Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
10 червня 2014 р. № 820/6706/14
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чудних С.О.,
за участю секретаря судового засідання Хмелівської Н.М.,
представника позивача - Педан І.П.,
представника відповідача - Горкуши О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду справу за позовом Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач, Державне підприємство "Новопокровський комбінат хлібопродуктів", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 09.10.2013 року № 0000271501 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 495892,50 грн. в тому числі за основним платежем 330595 грн. та штрафними санкціями - 165297,50 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 09.10.2013 року № 0000542211 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1049704,50 грн. в тому числі за основним платежем 699383,00 грн. та штрафними санкціями - 349691,50 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 09.10.2013 року № 0000261501 про зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 360823,00 грн. та штрафних санкцій - 180411,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Агро Крокус", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2012 року по 31.01.2013 року, за результатами якої складено акт. На підставі вказаного акту перевірки № 205/20-29-22/00953042 від 27.09.2013 року відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 09.10.2013 року № 0000271501, № 0000542211 та № 0000261501. Обставини, які викладені в акті перевірки, неправомірно кваліфіковані як порушення, що передбачені ст. 138, ст.139, ст.198, ст. 200 Податкового кодексу України, вищевказані порушення встановлено відповідачем при довільному трактуванні норм права та при грубому порушенні норм податкового законодавства. В основу встановленого відповідачем у висновках акту перевірки є викладені у акті перевірки висновки з приводу відсутності реальності здійснення господарських операцій позивачем по взаємовідносинам з ТОВ "Агро Крокус". Позивач не погоджується з вказаним висновком відповідача та зазначає, що обґрунтування відповідачем відсутності реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом у перевіряємому періоді з підстав вказаних вище не ґрунтується на нормах діючого законодавства України та свідчить про поверхневе проведення перевірки. У зв'язку із чим, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення від 09.10.2013 року № 0000271501, № 0000542211 та № 0000261501 є протиправними та підлягають скасуванню, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні 10.06.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 10.06.2014 року проти позову заперечив, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, підставою для винесення спірних податкових повідомлень - рішень слугував відображений в акті перевірки висновок про отримання інформації щодо визнання іншим органом державної податкової служби нікчемними угод укладених з ТОВ "Агро-Крокус", у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити. Таке твердження відповідач мотивує тим, що податковим органом на обліку, в якому знаходиться контрагент позивача було складено акт №343/221/37459942 від 19.03.2013 року, яким зафіксовано відсутність ознак реальності вчинення господарських операцій за період з 01.01.2012 року по 31.01.2013 року. У зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом була проведена позапланова невиїзна перевірка Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Агро Крокус", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2012 року - по 31.01.2013 року, результати якої оформлені актом №205/20-29-22/00953042 від 27.09.2013 року (т.1 а.с. 18-57) .
Перевіркою встановлено порушення Державним підприємством "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 699383 грн.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, постановлені цим кодексом, у розмірі 330595 грн.; п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку на загальну суму 360823 грн. (т. 1 а.с. 57).
Позивач скористався своїм правом та подав до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області письмові заперечення до акту перевірки від 27.09.2013 року № 205/20-29-22/00953042 (т. 1 а.с. 58-63).
На підставі вказаного акту перевірки №205/20-29-22/00953042 від 27.09.2013 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 09.10.2013 року № 0000271501, №0000542211 та № 0000261501 (т. 1 а.с. 15-17).
Позивач скористався своїм правом та оскаржив податкові повідомлення-рішення від 09.10.2013 року № 0000271501, №0000542211 та № 0000261501 в адміністративному порядку (т. 1 а.с. 64-74), однак рішенням Міністерства доходів і зборів від 27.02.2014 року № 3807/6/99-99-10-01-15 оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 09.10.2013 року № 0000271501, №0000542211 та № 0000261501 залишені без змін, а скарга Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" - без задоволення (т. 1 а.с. 75-77), у зв'язку з чим товариство звернулось до суду за захистом своїх прав з адміністративним позовом про оскарження даних податкових повідомлень-рішень.
З дослідженого акту перевірки №205/20-29-22/00953042 від 27.09.2013 року судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в акті висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем з ТОВ "Агро-Крокус".
Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з ТОВ "Агро-Крокус".
Матеріалами справи підтверджено, що між Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Крокус" (постачальник) укладено договір поставки №185 від 22.03.2012 року. За умовами укладеного договору постачальник зобов'язується поставити покупцю макуху соєву, олію соєву, шрот соняшниковий, олію соняшникову, макуху соняшникову, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати та оплачувати товар (т. 1 а.с. 78-80).
Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ "Агро-Крокус" (постачальник) було укладено договір № 377 від 07.08.2012 року, відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставити, а покупець оплатити й прийняти наступний товар: пшениця 2, 3 класів гр. А (т. 1 а.с. 81-83).
Також із матеріалів справи вбачається, що між ДП "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Крокус" (постачальник) укладено договір поставки №0004 від 03.01.2013 року. За умовами укладеного правочину, постачальник зобов'язується поставити покупцю макуху соєву, олію соєву, шрот соняшниковий, олію соняшникову, макуху соняшникову, висівки житні та пшеничні, а також іншу сировину для виробництва комбікормів, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати та оплачувати товар (т. 1 а.с. 84-87).
Реальність виконання умов укладених правочинів підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: податковими накладними, видатковими накладними, виписками з банку, реєстрами платіжних доручень, товарно-транспортними накладними, журналом реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах що наявні в матеріалах справи (т. 1 а.с. 88-250, т. 2 а.с.1-67, т. 2 а.с. 135-188).
Крім того, судом встановлено, у позивача були складські приміщення для зберігання придбаної продукції, що підтверджується технічними паспортами на виробничий будинок, що належить ДП "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" (т. 2. а.с. 100-134).
У підтвердження використання придбаної позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Крокус" підтверджується наявними в матеріалах справи рапортами про вироблення комбікормів та використаної сировини, посвідченнями якості комбікорму, відомостями про партії товарів на складах, звітами про рух хлібопродуктів та тари на елеваторах та складах, товарно-транспортними накладними.
Суд зазначає, що про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".
Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.
Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до ст.198.6. Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Однак, в даному випадку виконання договорів між Державним підприємством "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Крокус" підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, виписками із банку, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між Державним підприємством "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Крокус" виконано кожною стороною цього договору, що підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними. Сторони претензій одна до одної не мали.
Відповідно до ст.201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Отже, як вбачається з матеріалів справи, Державним підприємством "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Крокус" належним чином оформлені договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України .
А тому висновки відповідача викладені в акті перевірки № 205/20-29-22/00953042 від 27.09.2013 року про порушення позивачем вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 п.200.1 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу, в результаті чого занижено суму податку на податну вартість та завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Щодо перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ "Агро-Крокус" судом встановлено наступне.
Підставами для встановлення порушення ст.138, 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VІ із змінами та доповненнями в результаті чого донараховано податок на суму 81056 грн. в акті перевірки відповідачем зазначено про встановлення факту неможливості реального здійснення фінансово господарських операцій позивачем з ТОВ "Агро-Крокус" та ведення господарської діяльності, однак суд, зазначає, що факт реальності господарських операцій з контрагентом доведено вище.
Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Згідно п.138.2 ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Враховуючи, що усі первинні документи бухгалтерського обліку позивача відповідають вимогам чинного законодавства, висновок відповідача щодо встановлення позивачу порушення ст.138, ст. 139 Податкового кодексу України та відповідно донараховано податок на прибуток є необґрунтованим та неправомірним.
Крім того, суд звертає увагу, що посилання представника відповідача в акті перевірки ДП "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" про те, що ним отримано від акт Основ'янскьої ОДПІ ГУ Міндоходів №343/221/37459942 від 19.03.2013 року, яким встановлено відсутність ознак здійснення господарських відносин ТОВ "Агро-Крокус" суд не приймає до уваги виходячи з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.
Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладену в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Відповідачем вказаного процесуального обов'язку стосовно податкових повідомлень - рішень від 09.10.2013 року № 0000271501, № 0000542211 та № 0000261501, не виконано, тому суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже є таким, що підлягає скасуванню.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 09.10.2013 року № 0000271501, від 09.10.2013 року № 0000542211, від 09.10.2013 року № 0000261501.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 16.06.2014р.
Суддя С.О. Чудних