04 червня 2014 р. Справа № 40933/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Большакової О.О. та Коваля Р.Й.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області на постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 14 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області про зобов'язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»,-
Позивач ОСОБА_2, звернулася 26.09.2008 р. до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, в якому просить пропущений строк звернення до суду та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Миколаївському районі Львівської області нарахувати та виплатити недоплачену їй як дитині війни надбавку до пенсії за період 2006- 2007 р. в сумі 2733 грн. 30 коп. Вимоги мотивує тим, що їй як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з першого січня 2006 року повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем всупереч вимог вказаного Законутака грошова допомога у 2007 р. не виплачувалася.
Відповідно до постанови Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2008р. зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі провести ОСОБА_2 нарахування і виплату доплати до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. У решті позову відмовлено.
Згідно постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2009р. апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2008р. в частині задоволення позовних вимог за 7-8 липня 2007р. скасовано та в цій частині в задоволення позову відмовлено. В решті постанову залишено без змін.
Відповідно до ухвали колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 17.05.2011р. касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2008р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2009р. скасовано та направлено справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 14.10.2011р., позов задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Миколаївському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_2, щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 26.09.2007 р. по 31.12.2007 р. У решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач Управління Пенсійного Фонду України у Миколаївському районі Львівської області оскаржило її в апеляційному порядку та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт свої вимоги мотивує тим, що судом 1 інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, висновки суду вважає необґрунтованими з підстав викладених в апеляційній скарзі, та порушено норми матеріального та процесуального права.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-VI установлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є дитиною війни, оскільки статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено надану ст. 6 Закону соціальну гарантію. 09.07.2007 року окремі положення Закону України «Про державний бюджет в Україні на 2007 рік» визнано неконституційними тим самим відновлено дію ст. 6 Закону, яка тривала до 31.12.2007 року, оскільки 01.01.2008 року ст. 6 Закону викладено в іншій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») (3551-12) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав 26.09.2008 року. Таким чином, позивач звернувся до суду із пропуском річного строку звернення до адміністративного суду.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 102 КАС України судова колегія вбачає підстави для часткового задоволення позовних вимог за 2007 рік, в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити оспорювану надбавку, у зв'язку із пропуском позивачем строку на звернення до суду за захистом своїх прав та беручи до уваги те, що відповідач наполягає на застосуванні у спірних правовідносинах ч. 1 ст. 100 КАС України.
Тому, із урахуванням строку звернення до суду, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про законність задоволення позовних вимог ОСОБА_2 лише у період з 26.09.2007 року по 31.12.2007 року.
Також, колегія суддів не може взяти до уваги посилання апелянта на те, що положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" установлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, установлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Отже, вихідним критерієм обчислення розміру підвищення до пенсії, виплат допомоги дітям війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є розмір мінімальної пенсії за віком, визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про законність оскаржуваних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 195, 197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 14.10.2011р. у справі № 2а-506/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк
Судді О.О. Большакова
Р.Й. Коваль