Господарський суд
Житомирської області
10014, м. Житомир, вул. М. Бердичівська,25
Від "13" червня 2014 р. Справа № 906/1557/13
Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П. , розглядаючи заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" № 2293/1а від 02.06.14 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі
За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ)
До Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м. Житомир)
про про стягнення 825860,06 грн.
З 28 жовтня 2013 року господарським судом Житомирської області розглядався позов ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" про стягнення 825 860,06 грн., в т.ч.260547,58 грн. пені, 513202,96 грн. штрафу та 52109,52 грн. 3 % річних.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.12.2013 року у справі № 906/1557/13 позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" про стягнення 825 860,06 грн. задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - 156 328,55 грн. пені, 307 921,78 грн. 7 % штрафу, 52 109,52 грн. 3 % річних та 16 517,20 грн. судового збору.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Житомирської області від 12.12.2013 року у даній справі скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 104 219,03 грн. пені та 205 281,18 грн. штрафу та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обгрунтування апеляційної скарги, скаржник, серед іншого, вказував на те, що не перешкоджав вчасним розрахункам відповідача за поставлений природний газ.
14 січня 2014 року до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз", в якій просив рішення господарського суду Житомирської області від 12.12.2013 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір пені та штрафу на 98 %.
В обгрунтування апеляційної скарги, скаржник, серед іншого, вказував на те, що день здійснення проплати не входить в прострочення виконання зобов'язань.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено:
- що згідно п.6.2 Договору від 30.03.2012 року № 33/19-Б на купівлю - продаж природного газу, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснювався до 20-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу;
- що ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" у період з 01.01.2012 року по 31.07.2013 року здійснено оплату за поставлений природний газ згідно договору № 33/19-Б на купівлю - продаж природного газу від 30.03.2012 року в повному обсязі;
- що станом на день звернення позивача з позовом до суду 25.10.2013 року, заборгованість відповідача перед позивачем була відсутня.
- що позивач звернувся з позовом до суду саме про стягнення пені, штрафу та 3% річних.
Судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору було враховано, що :
- якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України);
- зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (част.1 ст.628 ЦК України);
- договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України);
- виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (част.1 ст.546 ЦК України);
- невиконання відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо оплати поставленого природного газу у строки, встановлені п.6.2 Договору, слугувало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення пені в розмірі 260 547,58 грн., 7 % штрафу в сумі 513 202,96 грн. та 52 109,52 грн. 3 % річних, нарахованих за період прострочення з 21.05.2012р. по 05.10.2012р.
Судом апеляційної інстанції при розгляді клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу враховано правову позицію Конституційного Суду України , викладену в абз. 2 п.3.2 Рішення щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 11 липня 2013 року № 7-рп/201 у справі № 1-12/2013 про те, що вимога про нарахування та сплату неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
За результатами апеляційного перегляду рішення господарського суду Житомирської області від 12.12.2013 р. у справі № 906/1557/13, постановою Рівненського апеляційного господарського суду останнє змінене в частині стягнутих сум пені і штрафу та скасоване в частині 3 % річних, та як наслідок стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - 150 751,90 грн. пені, 303 444,90 грн. штрафу, 50 250,63 грн. 3 % річних, 16 144,91 грн. судового збору.
На примусове виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 15 січня 2014 р. у справі № 906/1557/13 господарським судом 04 лютого 2014 р. видано наказ про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м. Житомир) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ) 150 751, 90 грн. пені, 303 444,90 грн. штрафу, 50 250,63 грн. 3% річних, 16 144,91 грн. судового збору за подання позовної заяви.
Оригінал наказу суду від 04.02.14року надіслано ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 04.02.14року.
Однак ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", не погодившись з постановою апеляційної інстанції , 27.01.14року звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду , в обгрунтування доводів якої посилалась , серед іншого, на:
- порушення судом норм матеріального права , і зокрема, ст. ст. 219, 229, 233 ГК України, ст. ст. 549-552 ЦК України;
- порушення судом норм процесуального права, і зокрема, ст. ст. 4-2, 43, 83 та 84 ГПК України;
- не дослідження судом усіх істотних обставин справи.
Окрім того, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" доводила, що:
- здійснюючи покладене державою завдання з забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом, Компанія законодавчо зобов'язана надавати споживачам природний газ, незалежно від свого фінансового становища , наявності чи відсутності заборгованості контрагентів;
- несвоєчасність розрахунків за поставлений природний газ споживачів ( у тому числі відповідача) , як наслідок - нестача коштів, тягне за собою заборгованість перед газопостачальними підприємствами відповідно до договорів;
- через несвоєчасність розрахунків та заборгованість споживачів природного газу Компанія, як гарантований постачальник газу, змушена залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками , що складають 20-24% річних для потреб споживачів газу;
- єдиним джерелом часткової компенсації понесених Компанією втрат, завданих несвоєчасними розрахунками за газ, є стягнення з боржників пені у розмірі, передбаченому умовами договорів;
- зменшення судом розміру неустойки спричиняє позивачу збитки та дозволяє відповідачу і у подальшому безкарно порушувати договірні умови.
В свою чергу, вже наступного дня 28 січня 2014року сторони уклали додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу природного газу від 30 березня 2012р. № 33/19-Б про зміну договірних строків оплати поставленого газу.
Зокрема згідно додаткової угоди №1 від 28.01.2014року до договору купівлі-продажу природного газу від 30 березня 2012р. № 33/19-Б абзац 2 п.6.2 ст. 6 "Порядок та умови проведення розрахунків" викладено у наступній редакції:
"Остаточний розрахунок за фактично переданий газ з Договором здійснюється до 31.01.14р."
Такими діями сторони спростували встановлений постановою апеляційного господарського суду у цій справі станом на 15 січня 2014року юридичний факт прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого газу та за який судом застосовано до відповідача відповідальність у вигляді сплати пені, штрафу, 3% річних.
Про наявність додаткової угоди №1 від 28.01.2014року сторони не повідомили Вищому господарському суду України.
Постановою ВГСУ від 27.02.14року касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.14року без змін .
У мотивувальній частині постанови касаційна інстанція вказала на таке: приймаючи постанову про зміну частково рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з доведеності факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем відповідачу природного газу, передбаченої договором відповідальності за прострочення виконання зобов'язання з оплати природного газу у вигляді пені та штрафу, а також передбаченої ст.625 ЦК України відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
02.06.2014 року ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" звернулось до суду із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на укладену з ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 28 січня 2014року додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу природного газу від 30 березня 2012р. № 33/19-Б про зміну договірних строків оплати поставленого газу.
ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить заяву ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" задовольнити. Однак не повідомляє суду про те, чи пред'являвся наказ суду від 04.02.14р. до примусового виконання та чи відбулося за таким наказом стягнення повністю або частково.
Не пояснює акціонерне товариство правових підстав зміни своєї правової позиції станом на 28.01.14року стосовно того, що несвоєчасність розрахунків за поставлений природний газ відповідачем зумовлює необхідність залучення комерційних кредитів за ринковими відсотковими ставками , а тому стягнення пені є єдиним джерелом часткової компенсації понесених Компанією втрат, завданих несвоєчасними розрахунками за газ, тоді як її зменшення спричиняє позивачу збитки та дозволяє відповідачу і у подальшому безкарно порушувати договірні умови.
Ухвалою господарського суду від 13.06.14року заяву ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" задоволено з тих підстав, що господарський суд, як суб'єкт тлумачення правочину, розцінив додаткову угоду №1 від 28.01.14року до договору купівлі-продажу природного газу від 30 березня 2012р. № 33/19-Б , як домовленість сторін про припинення грошового зобов'язання, що виникло з постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.14року у цій справі відповідно до ч. 1 статті 604 ЦК України.
Тим самим, господарський суд, оцінюючи додаткову угоду №1 від 28. 01.14 року на предмет відповідності її вимогам чинного законодавства, виходив зі справжньої волі осіб, які її підписали - це простити ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" борг, визнаний в судовому порядку.
Припинення зобов'язання, в тому числі, визнаного судовим рішенням, шляхом прощення боргу передбачено у ст. 605 ЦК України.
Однак фактично додаткова угода №1 від 28.01.14року як за формою , так і за змістом не підпадає під ознаки ст.ст. 604 та 605 ЦК України, оскільки підпадає під регулювання ст.ст. 653 та 654 ЦК України.
Так, у ч. 1 ст. 653 ЦК України визначено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
Згідно ч. 3 цієї статті у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно ч. 3 цієї статті сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Частина 7 ст. 180 ГК України конкретизує, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
З викладеного випливає, що змінювати умову договору про строк оплати поставленого газу сторони мали право виключно в межах строку дії основного договору купівлі-продажу природного газу від 30 березня 2012р. № 33/19-Б - до 31.12.12року.
Оскільки зміна сторонами умов договору щодо предмета, місця, строків виконання тощо не припиняє, а змінює зобов'язання, то останнє має реально існувати на дату досягнення домовленості про це.
Однак судами достовірно встановлено, що грошове зобов'язання ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" по оплаті природного газу припинилося виконанням 31.07.2013 року , тому станом на 28.01.2014року вже не існувало.
Отже додаткову угоду №1 від 28.01.14року про зміну договірних строків оплати поставленого газу сторони уклали в порушення вище наведених норм цивільного законодавства України, а також після встановленого 15.01.2014року апеляційною інстанцією юридичного факту дії умови абзацу 2 п.6.2 ст. 6 "Порядок та умови проведення розрахунків" договору купівлі-продажу природного газу від 30 березня 2012р. № 33/19-Б - до 31.12.12року в редакції: "Остаточний розрахунок за фактично переданий газ з Договором здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу".
У зв'язку з цим, господарський суд наголошує, що серед основних засад судочинства в Україні, згідно з п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є обов'язковість рішень суду.
Відповідно до ч.1 ст. 4-5 ГПК України суди ухвалюють рішення іменем України.
Ця обставина свідчить про те, що суддя як владний суб'єкт від імені держави виконує юрисдикційну функцію, спрямовану на захист порушених, оспорюваних, невизнаних прав, свобод та інтересів фізичних, юридичних осіб, а також держави як суб'єкта цивільних процесуальних відносин. Те, що рішення ухвалюється іменем України, свідчить про його владний характер, оскільки воно спрямоване на вирішення спірних матеріальних правовідносин та після його ухвалення воно створює для осіб, яких воно стосується, його безперешкодну реалізацію.
Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (частина перша статті 116 Кодексу).
Системний аналіз статей 84, 116, 117, 119, 120 Кодексу дає можливість дійти висновку, що наказ відтворює резолютивну частину прийнятого господарським судом рішення і залишається незмінним до повного виконання чи втрати ним юридичної сили у випадках, встановлених Кодексом.
Винятки стосовно загального порядку примусового виконання рішень господарського суду закріплено у відповідних статтях Кодексу та Закону ( абз. 1-3 п. 2.3 мотивувальної частини рішення КСУ у справі за конституційним зверненням акціонерної компанії „Харківобленерго« щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України „Про виконавче провадження« від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013).
Так, відповідно до ч.4 ст.117 ГПК України, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
В такому разі рішення суду залишається не скасованим, але воно втрачає право на реалізацію через процедуру виконання. Прийняття рішення та його виконання є взаємопов'язаними, взаємозалежними але, поряд з тим, самостійними за своєю правовою природою складовими.
Вище зазначена правова норма не містить вичерпного переліку причин ( підстав), за наявності яких наказ господарського суду, виданий на примусове виконання рішення суду, що набрало законної сили, може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
У частині 3 ст. 12 ЦК України передбачено, що особа може відмовитися від свого майнового права.
Належні до виплати кошти , визнані рішенням суду, яке набуло статусу остаточного, вважаються "майном" у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( п.п. 43-46 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2004р. у справі "Михайленки та інші проти України", п. 40 рішення від 07.05.2002року у справі " Бурдов проти Росії, інші).
Згідно ч. 1 ст. 13 цього Кодексу цивільні права , в даному випадку, право на відмову від майнового права, особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Зокрема, стягувач може відмовитися від права на виконання рішення суду (або в процесі виконавчого провадження, або не пред'являючи виконавчий документ для виконання і не вимагаючи відкриття виконавчого провадження), або просто втратити таке право (прострочити пред'явлення виконавчого документа для виконання), або простити боржнику борг , стягнутий судовим рішенням, в порядку ст. ст. 604 , 605 ЦК України.
Однак відмова від права на виконання рішення суду не може здійснюватися у спосіб укладення додаткової угоди до договору, строк дії якого закінчився та зобов'язання за яким припинилися виконанням, що встановлено цим самим рішенням суду.
У зв'язку з цим, дії сторін спору з укладення додаткової угоди №1 від 28.01.14року про зміну договірних строків оплати поставленого газу після прийняття постанови Рівненським апеляційним господарським судом 15.01.14року господарський суд розцінює, як зловживання правом в інших формах (ч. 3 ст. 13 ЦК України).
Відповідно до ст. 90 ГПК України, господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу незалежно від того, чи є вони учасниками господарського процесу ( п.5.7 Постанови ВГСУ від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК судами першої інстанції ").
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 86, 90 ГПК України, господарський суд, -
1. Окрему ухвалу надіслати голові правління Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" Коболєву Андрію Володимировичу.
2. Голові правління розглянути окрему ухвалу по суті викладених у ній обставин та вжити заходів реагування для недопущення в подальшому дій, що свідчитимуть про порушення приписів п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно обов'язковості рішень суду про захист майнового права при реалізації в подальшому права на відмову від виконання рішення суду.
3. Відповідно до вимог частини другої ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" за №2453 від 07.07.2010р. про результати розгляду окремої ухвали повідомити господарський суд Житомирської області в строк до 30.06.14р включно.
Одночасно надіслати засвідчену копію довіреності від 31.12.13р. № 14-254 на заступника директора Департаменту реалізації газу ОСОБА_2
Попередити, що невжиття заходів щодо окремої ухвали суду тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену статтею 185-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Окрема ухвала підлягає оскарженню в загальному порядку.
Суддя Машевська О.П.
Друк. :
1 - у справу, 2 - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" ( рек.).