04 червня 2014 року м.Львів Справа № 876/1856/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й..
суддів Макарика В.Я.,
Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Долинської міської ради Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року в адміністративній справі № 809/4088/13-a за позовом заступника Долинського міжрайонного прокурора Івано-Франківської області до Долинської міської ради Івано-Франківської області про визнання рішення частково протиправним,
20.12.2013 року заступник Долинського міжрайонного прокурора Івано-Франків-ської області звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив визнати незаконними та скасувати пункти 3 - 7 рішення тридцять сьомої сесії шостого скликання Долинської міської ради Івано-Франківської області від 05 грудня 2013 року № 1351-37/2013 «Про суспільно-політичну ситуацію».
Позовні вимоги мотивовано тим, що вказані пункти рішення за своїм змістом суперечать Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки врегулювання таких правовідносин не входить до компетенції органів місцевого самоврядування, в тому числі, й шляхом оформлення його у формі рішення міської ради.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року позов задоволено.
Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржила Долинська міська рада, який вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права. Тому просила скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тим, що судом при винесенні постанови не взято до уваги те, що оскаржувані пункти рішення були прийняті на підставі Конституції України; у межах повноважень, радою як представницьким органом територіальної громади; у спосіб, передбачений Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», у формі рішення. Ці пункти рішення є результатом волевиявлення територіальної громади міста в особі депутатів міської ради, а законодавством про органи місцевого самоврядування прямо не заборонено прийняття таких рішень.
Крім того, оскаржувані пункти рішення не породжують, не змінюють, не припиняють правовідносин, мають суб'єктивний характер та викладені у формі оціночних суджень.
Після відкриття апеляційного провадження Долинський міжрайонний прокурор подав до суду заяву про відмову заступника Долинського міжрайонного прокурора від адміністративного позову до Долинської міської ради про визнання протиправними та скасування пунктів 3 - 7 рішення тридцять сьомої сесії шостого скликання Долинської міської ради Івано-Франківської області від 05 грудня 2013 року № 1351-37/2013 «Про суспільно-політичну ситуацію», а також про закриття провадження у даній справі.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотань про розгляд справи за їх участю не подали, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.
Як видно із матеріалів справи, 05.12.2013 року тридцять сьома сесія шостого скликання Долинської міської ради прийняла рішення за № 1351-37/2013 «Про суспільно-полі-тичну ситуацію», яким вирішила:
1. Схвалити текст звернення міської ради до громадськості Долинського району.
2. Засудити події, що мали місце вранці 30 листопада 2013 року під час незаконного силового розгону органами МВС мирних мітингувальників на майдані Незалежності в м.Києві, а також бездіяльність стосовно попередження та негайної оцінки цих ганебних подій з боку особисто Президента України Януковича В.Ф., Прем'єр-Міністра України Азарова М.Я., Міністра внутрішніх справ України Захарченка В.Ю.
3. Звернутися до Президента України, Прем'єр-Міністра України та всього складу Кабінету Міністрів України з вимогою подати у відставку.
4. Звернутись до громадськості Долинського району з закликом до масової мобілізації через масові мирні акції чи інші форми протесту, що не заборонені чинним законодавством України, задля відстоювання європейського вектора розвитку держави, дотримання конституційних прав і свобод громадян України та притягнення до відповідальності посадових осіб, причетних до доведення країни до критичної економічної ситуації, зради національних інтересів, сприяння розвитку беззаконня в суспільстві.
5. Підтримати рішення Долинської районної ради від 03.12.2013 року № 467-23/2013 «Про суспільно-політичну ситуацію» та резолюцію зборів депутатів Івано-Франківської обласної ради від 01.12.2013 року «Про суспільно-політичну ситуацію в області».
6. Звернутись до членів Партії регіонів із закликом про вихід з партії.
7. Рекомендувати працівникам державних органів влади не використовувати як символіку в службових приміщеннях портрети Віктора Януковича.
8. Рішення опублікувати в газеті «Свіча» та «Віснику міської ради тижневика «Добра справа».
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що при прийнятті оскаржуваних пунктів рішення Долинська міська рада діяла з перевищенням своїх повноважень, визначених Конституцією України, статтями 25 - 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки право на звернення у спосіб прийняття рішення до повноважень будь-якого органу місцевого самоврядування не входить. Згідно зі статтею 40 Конституції України правом направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів наділені лише фізичні особи. Крім того, всупереч положенням статті 144 Конституції України оскаржувані пункти рішення не мають правовстановлюючого змісту.
Тобто, міські ради як органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст вирішують не будь-які питання суспільного життя, а лише питання місцевого значення, віднесені Конституцією та Законами України до їхньої компетенції.
Проте, колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного.
Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.
Статтями 34, 40 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Згідно з Конституцією України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стаття 3); держава відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 8); в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19).
Організація та діяльність органів місцевого самоврядування регулюється Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», тому ненормативні правові акти органів місцевого самоврядування правозастосовного та юрисдикційного змісту приймаються на основі Конституції і законів України, а самі ці органи, як носії публічної влади є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами (частина перша статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Стаття 4 Європейської хартії місцевого самоврядування встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними (рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009).
З урахуванням наведеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що дане оскаржене рішення щодо ситуації, яка склалася в Україні не є регуляторним актом, а є місцевою ініціативою.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права й невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи і що відповідно до положень статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Разом з тим, як було зазначено вище, Долинським міжрайонним прокурором була подана до суду заяву про відмову від позову, підстав для неприйняття якої у суду немає.
Відповідно до статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити, постанову суду першої інстанції - скасувати, прийняти відмову Долинського міжрайонного прокурора від позову, а провадження у справі - закрити.
Керуючись статтями 157, 194, 195, 197, 198, 202, 203, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Долинської міської ради Івано-Франківської області задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року в адміністративній справі № 809/4088/13-a скасувати.
Прийняти відмову заступника Долинського міжрайонного прокурора Івано-Франків-ської області від позову до Долинської міської ради Івано-Франківської області про визнання рішення частково протиправним.
Провадження в адміністративній справі № 809/4088/13-a за позовом заступника Долинського міжрайонного прокурора Івано-Франківської області до Долинської міської ради Івано-Франківської області про визнання рішення частково протиправним закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя Р.Й.Коваль
Судді В.Я.Макарик
Н.М.Судова-Хомюк