30 травня 2014 рокусправа № 2а-419/11(6а/331/26/14 )
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.
суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Запоріжжя на ухвалу Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 07 березня 2013 року у справі № 2а-419/11 за поданням головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області Морар М.В. про зміну способу і порядку виконання рішення суду, -
У лютому 2014 року до суду надійшло поданням головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області Морар М.В. про зміну способу і порядку виконання рішення суду від 15.11.2013 у справі № 2а-419/11.
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 07 березня 2013 року подання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області Морар М.В. про зміну способу і порядку виконання рішення суду від 15.11.2013 у справі № 2а-419/11 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Запоріжжя про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Не погодившись з ухвалою суду, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Запоріжжя звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 07 березня 2013 року у справі № 2а-419/11 про задоволення подання про зміну способу і порядку виконання судового рішення та прийняти нову ухвалу про відмову в задоволенні подання в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 025 березня 2011 року по справі № 2а-409/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2013 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково: визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Запоріжжя та зобов'язано його здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії з 04 липня 2010 року у розмірі, передбаченому ст.6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни".
26 листопада 2013 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
23 січня 2014 року до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області надійшло повідомлення від боржника - Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Запоріжжя про часткове виконання рішення суду, а саме: нарахування пенсії у розмірі 1825,48 грн. Кошти за судовим рішенням були боржником нараховані, проте такі не виплачуються з підстав відсутності видатків Державного бюджету України.
Суд першої інстанції, задовольняючи подання державного виконавця, виходив з того, що виконання постанови суду є неможливим без зміни способу її виконання, а саме шляхом стягнення нарахованої суми.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що покладені судом зобов'язання вчинити дії щодо позивача виконані в порядку, встановленому судовим рішенням, а виплата донарахованої суми, яка перевищує бюджетні призначення на поточний рік, буде здійснена за наявності відповідного фінансування з боку Державного бюджету України.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України).
Наведені норми права дають змогу дійти висновку, що зобов'язання вчинити певні дії, покладені на відповідача судовим рішенням, є обраним судом способом захисту порушеного права позивача.
За таких обставин державний виконавець просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті шляхом вирішення додаткової позовної вимоги про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття постанови в адміністративній справі.
Частиною першою статті 263 КАС України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
З матеріалів справи вбачається, що виконання постанови суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Отже, виконання постанови суду фактично можливе, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, про помилковість висновків суду першої інстанції
Керуючись ст.ст. 197, 199, 202, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Запоріжжя - задовольнити.
Ухвалу Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 07 березня 2013 року у справі № 2а-419/11 - скасувати.
У задоволенні подання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області Морар М.В. про зміну способу і порядку виконання рішення суду від 15.11.2013 у справі № 2а-419/11 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Запоріжжя про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Н.І. Малиш
Суддя: Н.П. Баранник
Суддя: А.А. Щербак