04 червня 2014 року м.Львів Справа № 876/86/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Макарика В.Я.,
Судової-Хомюк Н.М.,
за участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,
представника відповідача Ортинської Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2012 року в адміністративній справі № 2а-10712/11/1370 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,
У вересні 2011 року фізична особа-підприємць ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду та просив скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Галицькому районі м.Львова) за № 0000701721 від 05.09.2011 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість на загальну суму 18 554,16 грн, в тому числі: 14 843,33 грн. - за основним платежем та 2710,83 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що висновки податкового органу про порушення ним вимог пп.7.4.1 та 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» за наслідками здійснення господарських операцій з ТзОВ «Екопласт-Львів», на підставі яких ФОП ОСОБА_3 сформовано податковий кредит, на підставі яких було винесене оскаржене податкове повідомлення-рішення, є неправомірними.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2012 року позов задоволено.
Постанову суду оскаржила ДПІ у Галицькому районі м.Львова, яка вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ДПІ у Галицькому районі м.Львова проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт № 2513/17-2/НОМЕР_2 від 26.08.2011 року.
Актом перевірки встановлено порушення позивачем пп.7.4.1 та пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано податок на додану вартість у сумі 14 843,33 грн., в тому числі: за квітень 2010 року - 3178,33 грн, травень 2010 року - 6298,33 грн, червень 2010 року - 5366,67 грн.
На підставі даного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000701721 від 05.09.2011 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість на загальну суму 18 554,16 грн, в тому числі: 14 8436,33 грн. - за основним платежем та 3710,38 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.
Підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТзОВ «Екопласт Львів».
Згідно із п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування є реальність господарських операцій та реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.
Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
При проведені податкової звітності ФОП ОСОБА_3 податковим органом встановлено, що ДПІ у Залізничному районі м.Львова проведено позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Екопласт Львів» з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2010 року по 04.11.2010 року та складено акт № 3315/23-2/33196220 від 30.12.2010 року, яким встановлено, що підприємство фактично не здійснювало господарської діяльності, немало у власності та користуванні офісних та складських приміщень, не володіло та не користувалося транспортними засобами, не здійснювало господарської діяльності.
Згідно даних 1 ДФ кількість працівників підприємства за 2 кв. 2010 року становила 5 чол., в тому числі за основним місцем діяльності 4 чол, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
Відповідно до протоколів допиту вищезазначених фізичних осіб, проведеного працівниками УПМ ДПА у Львівській області, а саме ОСОБА_4 (протокол допиту від 09.12.2010 р ) встановлено, що дана фізична особа ніколи не працювала та не отримувала доходи на ТзОВ «Екопласт Львів». Трудову книжку передав громадянину ОСОБА_8, при влаштуванні на роботу підбсобним робочим на кролоферму. Жодних робіт від імені ТзОВ «Екопласт Львів» ніколи не виконував.
Крім того, встановлено, що в провадженні СВ ПМ ДПА у Львівській області перебували кримінальні справи № 179-0467 - по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.27, ч.3 ст.212 КК України, ОСОБА_9 - у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.3 ст.28 ч.3 ст.212, ч.2 ст.27, ч.2 ст.366 КК України, ОСОБА_10 - у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.2 ст.205 КК України, ОСОБА_11 - у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України, № 139-0071 - по обвинуваченню ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.3 ст.28 ч.3 ст.212, ч.2 ст.27, ч.2 ст.366 КК України, № 139-0100 - по обвинуваченню ОСОБА_13 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 КК України, досудове слідство у них завершено, а справи направлено в Сихівський районний суд м.Львова для розгляду по суті. Розслідуванням встановлено, що вказані вище особи упродовж 2009 - 2 010 років організували реєстрацію, придбання та перереєстрацію суб'єктів господарювання на малозабезпечених «підставних» осіб за грошову винагороду, а саме ТОВ «Віктор Ко», ТОВ «Екопласт Львів», ТОВ «Іртас», ПП «Універсалбуд», ПП «Західпрестижтрейд», ПП БФ «Віалекс», ПП «МААБ», ТОВ «Маюн», ТОВ «Львівський спеціалізований комбінат № 2», ТОВ «Миколаїв Авто». Від імені цих підприємств документально оформлювали неіснуючі операції купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, послуг, робіт, після чого дані документи передавались замовникам цих послуг - реально діючим підприємствам для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку з метою незаконного формування податкового кредиту і валових витрат, заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, а також здійснення операцій щодо незаконного переказу безготівкових коштів, перерахованих з рахунків цих підприємств на рахунки фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності для зняття готівкою.
Разом з тим встановлено, що постановою Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року у справі № 1-104/11 усіх вищевказаних осіб, крім ОСОБА_11, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.ст.1, 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» за злочин, передбачений ч.2 ст.205 КК України.
Закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав свідчить про доведеність вини вказаних осіб в організації реєстрації, придбанні та перереєстрації суб'єктів господарювання на малозабезпечених «підставних» осіб за грошову винагороду.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про фіктивний характер господарських операцій між позивачем та ТОВ «Екопласт Львів», тому такі правочини відповідно до частини 1 статті 208 ГК України апеляційним судом визнаються недійсними як такі, що завідомо суперечать інтересам держави і суспільства. Водночас зазначені правочини порушують публічний порядок, у зв'язку з чим є нікчемними згідно зі статтею 228 ЦК України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що в контексті наведених вище обставин, наявність первинних документів про здійснення господарських операцій із ТзОВ «Екопласт Львів» не дає підстав позивачу для формування податкового кредиту.
Оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина 1 статті 216 ЦК України), у позивача не було правових підстав для відображення у бухгалтерському та податковому обліках змін у зв'язку із відносинами із зазначеними товариствами, а отже, визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість є правомірним.
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби задовольнити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2012 року в адміністративній справі № 2а-10712/11/1370 скасувати.
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.
Головуючий судді Р.Й.Коваль
Судді В.Я.Макарик
Н.М.Судова-Хомюк
Постанова складена в повному обсязі 10 червня 2014 року.