Справа № 758/11470/13-ц
Категорія 13
30 травня 2014 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Гребенюка В. В. ,
при секретарях - Миколайцю Я. П., Шабатин Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Державної організації «Українське агентство з авторських та суміжних прав» в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_16, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_17, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до товариства з обмеженою відповідальністю Телекомпанія «Студія 1+1» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (ТРК «Студія 1+1), третя особа - іноземне підприємство «1+1 Продакшн», про стягнення компенсації за порушення виключних майнових авторських прав, -
Державна організація «Українське агентство з авторських та суміжних прав» (надалі за текстом - позивач) звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_16, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_17, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15 з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Телекомпанія «Студія 1+1» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (ТРК «Студія 1+1) (надалі за текстом - відповідач), третя особа - іноземне підприємство «1+1 Продакшн» (надалі за текстом - третя особа), про стягнення компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що ІНФОРМАЦІЯ_9 року відповідач в ефірі належного йому телеканалу «1+1» здійснив бездоговірне публічне сповіщення музичних творів з текстом, виключні майнові права на які знаходяться в колективному управлінні позивача, зокрема: ІНФОРМАЦІЯ_1; ІНФОРМАЦІЯ_2; ІНФОРМАЦІЯ_3; ІНФОРМАЦІЯ_4; ІНФОРМАЦІЯ_5; ІНФОРМАЦІЯ_6; ІНФОРМАЦІЯ_7; ІНФОРМАЦІЯ_8. Вказаними діями відповідача порушено авторські права осіб, в інтересах яких пред'явлено позов, а тому посилаючись на те, що сповіщення телеканалу здійснюється на всю територію України і зважаючи на популярність та масштабність телепрограми «Голос Країни 3», просив стягнути з відповідача компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав у розмірі 688 200 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позові.
Представник відповідача та третьої особи у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, подала письмові заперечення (а.с. 233 - 237, том 1), мотивуючи їх тим, що відповідач не використовував і не сповіщав безпосередньо музичних творів, а сповістив інший цілісний аудіовізуальний твір - телепередачу, складовою частиною якої стали музичні твори. Відповідач не є виробником телепередачі у зв'язку із чим, позивач має право вимагати стягнення авторської винагороди, а не компенсації за порушення виключного майнового авторського права. Відповідно до договору «о производстве аудиовизуального произведения и передаче (уступке) имущественных прав» від 03.01.2013 року між третьою особою та відповідачем, останній отримав виключне право на сповіщення цілісного аудіовізуального твору - телевізійної передачі «Голос Країни - 3». Відповідно до п. 4.4.3 Договору, третя особа зобов'язалось придбати майнові права авторів, чиї твори увійдуть як складова частина до цілісного аудіовізуального твору «Голос країни - 3», та, в силу п.п. 7.3 та 7.4 договору, зобов'язується нести відповідальність у випадку пред'явлення претензій та/або позовів з боку авторів. Виконуючи свої обов'язки за договором, третя особа уклала декілька ліцензійних поговорів, що стосуються отримання нею невиключних майнових прав на використання творів з каталогів правовласників, а саме: Ліцензійний договір № ГСТУ1-44 від 27.12.2012 р. з ТОВ «Українська музична видавнича група»; Ліцензійний договір № 01/03/13-к від 01.01.2013 року з ПП «Світова музика»; Ліцензійний договір № 1КРМ-2012 від 01.03.2012 року з ТОВ «Коми Мюзік Паблішинг»; Ліцензійний договір № 010112-1 від 01.01.2012 року з ТОВ «Комп Мюзик Паблішинг». Отже, відповідач належним чином отримав право на публічне сповіщення певного об'єкту авторського права - цілісного аудіовізуального твору - передачі, до якої увійшла низка інших музичних творів - пісень, як складова частина. Крім того, позивач не звертався до відповідача з вимогою про виплату авторської винагороди, не вживав заходів щодо укладання відповідної угоди, не вимагав розрахунку суми авторської винагороди, а відтак позивач добровільно не реалізував своє право на отримання авторської винагороди. Обґрунтованість вищенаведених тез додатково підтверджується наявністю методики розрахунку справедливої винагороди, що міститься у Постанові Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав». Таким чином, оскільки відповідач не є виробником передачі, позивач має право вимагати стягнення авторської винагороди у розмірі, розрахованому відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 72, а не компенсації за порушення виключного права. Відповідно до умов наведених вище ліцензійних договорів, укладених третьою особою, винагорода за публічне сповіщення включена до сум авторської винагороди, що виплачуються правовласникам. Відповідач ніколи не здійснював і не міг здійснювати публічного виконання будь-яких творів, оскільки він лише набув права на публічне сповіщення передачі, і, як наведено вище, не займався її створенням.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом, 31.12.2004 року між позивачем та Бродкаст м'юзік інк. укладено договір про взаємне представництво інтересів в галузі публічного сповіщення та ряд додаткових угод щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12 (а.с. 44-67, т. 1),
Між позивачем та SOCIETY OF COMPRESERE, AUTHOURS AND PUBLISHERS (ASCAP) укладено договір про взаємне представництво інтересів від 01.01.2006 року з додатковими угодами щодо ОСОБА_16, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_10 (а.с. 101 - 134, т. 1).
27.10.1997 року між позивачем та GEMA укладено договір про взаємне представництво інтересів з додатковими угодами щодо ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_14, ОСОБА_15 (а.с. 162 - 181, т. 1).
01.08.2006 року між позивачем та Performing Rights Society укладено договір про взаємне представництво інтересів з додатковими угодами щодо ОСОБА_18, ОСОБА_9 (а.с. 64 - 100, т. 1).
Дані про приналежність певного автора до членів іноземної авторсько - правової організації, яка управляє правами авторів на колективній основі підтверджується випискою з електронної інформаційної системи IPI (а.с. 182 - 201, т. 1)
Таким чином, було укладено договори про управління майновими правами авторів на колективній основі, зокрема, позивачу надано виключне право видавати на території, яка входить до сфери діяльності дозволи на всі публічні виконання музичних творів з текстом або без тексту, які охороняються у відповідності з положенням національного законодавства та збирати на користь авторів гонорари.
Право позивача на звернення до суду за захистом авторських прав авторів творів підтверджено укладеними договорами про взаємне представництво інтересів, даними електронної інформаційної системи IPI, статутом.
В ході розгляду справи представник відповідача та третьої особи не заперечувала того факту, що в ефірі телеканалу відбувалася трансляція телепередачі «Голос Країни - 3».
Отже, відповідач здійснив публічне сповіщення цілісного аудіовізуального твору - телепередачі «Голос Країни - 3», який створений іншою юридичною особою на підставі договору та до складу якого було включено музичні твори - пісні. Зокрема, «ІНФОРМАЦІЯ_1», ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4», які належать авторам ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору.
Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 440 ЦК України та ч.1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автору (чи іншій особі, яка має авторське право) належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Статтею 441 ЦК України передбачено, що використанням твору є зокрема, його публічне сповіщення, відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі.
У позовній заяві та в ході розгляду справи представник позивача посилався на те, що здійснивши сповіщення належних позивачам творів без їх дозволу, відповідач допустив порушення вищенаведених норм закону, що є підставою для стягнення з відповідача компенсації в порядку ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
Разом з тим, в ході розгляду справи встановлено, що між відповідачем та третьою особою 03.01.2013 року укладено договір про виробництво аудіовізуального твору та передачу майнових прав з актами додатками до договору (а.с. 211 - 222, т. 1, а.с. 38 - 45, т. 2), згідно умов якого відповідач доручив третій особі створити для наступного телевізійного показу відповідачем оригінальний твір - телевізійну передачу під назвою «Голос Країни - 3». На виконання умов договору дана телепередача була створена третьою особою, передана відповідачу, який здійснив її трансляцію в ефірі телеканалу «1+1».
Відповідно до п. 4.4.3 даного договору, третя особа зобов'язалось придбати майнові права авторів, чиї твори увійдуть як складова частина до цілісного аудіовізуального твору «Голос країни - 3», та, в силу п. п. 7.3, 7.4 договору, зобов'язується нести відповідальність у випадку пред'явлення претензій та/або позовів з боку авторів.
Оскільки відповідач не є виробником телеперерадачі «Голос країни - 3», суд вважає, що позивач має право вимагати стягнення авторської винагороди, а не компенсації за порушення виключних майнових авторських прав. При цьому, сповіщення творів, що увійшли як складова частина до іншого цілісного аудіовізуального твору, право на сповіщення якого одержано на законних підставах, за своєю суттю не може вважатись позадоговірним використанням авторського твору. У такому випадку, позивач має право вимагати сплати справедливої авторської винагороди, а телевізійний канал зобов'язаний сплатити винагороду за використання публічного сповіщення аудіовізуального твору.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення не авторської винагороди, а компенсації за порушення авторського права, що є різними видами оплати за використання об'єктів авторського права. Так, якщо авторська винагорода є оплатою за правомірне використання об'єктів авторського права, то компенсація за порушення авторського права, передбачена п. «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» є збитками (шкодою), що має бути сплачена у зв'язку з неправомірним використанням об'єктів акторського права.
Крім того, як встановлено судом третя особа уклала декілька ліцензійних договорів, що стосуються отримання нею невиключних майнових прав на використання творів з каталогів правовласників, а саме: Ліцензійний договір № LСТV1-44 від 27.12.2012 р. з ТОВ «Українська музична видавнича група»; Ліцензійний договір № 01/03/13-к від 01.01.2013 року з ПП «Світова музика»; Ліцензійний договір № 1КРМ-2012 від 01.03.2012 року з ТОВ «Комп Мюзік Паблішинг»; Ліцензійний договір № 010112-1 від 01.01.2012 року з ТОВ «Комп Мюзік Паблішинг» (а.с. 238-243, том 1, а.с. 1 - 32, т. 2).
Відповідно до Ліцензійного договору № LСТV1-44 від 27.12.2012 р., укладеного між ТОВ «Українська музична видавнича група» та третьою особою, остання отримала право на включення до телепередач та публічне сповіщення творів з каталогу ТОВ «Українська музична видавнича група», зокрема, «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4», що підтверджується відповідною випискою із каталогу (а.с. 47, т. 2).
Відповідно до Ліцензійного договору № 01/03/13-к від 01.01.2013 року, укладеного між ПП «Світова музика» та третьою особою, остання отримала право на включення до телепередач та публічне сповіщення творів з каталогу ПП «Світова музика», зокрема, «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_1», що підтверджується відповідною випискою із каталогу (а.с. 48, 97, т. 2).
Відповідно до Ліцензійного договору № 010112-1 від 01.01.2012 року, укладеного між ТОВ «Комп Мюзик Паблішинг» та третьою особою, остання отримала право на включення до телепередач та публічне сповіщення творів з каталогу ТОВ «Комп Мюзик Паблішинг», зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_2», що підтверджується відповідним додатком до Ліцензійного договору (а.с. 49, т. 2).
Що стосується інших творів, зазначених у позові, а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_5», «ІНФОРМАЦІЯ_6», «ІНФОРМАЦІЯ_7», «ІНФОРМАЦІЯ_8» під час відтворення відеозапису цілісного аудіовізуального твору «Голос країни - 3» встановлено, що дані твори використовувались не в цілісному аудіовізуальному творі «Голос країни - 3», а в рекламному блоці, що також підтверджується наданими представником позивача письмовими поясненнями з приводу часових меж відтворення даних творів, що, в силу положень ЗУ «Про рекламу», у разі встановлення факту бездоговірного публічного сповіщення твору, тягне за собою відповідальність рекламодавця.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією продовжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема , є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Однак, згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до ст. ст. 27 - 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Разом з тим, відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Стаття 57 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 59 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
На основі з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, оскільки вимога про стягнення авторської винагороди позивачем не заявлялася, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення компенсації за порушення виключних майнових авторських прав не знайшли свого підтвердження, а тому підлягають залишенню без задоволення.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 440 - 441 ЦК України, ст. ст. 15, 32, 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», положеннями ЗУ «Про рекламу», ст. ст. 3, 10 - 11, 13, 15, 57, 60, 88, 209, 212 - 215, 223 ЦПК України, -
У задоволенні позову Державної організації «Українське агентство з авторських та суміжних прав» в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_16, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_17, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до товариства з обмеженою відповідальністю Телекомпанія «Студія 1+1» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (ТРК «Студія 1+1), третя особа - іноземне підприємство «1+1 Продакшн», про стягнення компенсації за порушення виключних майнових авторських прав - відмовити;
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В. В. Гребенюк