10 червня 2014 рокусправа № 808/141/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.
суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.
за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року
по адміністративній справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання протиправними дій та скасування рішення, -
Позивач Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) 04.01.2013 року звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя (далі по тексту - УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя), в якому просила суд визнати протиправними дії УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя про застосування до неї фінансових санкцій в сумі 24271 грн. 04 коп., скасувати рішення № 318 від 11.04.2012 року про застосування фінансових санкцій в зазначеній сумі 24271 грн. 04 коп.
Відповідач УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя заперечував проти адміністративного позову та просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.04.2013 року у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивачем ФОП ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 09.04.2013 року по 10.04.2012 року УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_2 щодо правильності нарахування, обчислення та сплати нею єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою за якими покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 18.06.2003 року по 10.04.2012 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 6 ч. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-VI від 09.07.2003 року, в результаті чого їй відповідачем донараховано суми страхових внесків за 2005 рік на загальну суму 6 220,85 грн. (32,3% - 6 120,85 грн. та 1-5% - 100,00 грн.), у т.ч. за періодами донарахування внесків по ставці 1-2%: за червень 2004 року - 50,00 грн., вересень 2004 року - 50,00 грн.; по ставці 32,3%: за травень 2005 року - 468,35 грн., червень 2005 року - 807,50 грн., липень 2005 року - 807,50 грн., серпень 2005 року - 807,50 грн., вересень 2005 року - 807,50 грн., жовтень 2005 року - 807,50 грн., листопад 2005 року - 807,50 грн., грудень 2005 року - 807,50 грн. За результатами перевірки 10.04.2012 року складено акт №25 та 10.04.2012 року начальником УПФУ винесено вимогу про сплату боргу №Ф4937 в сумі 6 220,85 грн., яка станом на 10.04.2012 року не погашена ОСОБА_2
11.04.2012 року УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя винесено рішення №318 про застосування до позивача фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків у розмірі 24 271,04 грн.
Позивач оскаржила до органів УПФУ рішення № 318 від 11.04.2012 року про застосування фінансових санкцій, її скарга залишена без задоволення, а рішення - без змін.
Згідно із ч. 2 ст. 17 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-VI від 09.07.2003 страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
П. 4 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV, яка діяла до 01 січня 2011 року, було передбачено, що за донарахування територіальним органом ПФУ або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі п'яти відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.
Відповідно до п.9.3.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (затвердженої постановою правління ПФУ від 19.12.2003р. №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за №64/8663), за донарахування органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.
Підставою для прийняття відповідного рішення є акт перевірки або акт звірки, розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, звіт про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України, звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України.
Підставою винесення рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування сум страхових внесків є акт перевірки, а не вимога про сплату боргу, як стверджує представник позивача.
01.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року.
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону визнано такими, що втратили чинність частини 1-9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В той же час абз. 5 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI передбачено стягнення органами Фонду заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.
При таких підставах суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність стягнення відповідачем з позивача фінансових санкції в зазначеній сумі за оскаржуваним рішенням № 318 від 11.04.2013 року.
Доводами апеляційної скарги вказані обставини не спростовуються.
Оскільки судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ч.1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Т.С. Прокопчук
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова