03 червня 2014 року Житомир справа № 806/1709/14
час прийняття: 14 год. 55 хв. категорія 12.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панкеєвої В.А.,
за участі секретаря Бондаренка Д.А.,
за участі представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Департаменту охорони здоров'я Житомирської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу від 22.04.2013 № 92-ос,
встановив:
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась з позовом до Департаменту охорони здоров'я Житомирської обласної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просила визнати наказ від 22.04.2013 № 92-ос "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", яким застосовано до головного спеціаліста департаменту охорони здоров'я облдержадміністрації ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення присяги державного службовця, яке виразилось у несвоєчасному поданні декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2012 рік, незаконним та скасувати його.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що притягнення її до дисциплінарної відповідальності згідно вказаного наказу від 22.04.2013 № 92-ос, за несвоєчасне порушення присяги державного службовця є безпідставним, протиправним та таким, що винесено з порушенням трудового законодавства, оскільки в період з 14.03.2013 по 12.04.2013 вона перебувала у відрядженні в м.Києві у Національній медичній академії післядипломної освіти ім.П.Л. Шупика на передатестаційному циклі за спеціальністю "ревматологія", згідно наказу № 179-к від 01.03.2013, а тому стягнення у вигляді догани до неї не може бути застосоване.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином.
Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що наказом № 92-ос від 22.04.2013 (а.с.8) Департаменту охорони здоров'я Житомирської обласної державної адміністрації "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності. З даним наказом позивач ознайомлена о 11 год 00 хв 23.04.2013.
В якості підстави прийняття оспорюваного наказу зазначено, що головним спеціалістом департаменту охорони здоров'я ОСОБА_2 подана декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2012 рік 16.04.2013. Тому "за несвоєчасне порушення присяги державного службовця" головному спеціалісту департаменту охорони здоров'я облдержадміністрації ОСОБА_2 оголошено догану.
Також в наказі вказано, що "в бездіяльності головного спеціаліста департаменту охорони здоров'я облдержадміністрації ОСОБА_2, яке виразилося у несвоєчасному поданні декларації, вбачається склад дисциплінарного проступку - порушення присяги державного службовця, у відповідності до якої державний службовець зобов'язаний суворо дотримуватися Конституції та Законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет".
Позивач посилається на те, що керівництво Департаменту 17.04.2013 відібрало у неї пояснення перед видачею наказу, проте не надало їм належної оцінки. Вона посадові обов'язки виконувала сумлінно, без порушень трудової дисципліни і у відповідності до покладених на неї трудових обов'язків.
05.04.2013 наказом № 80-ос (а.с.54) "Про службове розслідування" було призначено службове розслідування з метою об'єктивного розгляду питання бездіяльності головного спеціаліста ОСОБА_2
Відповідно до пояснювальної записки позивача від 17.04.2013 (а.с.55) на наказ від 05.04.2013 за № 80-ос ОСОБА_2 зазначила, що в зв'язку з тим, що на момент подання декларації про доходи за основним місцем роботи до 1 квітня 2013 року, а згідно наказу ДОЗОДА від 01.03.2013 № 179-к перебувала у відрядженні в м.Києві на курсах терміном з 14.03.2013 по 12.04.2013, тобто за межами Житомирської області, що не дало їй можливості подати декларацію з поважних причин. Крім того до 14.03.2013 її не було повідомлено про подання декларації, сама декларація їй не надавалась і не була надіслана за місцем проживання.
Відповідно до ст.139 Кодексу законів про працю України, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Згідно ст.147 Кодексу законів про працю України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, із змінами (далі - Закон № 3723-ХІІ), регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу та визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.
Згідно ст.10 вказаного Закону основними обов'язками державних службовців є:
- додержання Конституції України та інших актів законодавства України;
- забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції;
- недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина;
- безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників;
- збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню;
- постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації;
- сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.
Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.
Відповідно до ст.14 Закону № 3723-ХІІ, дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
Застосування дисциплінарного стягнення до державного службовця зумовлене вчиненням відповідного проступку, наявність чи відсутність якого встановлюється під час проведення службового розслідування та відображається в акті службового розслідування і згодом в наказі.
Відповідно до ст.148 Кодексу законів про працю України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Статтею 149 Кодексу законів про працю України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Судом встановлено, що постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 22.08.2013 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 гривень. Проте, постановою апеляційного суду Житомирської області від 12.09.2013 постанову суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_2 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення скасовано, а провадження в справі в цій частинні закрито за відсутності події та складу правопорушення.
Так, апеляційним судом Житомирської області встановлено, що відповідальність за порушення вимог фінансового контролю, а саме неподання або несвоєчасне подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, передбаченої Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" встановлена статтею 172-6 Глави 13-А "Адміністративні корупційні правопорушення" Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Визначення терміну корупційного правопорушення до якого, згідно Глави 13-А КУпАП належить і норма, яка передбачає відповідальність за порушення вимог фінансового контролю (ч.1 ст.172-6 КУпАП) міститься в спеціальному Законі - "Про засади запобігання і протидії корупції" від 07.04.2011.
Згідно ст.1 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", корупційне правопорушення - це умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у ч.1 ст.4 цього Закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність.
В цій же статті дано визначення корупції - це використання особою, зазначеною в ч.1 ст. 4 цього Закону, наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в ч.1 ст.4 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей.
Таким чином, на думку апеляційної інстанції адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП (глава 13-А "Адміністративні корупційні правопорушення") повинно характеризуватися лише умисною формою вини, а вчинення цих діянь через необережність, в тому числі і внаслідок недбалого ставлення особи до своїх обов'язків виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Відповідно до ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Коли ж особа, яка вчинила правопорушення, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості таких наслідків, хоч і повинна була і могла їх передбачати ці дії згідно до ст.11 КУпАП слід розцінювати як вчиненні з необережності. Опитана в суді першої та апеляційної інстанції ОСОБА_2 давала послідовні пояснення, які узгоджуються з іншими матеріалами справи про те, що не подала своєчасно декларацію через поважні причини. Після відрядження, у перший робочий день - 15 квітня 2013 р. (понеділок) звернулась до бухгалтерії та відділу кадрів департаменту за отриманням бланку декларації та довідки про її доходи за 2012 рік, які раніше їй не видавались, а були надані лише 16.04.2013 і в цей же день здала декларацію. Обставини перебування ОСОБА_2 у вказаний нею період у відрядженні в м.Києві, подання нею декларації 16.04.2013, після отримання у відділі кадрів бланку та довідки про заробітну плату, не заперечується у постанові суду, протоколі про вчинення адміністративного правопорушення та підтверджується матеріалами справи.
Так, зокрема це вбачається з копії наказу № 179 к від 01.03.2013 про відрядження, копії декларації ОСОБА_2, заповненої 16.04.2013, пояснювальної записки ОСОБА_2 від 17.04.2013 про причини несвоєчасного подання декларації та надання їй 15.04.2013 бланку декларації. Висновки особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_2 несвоєчасно подала декларацію з корисливих мотивів, а також подала її лише після викриття цього порушення перевіркою проведеною працівниками УБОЗ ґрунтується лише на припущеннях та нічим об'єктивно не підтверджується. Як вбачається з матеріалів справи, протокол про вчинення ОСОБА_2 правопорушення було складено 22.04.2013, перевірка Управлінням по боротьбі з організованою злочинністю розпочалась, як слідує з проведених першочергових дій 16.04.2013, в той час коли в матеріалах справи є дані, що ОСОБА_2 15.04.2013, у перший робочий день, звернулась за наданням їй бланку декларації та довідки про доходи, а 16.04.2013 вже здала декларацію.
Відсутні в матеріалах справи також переконливі дані, які б вказували, що ОСОБА_2 до 17.04.2013, знала про проведення за фактом несвоєчасного подання нею декларації службової перевірки розпочатої 05.04.2013 р., складання актів від 01.04.2013 р., 02.04.2013 р. про неподання декларації, оскільки докази про, що цей наказ взагалі доводився їй до відома особою, яка склала протокол не надано та в матеріалах справи не має. Усі ці дані вказують на надуманість змісту протоколу про корисливий мотив несвоєчасного в незначний термін, подання ОСОБА_2 декларації про доходи.
Вказана постанова набрала законної сили, а тому є обов'язковою для адміністративного суду.
Із зазначеного судового рішення видно, що в ході розгляду даної справи досліджувалися обставини, які є однією з підстав винесення оскаржуваного наказу.
Крім того, відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду доказів порушень ОСОБА_2 службової дисципліни, які були виявлені в ході службового розслідування та могли б бути підставою для накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани згідно наказу № 92-ос від 22.04.2013, а отже і не доведено правомірність накладення дисциплінарного стягнення на позивача.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись статтями 71, 86, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати незаконним та скасувати наказ Департаменту охорони здоров'я Житомирської обласної державної адміністрації від 22.04.2013 № 92-ос.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.А. Панкеєва