19 травня 2014 року Справа № 9104/61245/11
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Глушка І.В., Ільчишин Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області на постанову Маневицького районного суду Волинської області від 03 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату державної та додаткової пенсії,-
ОСОБА_1 23.11.2010 року звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області в якому просила зобов'язати відповідача провести перерахунок і виплату додаткової пенсії з травня 2010 року згідно з Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи та особі, віднесеній до категорії 1 в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Маневицького районного суду Волинської області від 03 грудня 2010 року (прийнятою в порядку скороченого провадження), позов задоволено, зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 23.05.2010 року по 03.12.2010 року на підставі положень ст.ст. 50, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ч. 3 ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум», з урахуванням виплачених сум.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що позивач належить до 1 категорії ІІ групи інвалідності, державна пенсія за ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлюється в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком для осіб, які віднесені до 1 категорії ІІ групи інвалідності, ст. 50 вищезазначеного Закону передбачено, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІ, становить 75% мінімальної пенсії за віком.
Мінімальна пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується для визначення розмірів пенсії, призначених згідно цим Законом. Можливість застосування мінімального розміру пенсії, визначеного ст. 28 вказаного Закону, для призначення пенсії особам, яких віднесені до 1 категорії II групи інвалідності за нормами Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» законом не передбачено. Крім того ухвалою Конституційного суду від 19.05.2009 року № 27 - у /2009 підтверджено, що в частині третій ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, установленого в абзаці першому частини першої цієї статті, виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, та непоширення вказаного мінімального розміру пенсії за віком на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього закону.
Враховуючи вище викладене, підстав для застосування мінімального розміру пенсії, передбаченого ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для визначення розміру підвищення пенсії відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» не має.
Після набрання чинності рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року прийнята постанова Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та належать до категорії І, щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, інвалідам ІІ групи виплачується в розмірі 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір пенсії у всіх випадках для інвалідів, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи не може бути нижче по ІІ групі 580 грн. З прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» встановлено, що починаючи з 01.07.2008 року якщо розмір пенсій не досягає у інвалідів щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по ІІ групі 655 грн, таким особам здійснюється доплата у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.
Також апелянт вказує, що судом не взято до уваги вимоги до ст. 63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно якої, фінансування виплат, пов'язаних з реалізацією цього закону здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Виходячи із вище наведенего просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволені позовних вимог.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1, також є інвалідом ІІ групи, інвалідність пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Розглядаючи спір судом першої інстанції вірно зазначено, що ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсія особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюється у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до п.п.12, п.п.15 п.28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року, текст ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було викладено у новій редакції. Особам віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам ІІ групи, в розмірі 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, для інших, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, 120% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Положення п. 28 вказаного закону, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом вказаного рішення, у якому було вказано на преюдиційність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.
Крім того суд першої інстанції вірно зазначив, що абз. 3 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що особам віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю інвалідам ІІ групи - в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
В даній спірній ситуації суд першої інстанції правильно виходив із принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, а відтак вірно вважав, що при визначенні позивачеві розміру додаткової пенсії застосуванню підлягають ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської кастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» оскільки остання істотно звужуює обсяг встановлених законом прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Суд першої інстанції правильно вважав, що позивач має право на здійснення перерахунку та виплату додаткової пенсії, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, розглядаючи спір, суд першої інстанції не застосував вимоги ч. 2 ст. 99 КАС України згідно якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод чи інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчисляється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а згідно ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи вище викладене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із розглядуваним позовом (23.11.2010 року), відсутність поважних причин для поновлення строку, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині з 01.05.2010 року по 22.05.2010 року включно слід залишити без розгляду.
Стосовно решти позовних вимог, то колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню починаючи з 23.05.2010 року.
З врахуванням вище наведеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст. 160, ч. 10 ст. 183-2, ст.197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст. 203, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області задовольнити частково, скасувати постанову Маневицького районного суду Волинської області від 03 грудня 2010 року у справі № 2а-202/10.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області здійснювати перерахунок та виплачувати ОСОБА_1, додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком згідно ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 23 травня 2010 року і до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Позовні вимоги за період з 01.05.2010 року по 22.05.2010 року включно залишити без розгляду.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді І.В. Глушко
Н.В. Ільчишин