12 червня 2014 року Справа № 803/824/14
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Валюха В.М.,
при секретарі судового засідання Мартинюк О.П.,
за участю представника позивача Леонтьєвої І.С.,
представника відповідача Остапюка С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська друкарня» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинська друкарня» (далі - ТзОВ «Волинська друкарня», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.01.2014 року № 0000182201, № 0000192201.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Волинська друкарня» щодо взаємовідносин із ТП «Тепломаркет» за період з 01.10.2010 року по 01.10.2013 року, про що складено акт № 1866/22.1/36064273 від 23.12.2013 року.
Перевіркою встановлено порушення статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (ПК України), в результаті чого позивачем завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТП «Тепломаркет» на 5528,00 грн., в т. ч. за листопад 2012 року на суму 5528,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість (ПДВ) на вказану суму, а також порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 134, пунктів 135.1, 135.2 статті 135 ПК України, в результаті чого ТзОВ «Волинська друкарня» занижено податок на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету за 2012 рік на суму 5805,00 грн., в т. ч. за IV квартал 2012 року на 5805,00 грн.
На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 13.01.2014 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000182202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на 7256,25 грн., в т. ч.: за основним платежем - 5805,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1451,25 грн., та № 0000192201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на 6910,00 грн., в т. ч.: за основним платежем - 5528,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1382,00 грн.
Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями з тих підстав, що висновки перевірки про порушення позивачем податкового законодавства із посиланням на відсутність реальності господарських операцій між ТзОВ «Волинська друкарня» та ТП «Тепломаркет» не відповідають дійсності, оскільки такі операції проведені реально, оформлені належним чином складеними первинними документами, а придбаний товар використаний в межах господарської діяльності.
Позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 13.01.2014 року № 0000182201, № 0000192201.
В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 26.05.2014 року (а. с. 36-37) представник відповідача адміністративний позов не визнала та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки, з урахуванням матеріалів перевірки ТП «Тепломаркет», зроблено висновок про відсутність у позивача господарських операцій з придбання товарів у вказаного постачальника у листопаді 2012 року, відтак, у зв'язку із виявленими порушеннями податкового законодавства відповідач правомірно прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.
Представники відповідача, які брали участь у справі, в судовому засіданні адміністративний позов не визнали з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просять у його задоволенні відмовити повністю.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ТзОВ «Волинська друкарня» зареєстроване як юридична особа, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 138653 (а. с. 52), перебуває на обліку як платник податків в Луцькій ОДПІ, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 18.03.2001 року № 345 (а. с. 54), зареєстроване платником ПДВ згідно із свідоцтвом № 100131969 від 04.08.2008 року (а. с. 53).
Луцькою ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Волинська друкарня» щодо взаємовідносин із ТП «Тепломаркет» за період з 01.10.2010 року по 01.10.2013 року, про що складено акт № 1866/22.1/36064273 від 23.12.2013 року (а. с. 6-17).
Перевіркою встановлено порушення статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 ПК України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТП «Тепломаркет» на 5528,00 грн., в т. ч. за листопад 2012 року на суму 5528,00 грн., що призвело до заниження ПДВ на вказану суму, а також порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 134, пунктів 135.1, 135.2 статті 135 ПК України, в результаті чого ТзОВ «Волинська друкарня» занижено податок на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету за 2012 рік на суму 5805,00 грн., в т. ч. за IV квартал 2012 року на 5805,00 грн.
На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 13.01.2014 року були прийняті такі податкові повідомлення-рішення: № 0000182202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на 7256,25 грн., в т. ч.: за основним платежем - 5805,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1451,25 грн. (а. с. 18), та № 0000192201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на 6910,00 грн., в т. ч.: за основним платежем - 5528,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1382,00 грн. (а. с. 19).
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваних в даній адміністративній справі податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.
Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).
Як передбачено пунктами 138.1, 138.2 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ та валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ, судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати, належного оформлення первинних документів.
З матеріалів справи слідує, що у листопаді 2012 року ТзОВ «Волинська друкарня» придбало у ТП «Тепломаркет» насос DAB BPH 180/280.50 Т у кількості 2 шт. за ціною 13141,66 грн. (без ПДВ) та насос DAB BPH 180/340.65 Т у кількості 2 шт. за ціною 14500,00 грн. (без ПДВ), всього товару на суму 33169,99 грн. (в т. ч. ПДВ 5528,33 грн.). При цьому, окремого договору на придбання товару у письмовій формі між зазначеними контрагентами укладено не було. Разом з тим, вказана господарська операція підтверджується видатковою накладною № РН-000667 від 29.11.2012 року (а. с. 20), податковою накладною № 121 від 29.11.2012 року (а. с. 21), оплата за товар проведена у повному обсязі згідно із банківською випискою від 29.11.2012 року (а. с. 63).
Судом також встановлено, що придбаний товар був реалізований позивачем на ТзОВ «Науково-виробниче, технічне бюро «Геос» згідно із договором поставки № 37-01/2013 від 25.01.2013 року з доповненням (а. с. 66-72), і вказана господарська операція підтверджується видатковою накладною № РН-0000001 від 01.02.2013 року (а. с. 73), довіреністю № 3 від 01.02.2013 року (а. с. 74-75).
Суд приходить до висновку, що господарські операції між ТзОВ «Волинська друкарня» та ТП «Тепломаркет» з придбання у листопаді 2012 року насосів DAB BPH 180/280.50 Т у кількості 2 шт. та DAB BPH 180/340.65 Т у кількості 2 шт. підтверджуються належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а товари були отримані в межах здійснення господарської діяльності позивача.
При вирішенні даного спору суд не бере до уваги покликання відповідача на матеріали перевірки контрагента позивача, з огляду на таке.
Так, зокрема, з акту Роздільнянської ОДПІ Головного управління Міндоходів в Одеській області від 30.07.2013 року № 87/22-00/37530862 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТзОВ ТП «Тепломаркет» щодо господарських відносин із платником податків ТзОВ «ЮА-Трейд» з період з 01.07.2012 року по 30.11.2012 року (а. с. 38-48) вбачається, що предметом вказаної перевірки взаємовідносини між позивачем та ТП «Тепломаркет» з придбання у листопаді 2012 року насосів не були. Крім того, з цього ж акту слідує, що на момент здійснення із позивачем господарських операцій у листопаді 2012 року ТП «Тепломаркет» було у встановленому порядку зареєстровано платником ПДВ та за листопад 2012 року вказаний контрагент подав податкову декларацію з ПДВ, у якій задекларував податкові зобов'язання.
На думку суду, можливі порушення контрагентом позивача податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.
Суд також не бере до уваги доводи відповідача про те, що ненадання для перевірки документів, які підтверджують факт транспортування товару (належним чином оформлених товарно-транспортних накладних або подорожніх листів, наказів на відрядження) свідчить про нереальність господарських операцій, оскільки, як слідує із письмових пояснень директора ТзОВ «Волинська друкарня» Бондарука Р.А., придбаний у ТП «Тепломаркет» товар він транспортував особисто на легковому автомобілі, попередньо отримавши його на підставі довіреності (а. с. 83-85). Крім того, між вказаними контрагентами не було укладено письмового договору, який би врегульовував умови поставки товару.
Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що доводи податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.
Відтак, з наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ від 13.01.2014 року № 0000182201, № 0000192201.
Згідно із частиною першою статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 182,70 грн., сплачений платіжними дорученнями № 75 від 24.01.2014 року (а. с. 2), № 94 від 07.05.2014 року (а. с. 29).
Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 13 січня 2014 року № 0000182201, № 0000192201.
Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська друкарня» судовий збір в розмірі 182 гривні 70 копійок (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М.Валюх
Постанова складена у повному обсязі 17 червня 2014 року