Копія
Справа № 822/1825/14
10 червня 2014 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіКозачок І.С.
при секретаріНетичай Ю.В.
за участі: представника позивача представника відповідачаВласюка С.М. Хом'як Н.В., Ткачук М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "СП-Арта" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в особі Ізяславського відділення про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області в особі Летичівського відділення.
Просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.01.2014 р. № 0000162203, яким збільшене грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 89 509 грн. 00 коп. та застосовані штрафні санкції в розмірі 44 756 грн. 00 коп.
Вважає, що відповідачем зроблений хибний висновок про заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету.
На думку позивача, правомірність формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними та банківськими виписками. Зазначає про те, що податковий орган не взяв до уваги ту обставину, що вказані податкові накладні (за травень-липень 2013 року) є зведеними, отже дата їх виписки може не збігатись із датою перерахування коштів.
Також вказує на неправомірність застосування податковим органом штрафних санкцій у подвійному розмірі у зв'язку із неузгодженістю попередньо визначеної суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримує.
Представники відповідача позов не визнають, надали до суду письмові заперечення.
Зазначають, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте відповідно до вимог законодавства, а виявлені під час перевірки порушення належним чином відображені в акті перевірки і є достатньою підставою для прийняття рішення про збільшення розміру грошового зобов'язання та стягнення штрафних санкцій.
Вказують на те, що на отримані/здійснені авансові платежі зведені податкові накладні виписуватись не можуть.
На думку податкового органу, позивачем не підтверджений факт настання будь-якої з подій, з якими пов'язується виникнення права на податковий кредит.
Крім того вважають, що вимога щодо узгодженості попередньо визначеної суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість для накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків норми Податкового кодексу України не містять. Просять у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що позивач - приватне підприємство "СП - Арта" (код ЄДРПОУ 36871065) перебуває на податковому обліку в Славутській об'єднаній державній податковій інспекції в особі Ізяславського відділення та є платником податку на додану вартість.
Відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "СП - Арта" з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2013 року по 31.08.2013 року, за результатами якої складений акт № 257/2203/36871065 від 23.12.2013 року.
Під час перевірки встановлені порушення позивачем вимог пп. 14.1.181 п.14.1. ст. 14, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 89 509 грн. 00 коп., в тому числі: за липень 2013 року в сумі 88 409 грн. 00 коп. та серпень 2013 року - 1 100 грн. 00 коп.
На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000162203 від 17.01.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 134 265 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем в сумі 89 509 грн. та за штрафними санкціями - 44 756 грн.
Позивач, не погодившись з рішенням, звернувся зі скаргами до Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області та Міністерства доходів і зборів України. За результатами розгляду первинної та повторної скарг прийняті рішення про залишення податкового повідомлення - рішення № 0000162203 від 17.01.2014 року без змін, а скарги - без задоволення.
Як вбачається з акту перевірки, встановлене завищення податкового кредиту на суму 89 475 грн. у зв'язку із включенням позивачем ПДВ по податкових накладних, виписаних постачальниками ПП «Агропром-Захід» та ФГ «Агро-Інвест», за відсутності події, з якою пов'язується виникнення права на податковий кредит.
Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Агропром-Захід» та ФГ «Агро-Інвест», укладені договори поставки. Реальний характер господарських відносин сумнівів не викликає.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з п.п.198.2, 198.6 ст.198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У податкових деклараціях за липень та серпень 2013 року до податкового кредиту позивачем віднесено ПДВ згідно з наступними податковими накладними:
№82/2 від 31.05.2013 року на суму 483 749 грн. 56 коп., в тому числі ПДВ 80 624 грн. 93 коп., номенклатура товару/послуг продавця - аванс за ріпак;
№22 від 27.06.2013 року на загальну суму 10 600 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 1 766 грн. 67 коп., номенклатура товару/послуг продавця - попередня оплата;
№64/2 від 14.05.2013 року на загальну суму 36 000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 6 000 грн. 00 коп., номенклатура товару/послуг продавця - аванс за ріпак;
№34 від 31.07.2013 року на загальну суму 6 500 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 1 083 грн. 00 коп., номенклатура товару/послуг продавця - попередня оплата.
Однак, як встановлено в судовому засіданні, будь-які платіжні (банківські, касові) документи про сплату коштів у вказаному розмірі під час перевірки надані не були.
Пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України зазначає, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.
У зв'язку з цим керівнику ПП "СП-Арта" був надісланий лист про надання документів, які стали підставою формування показників податкового обліку у період з 01.07.2013 року по 31.08.2013 року, у т.ч. платіжних доручень на перерахування коштів (попередньої оплати) ПП "Агропром-Захід" та ФГ "Агро-Інвест".
Однак, позивачем зазначені документи надані не були.
Відповідно до п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, у разі, якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображення таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Суд звертає увагу, що ні при поданні заперечень на акт перевірки, ні при зверненні із первинною та повторною скаргами позивачем не спростований встановлений контролюючим органом факт відсутності платіжних доручень або будь-яких банківських чи касових документів на перерахування коштів (попередньої оплати), що б давало підставу для складення податкових накладних.
Згідно із п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Як вбачається з вищевказаної норми, платник податку, який отримав податкову накладну оформлену з порушенням порядку її заповнення, але оплатив товари (послуги), має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.
ПП «СП-Арта» таким правом не скористалось та не додало до податкових декларацій з ПДВ у звітних періодах заяви зі скаргами на постачальників ПП "Агропром-Захід" та ФГ "Агро-Інвест", якими були оформлені податкові накладні.
З приводу тверджень позивача щодо того, що продавці ПП "Агропром-Захід" та ФГ "Агро-Інвест" у разі здійснення постачання товарів/послуг, які мають безперебійний характер, мали право виписати зведені податкові накладні на отримані аванси, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.11, №1379 у разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках із покупцем, покупцю може бути складена зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг (один раз на п'ять днів; один раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця. При цьому, до зведеної податкової накладної обов'язково додається реєстр товарно-транспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів/послуг.
Таким чином, зазначеним Порядком надано можливість складання зведеної податкової накладної виключно у випадку фактичного (безперервного або ритмічного) постачання (відвантаження/надання) товарів/послуг.
Крім того, в Узагальнюючій податковій консультації щодо окремих питань складання зведеної податкової накладної, затвердженої Наказом ДПС України від 21.12.2012 №1177 вказується на відсутність права у платників податків складати зведені податкові накладні на суми коштів, які надійшли від покупця на банківський рахунок як оплата товарів/послуг, що лише підлягають постачанню (авансові платежі).
Таким чином, підставами для складання зведених податкових накладних є: безперервний або ритмічний характер постачання, постійні зв'язки постачальника з покупцем, обов'язкове підтвердження фактичних обсягів постачання товарів/послуг реєстром товарно-транспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснюється постачання товарів/послуг.
Суд критично оцінює надані позивачем акт звірки та копії банківських виписок, оскільки з їх змісту не вбачається дійсне перерахування коштів у розмірі, визначеному вищевказаними податковими накладними у день виникнення податкового зобов'язання продавця. Крім того, як встановлено під час судового засідання, ці документи до перевірки не надавались.
З приводу тверджень позивача щодо неправомірності застосування штрафних санкцій у подвійному розмірі, слід зазначити наступне.
Згідно з п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, значених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - на платника податків накладається штраф у розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Зі змісту вказаної норми можна зробити висновок, що законодавець не висуває умову щодо узгодженості попередньо визначеної суми податкового зобов'язання з цього виду податку для накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.
Таким чином, відсутні будь-які порушення щодо нарахування суми штрафних санкцій при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду, відповідачем доведена правомірність прийнятого рішення, тому позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд
у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 13 червня 2014 року 10.30
Суддя/підпис/І.С. Козачок
"Згідно з оригіналом" Суддя І.С. Козачок