Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 червня 2014 р. Справа № 805/4263/14
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 10 година 38 хвилин
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій та про скасування вимоги № Ф-411-9 від 11.03.2014 року про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 1 218,67 гривень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернулась до суду з адміністративним позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач, Красноармійська ОДПІ) про визнання протиправними дій щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1 218,67 гривень та про скасування вимоги № Ф-411-9 від 11.03.2014 року про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 1 218,67 гривень.
Позовні вимоги мотивовано тим, що на думку позивача, вона не повинна сплачувати єдиний внесок, оскільки є пенсіонером за віком, а тому їй неправомірно нарахована недоїмка зі сплати єдиного внеску в розмірі 1 218,67 гривень та виставлена вимога № Ф-411-9 від 11.03.2014 року про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 1 218,67 гривень. Позивач просить суд скасувати вимогу № Ф-411-9 від 11.03.2014 року про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 1 218,67 гривень.
10 червня 2014 року, через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду, позивач надала клопотання про розгляду справи в порядку письмового провадження, в якому вона просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
17 травня 2014 року, через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду, представник відповідача надав заяву письмові заперечення в яких просив суд розглянути справи без участі представників Красноармійської ОДПІ.
Відповідач у наданих суду запереченнях посилався на те, що відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464), платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058), пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку одержує застрахована особа у разі досягнення нею передбаченого Законом № 1058.
Статтею 26 Закону № 1058 визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Позивач на час виникнення спірних правовідносин не належала до вказаної категорії осіб, а тому повинна нараховувати і спланувати єдиний соціальний внесок в розмірі не менше мінімального єдиного внеску за кожен місяць незалежно від наявності (відсутності) доходу (прибутку).
Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та розглянути справи без участі його представників.
Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Оскільки всі сторони у справі заявили клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження, на підставі доказів наявних в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору та перевіривши їх доказами, наданими сторонами, визначившись із правовими нормами, які слід застосувати до спірних відносин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно свідоцтва серії В03 № 091129 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, копія якого наявна в матеріалах справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрована виконавчим комітетом Красноармійської міської ради Донецької області 09.07.2007 року за № 2 271 000 0000 003953.
З 13 грудня 2008 року ОСОБА_1 є платником єдиного податку, що підтверджується відповідним свідоцтвом Серії НОМЕР_2, копія якого наявна в матеріалах справи.
Позивач є платником єдиного внеску та перебувала на спрощеній системі оподаткування, у період за який нарахована недоїмка зі сплати єдиного внеску в розмірі 1 218,67 гривень, що не заперечується відповідачем.
З 23 серпня 2011 року ОСОБА_1 є пенсіонером за віком (пенсію призначено на пільгових умовах за списком № 1), що підтверджується протоколом № 870 від 18.11.2011 року про призначення пенсії.
Відповідно до пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_3, ОСОБА_1 пенсію призначено довічно.
Договір на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування позивач не укладала, що не заперечується відповідачем.
Позивач єдиний внесок за 4 квартал 2013 року не сплачувала, вважаючи, що звільнена від його сплати, оскільки вона є пенсіонером за віком.
Красноармійською ОДПІ було нараховано позивачу недоїмку зі сплати єдиного внеску в розмірі 1 218,67 гривень, за 4 квартал 2013 року.
На суму недоїмки в розмірі 1 218,67 гривень, за вказаний період на підставі статті 25 Закону № 2464, відповідачем сформовано та надіслано на адресу позивача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вимогу № Ф-411-9 від 11.03.2014 року.
Не погодившись із вказаною вимогою відповідача, ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Красноармійської ОДПІ про визнання протиправними дій щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1 218,67 гривень та про скасування вимоги № Ф-411-9 від 11.03.2014 року про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 1 218,67 гривень.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступних мотивів та положень чинного законодавства України.
Правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Законом України "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими для реалізації норм вказаних Законів.
Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" № 3609-VI від 07.07.2011 року, яким статтю 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" було доповнено частиною четвертою такого змісту: "Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування".
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що фізичні особи - підприємці, які є пенсіонерами за віком та які обрали спрощену систему оподаткування, до яких з урахуванням встановлених судом обставин відноситься і позивач ОСОБА_1 звільняються від сплати за себе єдиного внеску.
Статтею 2 Закону № 1788 встановлені види державних пенсій, а саме за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до статті 26 Закону № 1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.
Види державних пенсій, які призначаються за Законом № 1788, визначені в статті 2 цього Закону.
Положення пункту "а" частини 1 статті 2 Закону № 1788 свідчать про те, що трудові пенсії поділяються на такі види як пенсії за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника та за вислугу років.
Системний аналіз положень статей 12-18 Закону № 1788 свідчить, що законодавець розрізнив пенсії за віком в залежності від умов їх призначення, визначивши загальні умови призначення пенсії за віком, пільгові умови призначення пенсії за віком, а також особливі умови призначення цього виду пенсії окремим категоріям громадян (працівникам, зайнятим на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії, громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, інвалідам, учасникам війни, сім'ям загиблих (померлих) військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства тощо .
Аналізуючи Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який встановлює загальні види пенсійних виплат, Закон України "Про пенсійне забезпечення", яким призначаються державні пенсії, суд приходить до висновку, що законодавство встановлює і пільги, як в обчисленні стажу, так і в досягненні конкретного віку для окремих категорій громадян. Таким чином, вік і стаж роботи - це характерні ознаки пенсії за віком, однак умови призначення пенсій є різними.
Згідно з частиною 1 статті 13 Закону № 1058, участь застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування припиняється:
- у разі якщо особа, яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до цього Закону, втратила визначений цим Законом статус застрахованої особи;
- у разі закінчення терміну дії договору про добровільну участь або дострокового розірвання цього договору у випадках, передбачених цим Законом;
- у разі якщо застрахованій особі відповідно до цього Закону призначено пенсію і вона не продовжує працювати або якщо застрахована особа відповідно до цього Закону набула права на довічну пенсію чи одноразову виплату;
- у разі смерті застрахованої особи.
Суд зазначає, що відповідно до пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_3, ОСОБА_1 пенсію призначено - довічно.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позивачу призначений такий вид пенсії як "пенсія за віком", незважаючи на пільговий характер умов її призначення, отже він є "пенсіонером за віком" і відповідно до частини 4 статті 4 Закону № 2464 підлягає звільненню від сплати єдиного внеску.
Суд критично оцінює посилання відповідача на визначення поняття "пенсійний вік" виключно за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки законодавством (зокрема, Законом України "Про пенсійне забезпечення") встановлено чітке посилання на зменшення встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку певної категорії громадян.
Оскільки за висновком суду ОСОБА_1, станом на час виникнення спірних відносин є пенсіонером за віком та фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування та сплачує єдиний податок, суд приходить до висновку про те, що вона не зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, передбачений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування", тому вимога Красноармійської ОДПІ № Ф-411-9 від 11.03.2014 року про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 1 218,67 гривень є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1 218,67 гривень, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що Красноармійською ОДПІ нарахування єдиного внеску ОСОБА_1 відбувалось вже після переходу позивача на спрощену систему оподаткування, що суперечить приписам частини 4 статті 4 Закону № 2464 та порушує право заявника на звільнення від сплати єдиного внеску.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.07.2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 року, в справі № 805/9745/13-а адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протиправними та скасування вимоги № 405 від 22.05.2013 року про сплату боргу в сумі 1 194,03 гривень задоволено в повному обсязі. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1 194,03 гривень протиправними. Скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області № 405 від 22.05.2013 року про сплату боргу у сумі 1 194,03 гривень, винесену відносно ОСОБА_1.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.02.2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.04.2014 року, в справі № 805/338/14 адміністративний позов ОСОБА_1 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій та скасування вимоги № Ф-29487-17 від 14.12.2013 року про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 8 658,71 гривень задоволено повністю. Визнано дії Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 8 658,71 гривень протиправними. Скасовано вимогу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області № Ф-29487-17 від 14.12.2013 року про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 8 658,71 гривень.
Так, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивач не зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, передбачений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", оскільки на неї розповсюджується дія частини 4 статті 4 Закону № 2464, якою було передбачено звільнення фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком та отримують відповідно до Закону пенсію.
Частиною 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За результатами аналізу всіх наведених обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання дій Красноармійської ОДПІ щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протиправними.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до квитанцій № 286 від 27.03.2014 року та № 7 від 15.04.2014 року позивачем понесені судові витрати у вигляді судового збору, в сумі 73,08 гривень та 182,70 гривень відповідно.
Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Тобто сумою яка підлягає поверненню з Державного бюджету України є 255,78 гривень.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору в сумі 255,78 гривень.
Керуючись статтями 1, 58 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", абз. 6 п.7 Прикінцевих та перехідних положень, п. 7 ч. 1 ст. 1, п. 4 ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", статтями 2, 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд,
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій та про скасування вимоги № Ф-411-9 від 11.03.2014 року про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 1 218,67 гривень - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 1 218,67 гривень.
Скасувати вимогу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області № Ф-411-9 від 11.03.2014 року про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 1 218,67 гривень.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 255 (двісті п'ятдесят п'ять) гривні 78 (сімдесят вісім) копійок судового збору.
Постанова прийнята, складена і підписана в нарадчій кімнаті 10 червня 2014 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Бабіч С.І.