим кредитором ціни продажу відповідно до умов Розділу 3 цього договору.
За приписами ст.ст. 10, 60 ЦПК України, обов»язок доказування факту виконання умов договору факторингу, купівлі права грошової та іпотечної вимоги - сплати ціни продажу та належного підписання та оформлення Реєстру позичальників, лежить на позивачеві. Однак, позивачем не надані та в матеріалах справи відсутні належні докази сплати позивачем ціни продажу та підписання і оформлення Реєстру позичальників, а відтак і переходу до нього права вимоги, що також є однією з підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Крім того, позивачем належно не обґрунтовано та не підтверджено право вимоги з відповідача суми боргу в розмірі 198 592, 00 грн. за кредитним договором, за відсутності даних про те, в якому розмірі відступалось право вимоги до боржника по кредитному договору №534/Кр 352 від 24.12.2007 р. від первісного до нового кредитора
Позивачем не наведено достатніх підстав та не надано достатніх доказів в підтвердження права вимоги з відповідача як боржника за кредитним договором та іпотекодавця за договором іпотеки - забезпечення боргу, вимога до якого є похідною, а тому це також є підставою для відмови у позові.
Відповідно до частин 4, 5 ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання.
За приписами ч.2 ст.24 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель зобов»язаний письмово у п»ятиденний строк повідомити боржника про відступлення права за іпотечним договором і право вимоги за основним зобов»язанням.
Даний обов»язок також передбачений пунктом 6.1 Договору про відступлення прав вимоги, в якому визначено і порядок такого повідомлення.
ТзОВ «Кредитні ініціативи» не надав суду докази того, що ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» як іпотекодержатель, повідомив у письмовій формі відповідача ОСОБА_7 про відступлення права вимоги.
Як вбачається із змісту статті 24 Закону України "Про іпотеку", що діяла на час укладення між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТзОВ "Кредитні ініціативи" договору про передачу прав за договорами забезпечення, - правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Згідно з п.5.4. Договору відступлення прав вимоги, кожна сторона зобов»язується повною мірою співпрацювати з іншою стороною з метою реєстрації Нового Кредитора у якості іпотекодержателя у державних реєстрах.
Відповідно до ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом
Крім цього, відповідно до ст.4 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження. Речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно. Право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, квартиру може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані, крім випадків, якщо власником земельної ділянки та житлового будинку, будівлі, споруди, квартири, розташованих на ній, є та сама особа.
Також із змісту п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вбачається, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205-210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право вимоги на звернення стягнення на предмет іпотеки наступає з моменту реєстрації відомостей про відступлення права за іпотечним договором. Позивачем жодних доказів того, що на час звернення до суду з позовом відбулась державна реєстрація відомостей про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, а відтак і про те, що ТОВ «Кредитні ініціативи» є іпотекодержателем згідно договору іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 24.12.2007 року, який посвідчено приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу ОСОБА_8, 24.12.2007 року за реєстровим №1719, не надано, і судом таких не здобуто. Тому позовні вимоги ТзОВ "Кредитні ініціативи" про звернення стягнення на предмет іпотеки на даний час є передчасними, тому і з цих підстав у їх задоволенні слід відмовити.
А відтак, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позову слід відмовити, однак з інших правових підстав ніж були вказані судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.2-4, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" - задовольнити частково.
Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 06 грудня 2013 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки та про стягнення витрат по сплаті судового збору - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуюча Копняк С.М.
Судді: Кабаль І.І.
Мацей М.М.