04 червня 2014 рокум. Ужгород№ 807/1763/14
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Микуляк П.П.
при секретарі Лумей В.Г.,
за участю:
позивача: Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області, представник - не з'явився
відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, представник - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Фізичної особи - підприємецьця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 680,00 грн.
Позивач у судове засідання не з'явився та не забезпечив явку свого представника , але подав до суду про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами. Позов підтримує повністю, з мотивів наведених у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з'явився та не забезпечив явку свого представника, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані позивачем документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом було встановлено, що Фізична особа підприємець ОСОБА_1 являється платником страхових внесків відповідно до ст. 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058, який набув чинності з 01.01.2004 року.
Згідно ст.4 п.1 Закону № 400/97 - BP від 26.06.97р., для платників збору, визначених п.1 та п.2 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а саме суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, юридичних та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників) встановлюються ставки збору в розмірі 33,2% від об'єкта оподаткування визначеного п.1 ст.2 цього Закону (суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплат) праці" (108/95-ВР), виплати винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб, а також суми сплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю).
Відповідно до п.1 ст.14 Закону України "Про загальнообов'яязкове державне пенсійне страхування" передбачено, що роботодавці - юридичні фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю фізичні осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачень законодавством, або за договорами цивільно - правового характеру - являють страхувальниками, тому, відповідно до ст.І5 Закону 1058 від 09.07.2003 р. вони платниками страхових внесків до солідарної системи Пенсійного фонду України зобов'язані сплачувати внески на загальиообов'язкове державне пенсійне страхування .
П.1 ч. 2 ст. 17 Закону України України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та з формою, встановленими Пенсійним фондом.
Відповідно до п. 9.3.5. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальникам та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України розробленою відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 р. № 21-зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663)) передбачено, що за неподання несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірні відомостей, що використовуються в системі, персоніфікованого обліку та іншої звітності передбаченої законодавством, до органів Пенсійного фонду накладається штраф розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті з відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подані відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громада, а в разі повторного протягом, року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених су та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 17 та/або додатком 17 цієї Інструкції (Абзац другий підпункту 9.3.5 пункту 9.3 розділу 9 із змінам внесеними згідно з Постановою Пенсійного фонду N 9-4 ( z0366-10 ) від 11.05.2010р.).
Підставою для прийняття відповідних рішень є акт про зазначене порушення, складений у довільній формі, або акт перевірки (Абзац третій підпункту 9.3.5 пункту 9.3 розділу 9 в редакції Постанови Пенсійного фонду N 9-4 ( z0366-l() ) від 11.05.2010р.).
Відповідальність за порушення передбачена п.5 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'яязкове державне пенсійне страхування" - за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
ФОП ОСОБА_1 подала відомості про застраховану особу за звітній період: 2006 рік, 2007 рік, 2008 рік, 2009 рік лише 02.12.2013 року. За таких обставин спеціалістами управління було складено Акти про порушення строку подання звіту: Акт № 1296 від 02.12.2013 p., Ш 1297 від 02.12.2013 p., № 1298 від 02.12.2013 p.. № 1299 від 02.12.2013 р.
А отже, у відповідності до п. 5 ч. 9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до ФОП ОСОБА_1 було винесено рішення про застосовування фінансових санкцій: рішення № 475 А від 02.12.2013р., рішення № 476 від 02.12.2013 p., рішення № 477 від 02.12.2013р., рішення № 478 від 02.12.2013 р. на загальну суму 680,00 грн.
Станом на 28.04.2014р. ФОП ОСОБА_1 перед управлінням Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області має заборгованість в сумі 680,00 грн.
Відповідно до ч. 14 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом.
Згідно до ч. 15 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що ненадходження вказаної суми до бюджету Пенсійного фонду перешкоджає одного з основних завдано управління ПФУ, а саме забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для повного та своєчасного фінансування виплати пенсій, а за таких обставин позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають до задоволення.
Керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 128, 160-163 КАС України, суд,-
Позов Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 680,00 грн. - задовольнити.
Стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області заборгованість в сумі 680,00 грн. (шістсот вісімдесят гривень).
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
СуддяП.П. Микуляк