04 червня 2014 р. м.Львів Справа № 876/39/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й..
суддів Макарика В.Я.,
Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року в адміністративній справі № 2а-2845/12/0970 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання до вчинення дій,
11.09.2012 р. ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив зобов'язати командування військової частини НОМЕР_1 :
- зарахувати строк його навчання в період з 16.08.1993 р. по 15.06.1996 р. у Львівському військовому ліцеї імені Героїв Крут до загального строку військової служби;
- внести усі необхідні зміни та доповнення до документів, пов'язаних із зарахуванням цього строку до загального строку військової служби;
- провести перерахунок його грошового забезпечення з урахуванням цього строку та сплатити різницю з урахуванням сплачених сум у межах позовної давності.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно зі статтею 24 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею) є початком перебування на військовій службі. В порушеннях цих приписів законодавства відповідач протиправно відмовив йому в задоволенні цих вимог.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для вирішення справи. Тому просив скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тими ж обставинами, що й вимоги позовної заяви.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотань про розгляд справи за їх участю не подали, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставна і не належить до задоволення з наступних міркувань.
Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 згідно із наказом начальника Львівського державного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут був зарахований та проходив навчання у зазначеному ліцеї в період з 16 серпня 1993 року по 15 червня 1996 року.
09 серпня 2012 року позивач звернувся із рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 з проханням зарахувати строк навчання у Львівському військовому ліцеї імені Героїв Крут до загального строку військової служби, внести відповідні виправлення у всі документи та виплатити різницю грошового забезпечення.
Проте, у задоволенні цього прохання відповідачем було відмовлено.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут, у якому позивач навчався з 16 серпня 1993 року по 15 червня 1996 року, був закладом середньої ланки загальної освіти і не належав до військово-навчальних закладів, навчання в яких зараховується до загального стажу військової служби.
Вказане також підтверджується наказом начальника цього ліцею за № 156 від 16 червня 1996 року «Про випуск з ліцею учнів 11 класів» та рішенням педагогічної ради ліцею від 15 червня 1996 року, відповідно до чого позивачу видано атестат про середню освіту звичайного зразка.
Колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду правомірними.
Згідно зі статтею 24 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на час зарахування позивача до ліцею та проходження навчання у ньому; далі - Закон № 2232-ХІІ) початком перебування на військовій службі вважався, зокрема, й день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.
У новій редакції цього Закону, яка набрала чинності 31 липня 1999 року і, з відповідними змінами, діє на цей час, стаття 24 вже не пов'язує початок перебування на військовій службі з днем прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею). Зазначена норма Закону передбачає, що початком проходження військової служби є: день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на строкову військову службу; день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом; день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.
Статтею 2 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Видами такої служби згідно з частиною четвертою названої статті Закону № 2232-ХІІ є: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Перебування на військовій службі громадян, які навчаються у військово-навчальних закладах, передбачено і у статті 25 цього Закону.
Громадяни, які виявили бажання вступити до військово-навчальних закладів, відповідно до частини першої статті 12 Закону № 2232-ХІІ проходять підготовку у військових ліцеях, середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах, в організаціях Товариства сприяння обороні України, на підготовчих курсах при вищих навчальних закладах або самостійно.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 490 «Про реформу системи військової освіти» Львівський військовий ліцей імені Героїв Крут, у якому з 16 серпня 1993 року по 15 червня 1996 року навчався позивач, створений на базі Львівської республіканської спецшколи-інтернату з поглибленим вивченням російської мови і літератури та посиленою військово-фізкультурною підготовкою, з метою підготовки кандидатів для вступу до військових навчальних закладів.
З огляду на викладене колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції в тому, що навчання у ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою не можна вважати навчанням у військово-навчальному закладі, а отже і проходженням військової служби згідно з переліком її видів, що закріплений у частині четвертій статті 2 Закону № 2232-ХІІ.
Тому відмова командування військової частини НОМЕР_1 у зарахуванні до загального строку військової служби ОСОБА_1 часу його навчання у Львівському військовому ліцеї імені Героїв Крут ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст.195, 197, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року в адміністративній справі № 2а-2845/12/0970, - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя Р.Й.Коваль
Судді В.Я.Макарик
Н.М.Судова-Хомюк