Справа № 465/8933/13 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.
Провадження № 22-ц/783/3851/14 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія: 51
26 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Гірник Т.А., Кабаля І.І.,
секретар: Глинський І.І.,
за участі представника відповідача ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» - Лозинського Д.С., позивача ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 11 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» про стягнення коштів за час затримки виплати заробітної плати при звільненні, -
рішенням Франківського районного суду м. Львова від 11 квітня 2014 року уточнені позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» на користь ОСОБА_3 середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку в період з 5 лютого 2013 року по 5 вересня 2013 року в сумі 10384,92грн. Вирішено питання судових витрат.
Вказане рішення оскаржило ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд».
В своїй апеляційній скарзі просять рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог. Вважають, що рішення підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи. Суд невірно прийшов до висновку, що позивачу при звільненні не було виплачено всіх належних йому до виплати сум та ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» було проведено з позивачем повний розрахунок лише 19.09.2013р., що і вважається днем фактичного розрахунку (тобто час фактичної виплати за судовим наказом). Навпаки суд мав би врахувати час винесення судового наказу, яким було стягнуто невиплачену при звільненні заробітну плату, тобто 13.03.13 р. А тому, днем фактичного розрахунку відповідно до ст. 117 КЗпП України слід вважати день винесення вказаного судового наказу. Таким чином, дійшовши до висновку, що днем фактичного розрахунку є 19.09.2013 року, суд фактично стягує середній заробіток за весь час невиконання судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання скарги, позивача та його представника в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, змісту оскаржуваного рішення та сторонами не оспорюється позивачу, який перебував у трудових відносинах з відповідачем та був наказом №7 від 5.02.2013 року звільнений з посади начальника дільниці в смт. Запитів, при звільненні не були виплачені належні йому до виплати суми, а саме 8236,09 грн. Така сума, стягнута, згідно судового наказу №465/226 6/13-ц (провадження 2-н/465/342/13 від 13.03.2013 року) з відповідача на користь позивача - 19.09.2013 року, згідно платіжного доручення №4788 у зв'язку з чим і було закінчене виконавче провадження.
Вважаючи, що позивачу згідно ч.1 ст. 117 КЗпП України, повинен бути виплачений його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але в межах періоду заявленого у позовних вимогах (з 5 лютого 2013 року по 5 вересня 2013 року), суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача його середнього заробітку за вказаний період.
Колегія суддів вважає згаданий висновок суду першої інстанції таким, що відповідає обставинам справи та вимогам закону, а доводи скарги про те, що період виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку має обмежуватись днем видачі судового наказу відповідно безпідставними.
Так, відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому відповідачем довільно протлумачено вказану норму закону, вважаючи день постановлення судового рішення про стягнення такої суми днем фактичного розрахунку, який таким не є, оскільки кошти у такий не виплачуються, а судове рішення є лише передумовою виплати таких при його виконанні.
Однак, як вбачається із оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції при здійснені розрахунку необхідної до стягнення суми допущено помилку при застосуванні норм матеріального закону.
Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 8.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», а зокрема, і змісту п.8 вказаного порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період
Згідно вказаного, розрахунок необхідної до стягнення суми повинен був бути здійснений таким чином: 1774,63 грн. (грудень 2012 року) + 1192,47 грн. (січень 2013 року) = 2967,1 грн. (два останні повні місяці роботи) / 42 робочі дні за цей період = 70,64 грн. (середньоденний заробіток) Х на кількість робочих днів за період з 5 лютого 2013 року по 5 вересня 2013 року, - 143 дні = 6843,98 грн.
Судом же першої інстанції при здійсненні розрахунку та застосуванні вказаної Постанови помилково була визначена середньомісячна зарплата у розмірі 1483,56 грн. та визначено середньомісячний заробіток за вказаний період шляхом множення такої на 7 місяців (5 лютого 2013 року - 5 вересня 2013 року).
Тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні шляхом зменшення необхідної до сплати суми з 10384,92 грн. до 6843,98 грн.
Вказаним слід частково задовольнити апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п. 4, 313, 314 ч.2, 315, 317, 319 ЦПК України, -
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» - задовольнити частково.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 11 квітня 2014 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 - змінити. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» на користь ОСОБА_3 середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку за період з 5 лютого 2013 року по 5 вересня 2013 року в розмірі 6843,98 грн. В задоволенні решти позову - відмовити.
В решті рішення Франківського районного суду м. Львова від 11 квітня 2014 року - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: Т.А. Гірник
І.І. Кабаль