04 червня 2014 року м.Львів Справа № 876/63/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й..
суддів Макарика В.Я.,
Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області на постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 22 лютого 2010 року в адміністративній справі № 2-а-348/10 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Самборі Львівської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни,
Постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 22 лютого 2010 року у даній справі позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Самборі Львівської області нарахувати на виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії, отриманої в період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, право на яке надане статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржило управління Пенсійного фонду України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області, яке є процесуальним правонаступником управління Пенсійного фонду України в м.Самборі Львівської області. Вважаючи, що при ухваленні даної постанови судом неповністю з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам та порушено норми матеріального і процесуального права, апелянт просив скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Після відкриття апеляційного провадження апелянт подав до суду клопотання про визнання постанови нечинною та закриття провадження у справі - у зв'язку зі смертю позивача. Крім того, він зазначив у клопотанні, що позивач перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, а тому апелянт є неналежним відповідачем у справі.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотань про розгляд справи за їх участю не подали, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, клопотання апелянта та дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.
Як видно із листа головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.06.2014 р. за № 5944/06-17, ОСОБА_2 перебував у них на обліку як одержувач пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 17.05.1988 р. по 01.05.2013 р.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позов пред'явлено не до тієї особи, яка повинна відповідати за цим адміністративним позовом.
У зв'язку з тим, що суд апеляційної інстанції позбавлений права відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України допустити заміну первинного відповідача належним відповідачем, вказане є підставою для відмови у позові.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції, яким задоволено позов ОСОБА_2, підлягає скасуванню.
Разом з тим, до зазначеного вище листа додано копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно із частиною першою статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1219 Цивільного кодексу України до складу спадщини не входять права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом, тобто правонаступництво щодо виплат, які є предметом позовних вимог, не допускається.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що спірні пенсійні правовідносини не допускають правонаступництва, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити, постанову суду першої інстанції - скасувати, а провадження у справі, відповідно до заявленого клопотання, - закрити.
Керуючись статтями 157, 195, 197, 198, 203, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області задовольнити частково.
Постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 22 лютого 2010 року скасувати.
Провадження в адміністративній справі № 2-а-348/10 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Самборі Львівської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя Р.Й.Коваль
Судді В.Я.Макарик
Н.М.Судова-Хомюк