Справа № 817/1492/14
10 червня 2014 року 10год. 06хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області
про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-60 від 12.05 2014, -
Фізична особи-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-60 від 12.05 2014.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він, будучи фізичною особою-підприємцем, водночас є пенсіонером за віком, якому призначено пенсію на підставі Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а відтак, вважає, що згідно Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звільняється від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляд справи у відсутності його представника.
Представник відповідача Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області в судове засідання не прибув, подав письмове заперечення, в якому зазначив, що згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, а жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років. Оскільки позивач не досяг 60-річного віку, то він не підпадає під дію ст.26 Закону №1058, а тому і не звільняється від сплати єдиного внеску на підставі ч.4 ст.4 Закону №2464. Враховуючи викладене вважає, що вимога про сплату єдиного внеску винесена правомірно, а тому слід відмовити в задоволенні позовних вимог.
Судом не визнавалася обов'язковою участь сторін в судовому засіданні. Отже, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі ч.6 ст.128 КАС України в порядку письмового провадження.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа - підприємець 27.09.2002 (а.с.12), відповідно до свідоцтва Серії НОМЕР_1 є платником єдиного податку (а.с.13) та отримує пенсію за віком, призначену у відповідності до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.11,14).
12.05.2014 відповідачем для позивача було виставлено вимогу про сплату недоїмки №Ф-60, якою встановлено наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 5680,11 грн. (а.с.16).
Надаючи правову оцінку вимозі Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області про сплату недоїмки за №Ф-60 від 12.05.2014, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Виключно даним Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч.2 ст.2 Закону №2464-VI).
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 № 3609-VI, який набрав чинності 06.08.2011, статтю 4 Закону №2464-VI доповнено частиною 4 такого змісту: особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Згідно з визначенням, наведеним у ст.1 Закону №1058-IV, пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону № 1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 Закону України №1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Поряд з цим, абзацом 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тому, пенсія за віком може бути надана особі, яка не досягла пенсійного віку, встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за умови, що остання працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення.
З системного аналізу вказаних норм вбачається, що законодавство встановлює пільги, як в обчисленні стажу, так і в досягненні конкретного віку для окремих категорій громадян. Отже, вік і стаж роботи - це характерні ознаки пенсії за віком, однак умови призначення пенсій є різними, тоді як такий вид пенсії, як пенсія за віком є єдиним.
Таким чином, суд дійшов висновку, що пенсіонер за віком - це та особа, яка перебуває на обліку у відповідному територіальному управлінні Пенсійного Фонду України та отримує пенсію за віком, незважаючи на те, що її вік менший, ніж визначений частиною першої статті 26 Закону №1058, оскільки норми діючого пенсійного законодавства при наявності визначених законом умов, передбачають призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058.
Судом встановлено, що позивачу пенсія за віком була призначена на ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII, тобто із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Як вбачається з копії пенсійного посвідчення, долученого до матеріалів справи та ОСОБА_2 набув статусу пенсіонера за віком з 23.03.2010.
Позивач у добровільному порядку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не числиться.
Суд звертає увагу на те, що приписами частини 4 статті 4 Закону №2464-VI визначена сукупність необхідних умов за одночасної наявності яких особа звільняється від сплати єдиного внеску, а саме:
особа обрала спрощену систему оподаткування;
є пенсіонером за віком або інвалідом;
отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Аналіз приписів даної норми Закону не дає суду підстав вважати, що звільняються від сплати єдиного внеску лише ті особи, яким надано пенсію за віком виключно на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З урахуванням того, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію за віком та добровільної згоди на участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не надавав, суд дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_2 має право на користування пільгами, передбаченими ч.4 ст.4 Закону України № 2464-VI.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що правові підстави для нарахування ФОП ОСОБА_2 недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відсутні, а тому прийняття Сарненською ОДПІ вимоги №Ф-60 від 12.05.2014 - протиправне.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу вимог статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті вимоги про сплату недоїмки №Ф-60 від 12.05.2014 діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а тому вказана вимога є протиправною, і такою, що підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятої ним вимоги про сплату недоїмки №Ф-60 від 12.05.2014.
Отже, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення повністю, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області Рокитнівське відділення про сплату боргу (недоїмки) №Ф-60 від 12 травня 2014 року.
Присудити на користь позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 182,70 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Сало А.Б.