20 лютого 2014 рокусправа № 811/468/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.
суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.
за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року у справі №811/468/13-а за позовом Приватного підприємства "Кіровоград-Тепло-Буд" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000040224, №0000050224 від 09 січня 2013 року.
Позовні вимоги обґрунтовано незгодою з оскарженими рішеннями та висновками відповідача щодо заниження податку на прибуток та податку на додану вартість за перевіряє мий період, оскільки взаємовідносини з контрагентом мали реальних характер та в наявності у товариства всі первинні документи. Відтак, безпідставно, на думку позивача, винесені оскаржені податкові повідомлення-рішення.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013р. позов було задоволено.
Відповідачем на вказане рішення суду подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Скарга обґрунтована тим, що порушення встановлені та відображені у акті перевірки щодо заниження податку на прибуток, податку на додану вартість у ході розгляду справи не спростовані.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги встановив, що за укладеними договором позивачем було придбано послуги з перевезення, отже договір було належним чином та в повному обсязі виконано. Позивач має всю необхідну первинну документацію щодо якої було сформовано витрати та податковий кредит.
Колегія суду погоджується з доводами суду першої інстанції з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства "Кіровоград-Тепло-Буд" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з приватним підприємством „Аваі" за період з 1 грудня 2010 року по 31 січня 2011 року, за результатами якої складено Акт від 12 грудня 2012 року № 190/22-4/35804532
Перевіркою встановлені порушення: пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за перевіряє мий період в сумі 12349грн.; пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за перевіряє мий період у розмірі 9897грн.
До такого висновку перевіряючи прийшли в результаті безпідставного віднесення позивачем сум до витрат та податкового кредиту по господарських операцій з ПП „Аваі", які, на думку податкового органу, не мали реального характеру.
За результатами перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000050224 від 09 січня 2013 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 15037,00 грн (із них за основним платежем - 12349, 00грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 2688,00 грн); № 0000040224, за яким ПП „Кіровоград-Тепло-Буд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 12030 (із них за основним платежем - 9879,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2151,00 грн).
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 23 липня 2010 року між військовою частиною НОМЕР_1 та позивачем було укладено договір на виконання робіт з капітального ремонту діючих сховищ (а.с. 33-41).
Для перевезення будівельних матеріалів, ПП „Кіровоград-Тепло-Буд" 01 вересня 2010 року та 05 січня 2011 року уклало договори щодо надання транспортних послуг з перевезення вантажів з ПП „Аваі" (а.с. 43-45, 51-53).
На виконання договірних зобов'язань за вказаним договором ПП „Аваі" у період з вересня 2010 року по січень 2011 року надавало позивачеві транспортні послуги щодо перевезення будівельних матеріалів..
Факт надання послуг підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними від 31 грудня 2010 року № 900 та від 31 січня 2010 року № 7 (а.с.46,54) та відповідними актами здачі-прийняття послуг і актами виконаних робіт (а.с. 47,55) на загальну суму 52278,00 грн (із них ПДВ - 9879,73 грн), розрахунок за надані транспортні послуги здійснювався у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, про що свідчать відповідні платіжні доручення (а.с. 50,58).
На підтвердження реальності транспортування ПП „Аваі" будівельних матеріалів різними за видами та масою навантаження автомобілями на замовлення ПП „Кіровоград-Тепло-Буд", позивач надав до суду товарно-транспортні накладні, за змістом яких ПП „Аваі" виконує перевезення вантажів на замовлення „Кіровоград-Тепло-Буд" (а.с. 95-96, 101-102, 104-105, 107-108, 110-111, 113-114, 116-117, 119-120, 122-123, 125-126, 128-129, 131-132, 134-135, 137-138, 140-1414,143-144, 146-147, 149-150, 152-153, 155-156, 158-159, 161-162, 164,165, 167-168, 170-171).
Також судом першої інстанції було встановлено, що будівельні матеріали транспортом ПП „Аваі" доставлялися до місця будівництва - військової частини НОМЕР_1 . У зв'язку з тим, що військова частина НОМЕР_1 є режимним об'єктом зі спеціальним порядком доступу, вантажні автомобілі підлягали ретельному неодноразовому огляду, що обумовило відображення у податкових накладних та актах виконаних робіт, крім безпосередньо перевезення вантажів, також понаднормового оплачуваного простою вантажівок.
Отже про підтвердження фактичне отримання послуг перевезення позивачем були надані у тому числі до суду первинні документи.
Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.
Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.
Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Факт здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинними документами.
На момент виникнення спірних правовідносин, контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість не спростовується відповідачем.
Таким чином судом першої інстанції було встановлено, що за вищезазначеним договорам позивачем було придбано послуги та використано у господарській діяльності та в наявності первинна документація.
В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.
Слід також зазначити, що чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Враховуючи вищевикладене та з урахуванням дослідження всіх доказів у справі, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що віднесення сум до витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з контрагентом зроблено на підставі первинних документів та відповідно до норм чинного законодавства, а також виконання договорів підтверджено матеріалами справи.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи позовні вимоги, а доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року у справі №811/468/13-а за позовом Приватного підприємства "Кіровоград-Тепло-Буд" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий: Н.І. Малиш
Суддя: А.А. Щербак
Суддя: Н.П. Баранник