У Х В А Л А провадження 274/825/14-к
провадження: 1-в/0274/237/14
м. Бердичів
13.06.2014 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі головуючого-судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника адміністрації Райківської виправної колонії (№73) ОСОБА_4 , засудженого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Агджабеді, Азербайджан, азербайджанця, громадянина Азербайджану, з середньою освітою, розлученого, проживаючого до засудження: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1.19.09.1994 року за ст..206 ч.2 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;
2. 21.06.1999 року за ст..194 ч.1 КК України на 1 рік позбавлення волі;
3. 23.12.1999 року за ст..229-6 ч.1 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі,
Засудженого 24.10.2003 року Жовтневим районним судом м.Луганськ за ст..ст. 187 ч.2, 187 ч.4, 121 ч.2,70 КК України 13 років 6 місяців позбавлення волі. Ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах Верховного Суду України від 15.06.2004 року вирок від 24.10.2003 року змінений, виключена ст..121 ч.2 КК України
про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Початок строку: 06.04.2002 року
Кінець строку: 06.10.2015 року
На розгляд до суду надійшла заява засудженого ОСОБА_5 про умовно дострокове звільнення від відбування покарання.
Засуджений в судовому засідання заяву підтримав. Просить звільнити його від відбування покарання умовно-достроково. Вважає, що протягом часу відбуття покарання він зарекомендував себе добре. Під час відбуття покарання в Райківській виправній колонії стягнень у нього не було, заохочувався. В інший установах де відбував покарання, притягувався до дисциплінарної відповідальності, мав також заохочення. Просить звільнити його достроково, так як у нього хвора мати, бажає виховувати свою дитину.
Представник РВК (№73) щодо задоволення заяви засудженого заперечив. Вважає, що ОСОБА_5 не довів своє виправлення, а тому застосування відносно нього ст.. 81 КК України є передчасним.
Прокурор вважає, що підстави для задоволення заяви засудженого ОСОБА_6 відсутні.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали особової справи засудженого, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви засудженого та його умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання.
Так, згідно положень ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Статтею 130 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання визначено як один з видів заохочення для осіб, засуджених до позбавлення волі. Правом застосування заходів заохочення до засуджених, згідно ст.135 ч.1 КВК України, користуються начальник колонії, а також його прямі начальники.
Порядок дострокового звільнення від відбування покарання встановлено ст.154 КВК України. Відповідно до даного порядку, стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміна не відбутої частини покарання більш м'яким, орган або установа виконання покарань надсилає подання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством.
Наведені норми закону вказують на те, що саме адміністрація установи виконання покарань повинна дійти висновку про те, що особа, яка відбуває покарання, довела своє виправлення.
Зі змісту досліджених у судовому засіданні матеріалів, а саме характеристики на засудженого, пояснень представника адміністрації вбачається, що такого висновку адміністрація установи не дійшла.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного суду України від 26.04.02 №2 “Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким” (п.17), судам слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці.
При прийнятті рішення по суті суд враховує також те, що ОСОБА_5 , засуджений за особливо тяжкий злочин, вину у вчиненні злочину визнав, за місцем відбування покарання характеризується як такий, що не довів своє виправлення, неодноразово, 38 разів допускав порушення встановленого порядку відбуття покарання за що на нього накладались дисциплінарні стягнення, у тому числі 5 разів поміщався до дисциплінарного ізолятора, один раз поміщався в ПКТ, має 5 заохочень, а тому суд приходить до висновку, що засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці не довів свого виправлення.
Враховуючи наведене, підстави для застосування умовно-дострокового звільнення відносно засудженого ОСОБА_7 відсутні.
З врахуванням викладеного, керуючись ст.81 КК України, ст.537, 539, 369, 372 КПК України суд,-
В задоволенні заяви засудженого ОСОБА_5 про застосування щодо нього положень ст.81 КК України та його умовно-дострокове звільнення від подальшого відбуття покарання призначеного за вироком Жовтневого районного суду м.Луганськ від 24.10.2003 року відмовити за безпідставністю.
На ухвалу може бути подана апеляція до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд протягом 7 днів з дня її оголошення.
Головуючий: