Справа: № 825/376/14 Головуючий у 1-й інстанції: Баргаміна Н.М.
Суддя-доповідач: Чаку Є.В.
Іменем України
11 червня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, стягнення не отриманого речового майна,
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій щодо невидачі належного речового майна неправомірними; зобов'язання видати належне речове майно відповідно до довідок на одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі від 27.12.2013 року № № 98, 99.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на недоведеність судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач проходив службу у Збройних Силах України, в тому числі на посаді старшого офіцера відділу комплектування та призову центру особового складу територіального управління «Північ» та наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 17.12.2013 року № 894 звільнений з військової служби у запас за пунктом «г» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), з правом носіння військової форми одягу.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 27.12.2013 року № 300 позивача виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення, з грошового та речового забезпечення при Військовій частині НОМЕР_1 .
З матеріалів справи вбачається, що забезпечення речовим майном особового складу військової частини НОМЕР_2 , на момент звільнення позивача, покладено на Військову частину НОМЕР_1 .
При звільненні позивача з військової служби відповідачем не було видано позивачу речове майно, яке він не отримав в період проходження військової служби.
17.01.2014 позивач звернувся до відповідача з інформаційним запитом щодо наявності на складі Військової частини НОМЕР_1 належного до видачі позивачу речового майна.
Листом від 21.01.2014 року № 69/128 позивачу було надано відповідь про те, що на адресу командування військової частини НОМЕР_2 направлялася доповідь про наявне речове майно на складі частини з проханням направити особовий склад для його отримання, але позивач не виявив бажання отримати предмети речового майна із-за відсутності його розмірів. Також в листі зазначено, що на складі Військової частини НОМЕР_1 речове майно відповідно до розмірів позивача відсутнє.
З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Законом України від 17.02.2000 року «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» призупинено дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них.
Разом з тим, Законом України від 03.11.2006 року № 328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було доповнено ст. 9-1. Відповідно до даної статті військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їх за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
Колегія суддів вважає, що ч. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна та отримання належного речового майна (в натурі) військовослужбовцям, які проходять військову службу, а не осіб, що звільнені з військової служби.
Дана правова позиція викладена також у рішеннях Верховного Суду України від 19 березня 2013 року № 21-38а13, 11 червня 2013 року, № 21-156а13, 18 червня 2013 року, № 21-191а13 та 10 грудня 2013 року № 21-415а13 тощо.
Як вбачається з матеріалів справи позивач на момент звернення до Військової частини НОМЕР_1 щодо видачі йому належного речового майна був вже звільнений з військової служби, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Суд першої інстанції наведеного не врахував, що призвело до прийняття рішення з порушенням норм матеріального права.
За таких обставин, правові підстави для задоволення позову щодо стягнення на користь позивача грошової компенсації замість неодержаного речового майна в суду відсутні.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.
Згідно пп. 1. 3. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржувану постанову належить скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, стягнення не отриманого речового майна - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Чаку Є.В.
Судді: Файдюк В.В.
Мєзєнцев Є.І.