Справа № 564/3357/13-ц
24 квітня 2014 року
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючий суддя - Олійник П.В.
при секретарі - Озарчук Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа відділ ДВС Костопільського районного управління юстиції, про скасування заборгованості по аліментах,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування заборгованості по аліментах в розмірі 10260,08 грн., яка нарахована станом на 1 травня 2013 року.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідно до рішення Костопільського районного суду від 30.08.2010 р. з нього стягуються аліменти на користь відповідача на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дані аліменти він сплачував добровільно особисто відповідачу ОСОБА_2. Рішенням Костопільського районного суду від 6 березня 2013 р. було збільшено розмір стягуваних з нього аліментів та встановлено їх в розмірі по 500 грн. щомісячно. Через виниклі неприязні відносини між сторонами, відповідач 25.03.2013 р. отримала виконавчий лист по попередньому рішенню суду (на стягнення аліментів у розмірі 350 грн.), а 28.03.2013р. отримала виконавчий лист по рішенню суду від 06.03.2013р. і пред"явила до виконання обидва виконавчі листи. Оскільки, за попереднім рішенням суду він добровільно сплачував аліменти і не має ніяких письмових підтверджень цього, то державним виконавцем було нараховано заборгованість по сплаті аліментів за попередній період, а саме з вересня 2010 року по березень 2013 року у сумі 10260,08 грн.. Доказами того, що він сплачував аліменти відповідно до рішення Костопільського районного суду від 30.08.2010 р., на думку позивача, є вислови відповідача, дані нею 06.03.2013 р. в судовому засіданні під час розгляду справи про збільшення розміру аліментів. Зокрема, вона сказала, що позивач аліменти не платить з вересня місяця, а також, що триста гривень взагалі не гроші. В зв'язку з цим позивач вважає, що відповідач особисто визнала факт, що 300 гривень аліментів мало і що аліменти він сплачував до вересня 2012 року.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги повністю та з аналогічних підстав.
Відповідач позов не визнала та пояснила, що позивач з часу присудження в 2010 році аліментів їх не сплачував. Під час дачі пояснень в судовому засіданні 06.03.2013р. вона стверджувала, що позивач не платить аліменти з часу призначення, тобто з вересня 2010 року. На той час позивач обіцяв для дочки майно, а тому вона нікуди не зверталася з приводу несплати аліментів. Просить в задоволенні позову відмовити. Також заявила клопотання позовну заяву залишити без розгляду, оскільки судом вже розглядалася справа за позовом позивача про звільнення його від сплати заборгованості по аліментах, по якій є судове рішення.
Представник третьої особи відділу ДВС Костопільського РУЮ в судове засідання не з"явився, про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином.
Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини та оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30.08.2010 року рішенням Костопільського районного суду Рівненської області з ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі по 350 грн. щомісячно. 6 березня 2013 року згідно рішення суду розмір аліментів було збільшено до 500 грн. щомісячно. Виконавчий лист №2-1268/10, виданий 25.03.2013 року пред"явлений до виконаня в межах встановлених законодавством строків. Загальна заборгованість по аліментам станом на 01.05.2013р. становить 10260,08 грн..
У відповідності до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У своєму позові позивач покликався на те, що під час судового засідання 6 березня 2013 року відповідач фактично визнала, що він сплачував аліменти до вересня 2012 року. Однак, прослухавши в судовому засіданні вказані позивачем витяги із запису судового засідання від 6 березня 2013 року, суд не знаходить у висловах відповідача ОСОБА_2 підтверджень про сплату позивачем аліментів до вересня 2013 року. Інших будь-яких доказів того, що аліменти сплачувалися позивачем не надано, а отже твердження позивача про те, що аліменти сплачувались ним особисто не знайшли свого документального підтвердження.
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивач вказує в позові, що він сплачував аліменти до вересня 2012 року, проте, просить скасувати всю заборгованість по аліментах, а не заборгованість до вересня 2012 року.
На підставі наведеного суд приходить до висновку, що позов не доведений і відмовляє в його задоволенні.
Суд також вважає, що клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає до задоволення, оскільки попередній позов про звільнення його від сплати заборгованості по аліментах був заявлений з підстав, передбачених ч. 3 ст. 197 СК України у зв'язку з непред'явленням відповідачем виконавчого листа до виконання протягом значного часу без поважних причин, а даний позов про скасування заборгованості по аліментах завлений з інших підстав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 60, 212 ЦПК України, суд
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа відділ ДВС Костопільського районного управління юстиції, про скасування заборгованості по аліментах.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Олійник П.В.