28 травня 2014 року м.Житомир справа № 806/2206/14
категорія 8.3.12
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги
встановив:
12 травня 2014 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) із позовом до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міністерства доходів України у Житомирській області (далі - Малинська ОДПІ) про визнання протиправною та скасування вимоги від 21 лютого 2014 року №Ф-387-17.
У позовній заяві ФОП ОСОБА_1 вказав, що 21 лютого 2014 року Малинською ОДПІ було виставлено йому податкове повідомлення-рішення №Ф-387-17 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 2815 грн 22 коп. Просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Малинської ОДПІ від 21 лютого 2014 року №Ф-387-17.
Ухвалами судді Житомирського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.
Позивач у судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с.25).
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, факсимільним зв'язком надіслав до суду клопотання у якому просить розгляд справи здійснювати без його участі, у клопотанні зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.30). Крім того на адресу суду надіслав письмові заперечення на позов (а.с.27-28).
Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Оскільки позивач та відповідач заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про задоволення адміністративного позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, є платником єдиного податку та одночасно отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон України №796-ХІІ) (а.с.9, 19-20).
Малинською ОДПІ виставлено позивачу вимогу від 21 лютого 2014 року №Ф-387-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 2815 грн 22 коп., яку позивач помилково вважає податковим повідомленням-рішенням та просить її скасувати (а.с.6).
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон України №2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з частиною 4 статті 4 Закону України №2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказана норма набрала законної сили 06 серпня 2011 року.
Суд не погоджується з запереченнями відповідача стосовно того, що позивач не звільняється від сплати єдиного внеску на підставі частини 4 статті 4 Закону України №2464-VI, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 26 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України №1058-IV), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.
Разом з тим, відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону України №796-ХІІ встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У даному випадку положення статті 55 Закону України №796-ХІІ потрібно розуміти в контексті з положеннями статті 26 Закону України №1058-IV. Відтак, пенсія за віком може бути надана особі, яка не досягла пенсійного віку, встановленого Законом України №1058-IV, за умови, якщо остання працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення.
Частиною 4 статті 4 Закону України №2464-VI визначені необхідні умови для звільнення від сплати єдиного внеску, а саме: особа обрала спрощену систему оподаткування і є пенсіонером за віком або інвалідом та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. При цьому визначальним критерієм для застосування частини 4 статті 4 Закону України №2464-VI є не вік особи, а її статус як пенсіонера який отримав пенсію за віком, у тому числі із зменшенням загального пенсійного віку, або наявність у особи інвалідності та отримання такою особою пенсії або соціальної допомоги.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 відповідно до Закону України №796-ХІІ набув статусу пенсіонера за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України №1058-IV, та що він одержує пенсію за віком.
Враховуючи те, що частина 4 статті 4 Закону України №2464-VI, на підставі якої позивач звільнений від сплати єдиного внеску, набрала законної сили 06 серпня 2011 року, у відповідача були відсутні правові підстави для виставлення та надіслання позивачу вимоги від 21 лютого 2014 року №Ф-387-17 щодо сплати недоїмки з єдиного внеску.
Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Верховний Суд України у постанові №21-25а14 від 15 квітня 2014 року дійшов висновку про те, що особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України №796-XII, є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону України №1058-ІV. Таким чином, ФОП, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону України №2464-VI, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що вимога Малинської ОДПІ від 21 лютого 2014 року №Ф-387-17 є протиправною та підлягає скасуванню, а тому суд задовольняє адміністративний позов.
Керуючись статями 71, 86, 94, 122, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною і скасувати вимогу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 21 лютого 2014 року №Ф-387-17, виставлену фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 182 грн 70 коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Постанова набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.М. Гурін