Справа: № 810/821/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Головенко О.Д. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.
Іменем України
10 червня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Мамчура Я.С.
суддів: Желтобрюх І.Л., Шостака О.О.,
при секретарі: Гімарі Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області, про скасування вимоги,
Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила:
визнати протиправною та скасувати вимогу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 21 листопада 2013 року №Ф-1348;
притягнути до адміністративної відповідальності осіб Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області та Управління Пенсійного фонду у м. Білій Церкві Київської області за неправомірне застосування норм матеріального права, щодо нарахування заборгованості по сплаті соціального страхового внеску;
зобов'язати відповідача та третю особу в подальшому правомірно здійснювати нарахування соціального страхового внеску та утримуватись від дій та бездіяльності, які порушують її соціальні гарантії по отриманню пенсійного забезпечення в повному обсязі;
вирішити питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування адміністративного позову, позивач вказує на те, що оскаржувана вимога відповідача є протиправною, оскільки вона звільнена від сплати за себе єдиного внеску, так як є пенсіонером за віком.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що суд першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивач не є пенсіонером в розумінні Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вона не досягла віку з якого у неї виникає право на таку пенсію, а пенсія за віком призначена на пільгових умовах. Фізичні особи-підприємці, які отримують пенсії призначені за Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на думку відповідача, мають обов'язок по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальних підставах.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 є фізичною особою - підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування. Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 вона отримує пенсію за віком.
Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сформовано та направлено позивачу вимогу від 21 листопада 2013 року №Ф-1348 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 5447,86 грн. (а.с.13).
Вважаючи таку вимогу протиправною, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач як фізична особа-підприємець, є пенсіонером за віком та зареєстрована платником єдиного податку, не повинна сплачувати єдиний внесок.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю, що підтверджується наявною в матеріалах справи фотокопією посвідчення серії НОМЕР_2, з огляду на що має право вийти на пенсію раніше, ніж встановлено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, ця обставина не спростовує того факту, що позивач вийшов на пенсію саме за віком, хоча і на пільгових умовах.
Слід зазначити, що знижений граничний вік виходу на пенсію осіб, які підпадають під дію Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не є підставою для висновку про виплату пенсії позивачу з інших підстав і він є пенсіонером в розумінні визначення поняття «пенсіонер», яке наведено у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». А тому на позивача як на пенсіонера у розумінні норм наведеного Закону поширюються положення ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність оскаржуваної вимоги від 21 листопада 2013 року №Ф-1348 та про необхідність їх скасування. Доводи відповідача про правомірність даної вимоги з огляду на те, що позивач не є пенсіонером в розумінні положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є необґрунтованими та не заслуговують на увагу.
Що стосується адміністративного позову в іншій частині, то слід зазначити наступне.
Відповідно до положень п.3 ч.3 ст.17 КАС України юрисдикція адміністартвиний судів не поширюється, зокрема, і на публічно - правові спори щодо накладення адміністративний стягнень.
Отже, адміністративний позов в частині притягнення відповідальних осіб до адміністративної відповідальності, з огляду на положення п.3 ч.3 ст.17 КАС України не підлягають задоволенню.
Також, слід залишити без задоволення адміністративний позов в частині зобов'язання відповідача та третьої особи правомірно застосувати норми права, оскільки у відповідності до положень ст.2 КАС України судовому захисту в порядку адміністративного судочинства підлягають тільки вже порушені права особи. Вирішення питання про захист права особи на майбутнє суперечить приписам вказаної статті.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення адміністративного позову та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Керуючись статтями 41, 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий Мамчур Я.С.
Судді Желтобрюх І.Л.
Шостак О.О.
.
Головуючий суддя Мамчур Я.С
Судді: Желтобрюх І.Л.
Шостак О.О.