Справа: № 826/15341/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Шостак О.О.
Іменем України
20 травня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Шостака О.О.,
суддів: Мамчура Я.С., Желтобрюх І.Л.,
при секретарі: Лебедєвій Ю.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "06" листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ,-
У вересні 2013 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві у якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.12.2012 року № 0007151702.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від "06" листопада 2013 року позов було задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 06.11.2013 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "06" листопада 2013 року - залишити без змін, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як було встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог чинного законодавства з питань оподаткування ФОП ОСОБА_2 за період з 01.12.2011 року по 31.01.2012 року. За наслідком перевірки було складено акт № 42/1702-НОМЕР_1 від 19.12.2012 (далі - Акт перевірки). Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2011-січень 2012 р. в сумі 1006 грн. Актом перевірки встановлено, що завищення задекларованих показників з податку на додану вартість виникло у зв'язку з тим, що підприємцем до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Енглер», не підтверджені податковими накладними. На підставі Акту перевірки податковим органом було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0007151702 від 28.12.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1 258 грн. (1006 грн. за основним платежем та 252 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями). Не погоджуючись з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Таким чином, витрати для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 7046232 та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11).
На підтвердження правової позиції позивача, в матеріалах справи наявні копії податкових накладних від 15.12.2011 №2191 (сума ПДВ 311,66 грн.), від 21.12.2011 №2271 (сума ПДВ 231,67 грн.) та від 12.01.2012 №37 (сума ПДВ 463,33 грн.), виписаних ТОВ «Еенглер» на адресу позивача. На підтвердження здійснення розрахунків з вказаним контрагентом, позивачем було надано до суду першої інстанції засвідчені банком платіжні доручення, копії яких наяві в матеріала справи. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначеним спростовуються висновки акту перевірки стосовно того, що податковий кредит за грудень 2011-січень 2012 р. в сумі 1006 грн. сформований позивачем за наслідком взаємовідносин з ТОВ «Енглер», не підтверджено податковими накладними. З приводу прийняття контролюючим органом до уваги висновків акту від 17.08.2012 року №551/3-22-30-33397207 про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «ЕНГЛЕР» за період з 01.12.2011р. по 31.03.2012р., колегія суддів зазначає наступне. Згідно абзацу 2 пункту 3 розділу І "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (№984 від 22.12.2010; далі - Порядок), акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Згідно абзацу 3 пп.5.2. п.5. розділу ІІ Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення. Тобто, акт перевірки відповідного контрагента позивача є лише носієм доказової інформації та сам по собі не свідчить про наявність чи відсутність тих чи інших фактів та обставин. А тому не може бути підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України. Разом з тим, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Враховуючи викладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.12.2012 року № 0007151702 є незаконним та необґрунтованим. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "06" листопада 2013 року - без змін. Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
В задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - відмовити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "06" листопада 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.О. Шостак
Судді Я.С. Мамчур
І.Л. Желтобрюх
.
Головуючий суддя Шостак О.О.
Судді: Горяйнов А.М.
Желтобрюх І.Л.