10.06.14р. Справа № 904/2560/14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроспецснаб", 54028, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, б. 19
до Приватного підприємства "Міко-Експрес", 49012, м. Дніпропетровськ, вул.Шаляпіна, б. 14, кв. 1
про визнання договору транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні за № 18/07/2011 від 18.07.2011 року недійсним
Суддя Панна С.П.
Представники:
Від позивача не з'явився
Від відповідача Василенко О.В. - представник за довіреністю від 01.03.2014 року
Товариство з обмеженою відповідальністю "Електроспецснаб" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Міко-Експрес" про визнання договору транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні від 18.07.2011 року за № 18/07/2011 недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони при укладенні спірного договору не досягли істотних умов договору, зокрема, не погодили ціну договору, що суперечить вимогам ст. 189 Господарського кодексу України, ст. 931 Цивільного кодексу України.
Відповідач з позовними вимогами не погоджується (відзив на позовну заяву від 20.05.2014 року) посилаючись на те, що всі істотні умови договору, передбачені чинним законодавством України, узгоджені сторонами, зокрема, ціна на замовлені послуги, яка визначена у заявках, що є невід'ємною частиною договору. Крім того, відповідач зауважив, що послуги були надані позивачу й останнім не заперечувались, що підтверджується актами виконаних робіт, які підписані сторонами, та частковими оплатами позивача.
Позивач в судові засідання 29.04.2014 року, 22.05.2014 року, 10.06.2014 року не з'явився.
Позивача було своєчасно та належним чином повідомлено про місце, час і дату розгляду справи № 904/2560/14, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення за № 4994516675802, 4994516998423.
Позивач клопотанням від 05.06.2014 року просив суд відкласти розгляд справи № 904/2560/14 та продовжити строк розгляду спору у вказаній справі.
Клопотання обґрунтовано тим, що представник позивача 10.06.2014 року буде знаходитись у службовому відрядженні у м. Києві.
Клопотання не задовольняється господарським судом Дніпропетровської області, оскільки в матеріалах справи № 904/2560/14 достатньо доказів для вирішення спору по суті. Крім того, згідно з ч. 3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України представниками юридичних осіб можуть бути будь-які особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації, тобто суд не обмежує коло осіб, які можуть бути представниками сторін.
До того ж, суд зважає на приписи п. 12 роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 02.12.1992 року за № 01-6/1444 "Про практику застосування ст. 90 Господарського процесуального кодексу України", відповідно до яких визнано недопустимими дії третіх сторін у справах, спрямовані на зловживання своїми процесуальними правами, які полягають у заявлені численних безпідставних відводів суддям, нез'явленнні представників учасників судового процесу у судові засідання тощо.
Справа згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у справі оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, господарський суд, -
18.07.2011 року між Приватним підприємством "Міко-Експрес", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електроспецснаб", як замовником, укладено договір транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні за № 18/07/2011.
У позовній заяві позивач стверджує, що під час укладення вищевказаного договору сторони не досягли істотних умов господарського договору, зокрема, не погодили ціну договору в зв'язку з чим договір транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні за № 18/07/2011 від 18.07.2011 року суперечить нормам ст. 931 Цивільного кодексу України та ч. ч. 1, 2 ст. 189 Господарського кодексу України в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним вищевказаного договору транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні за № 18/07/2011 від 18.07.2011 року.
В позові належить відмовити виходячи з наступного:
Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Матеріали справи свідчать про наступне: за умовами п. 1.1 договору експедитор приймає на себе обов'язки від власного імені та за рахунок замовника організувати надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу автомобільним транспортом з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення згідно з заявками замовника.
Відповідно до п. 1.2 договору експедитор зобов'язаний від власного імені та за рахунок замовника укласти договір перевезення з перевізником та з іншими можливими учасниками транспортного процесу, вчиняти всі необхідні дії щодо організації транспортування вантажів, та залучати третіх осіб до декларування вантажу, зберігання його на митному ліцензійному складі, страхування вантажу, у разі вимоги замовника.
Згідно з п. 2.1 договору перевезення здійснюється відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (CMR, 1970 року З подальшими змінами та доповненнями), Конвенції про міжнародне перевезення вантажів з використанням книжки МДП (TIR, 1975 року), Європейської угоди, що стосується роботи екіпажів транспортних засобів, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення (ЄСТР, 1970 року з подальшими змінами і доповненнями), Конвенції про дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ADR), Європейської угоди про перевезення швидкопсувних вантажів, правил про транспортування негабаритних вантажів та чинного законодавства України.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що для здійснення кожного перевезення замовник у строк не пізніше 48 годин до бажаної дати початку перевезення оформлює та передає експедитору заявку, що складена у довільній формі, але в обов'язковому порядку повинна містити наступну інформацію:
- адреси завантаження й розвантаження вантажу (адреси пунктів відправлення та призначення);
- дата та час подачі автомобіля на завантаження;
- вага, номенклатура та загальна вартість вантажу, кількість місць і вид упаковки;
- адреси відправника й отримувача вантажу із зазначенням контактних телефонів і відповідальних осіб;
- адреси проведення митного оформлення в місцях завантаження і розвантаження;
- бажаний строк доставки вантажу;
- визначення комплектності документів та вимоги до їх оформлення;
- загальна сума оплати за послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, форма розрахунків;
- вказівки щодо страхування вантажу;
- інші вказівки замовника щодо дій з організації транспортування вантажів, які зобов'язаний вчиняти експедитор на виконання цього договору.
При цьому, п. 2.4 договору передбачено, що для цілей даного договору підтверджена заявка, після підписання її сторонами буде розглядатись як додаток до даного договору, що є невід'ємною його частиною, в якому визначені належні письмові вказівки замовника на організацію і забезпечення транспортування вантажів шляхом укладення від імені експедитора і за рахунок замовника одного чи декількох договорів перевезення у міжнародному автомобільному сполученні. Сторони домовились, що підтверджена заявка, відправлена за допомогою факсимільного зв'язку, має юридичну силу оригіналу до того часу, поки оригінал не буде підписаний та отриманий сторонами. У випадку відсутності на момент початку здійснення перевезень підписаного договору сторони визнають заявку як документ, регламентуючий господарчі відношення сторін щодо визначеного перевезення.
Розрахунки за даним договором проводяться сторонами у безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів з рахунку замовника на рахунок експедитора (п. 5.1 договору).
За приписами п. 5.2 договору загальна сума плати за послуги по кожному перевезенню визначається сторонами у заявці, вона включає в себе плату всім учасникам транспортного процесу та плату експедиторові (винагорода за надані послуги транспортного експедирування).
Відповідно до п. 5.3 договору підставою для здійснення замовником оплати за послуги щодо кожного перевезення є копія рахунку експедитора, а також копія товарно-транспортної накладної (CMR) з відмітками вантажовідправника, перевізника, вантажоотримувача та митних органів на шляху проходження вантажу, пред'явлені замовнику.
Умовами п. 5.4 договору передбачено строк проведення розрахунків за договором, тобто за кожне здійснене перевезення, який складає 5 банківських днів з моменту отримання факсової копії рахунку.
Крім того, п. 5.5 договору сторони узгодили наступне: за кожним організованим перевезенням сторонами підписується акт виконаних робіт. У випадку, якщо відправлений експедитором замовнику акт виконаних робіт не підписаний і не відхилений впродовж 10 днів з моменту його отримання замовником, він вважається прийнятим без змін.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом року та автоматично пролонгується на наступний календарний рік, якщо на це немає письмових заперечень сторін (п. 8.1 договору).
Як встановлено судом, на виконання умов спірного договору позивач надав відповідачу заявки № 04/12/2013 від 04.12.2013 року, № 30/12/2013 від 30.12.2013 року, в яких сторони погодили кількість та тип автомобілів, маршрут слідування, характер вантажу, дату й час завантаження, адресу завантаження, номер замовлення, адресу розвантаження, вартість перевезення. Вказані заявки є невід'ємними частинами договору транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні за № 18/07/2011 від 18.07.2011 року (п. 2.4 договору).
Отже, сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, а доводи позивача про неузгодженість сторонами ціни договору спростовуються матеріалами справи, оскільки п. 5.2 спірного договору конкретно визначено умови визначення плати за послуги з кожного перевезення.
Крім того, відповідно до заявок, які є невід'ємними частинами спірного договору, визначено наступне:
- за заявкою № 04/12/2013 від 04.12.2013 року вартість перевезення 2900 євро у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на момент виставлення рахунку;
- за заявкою № 30/12/2013 від 30.12.2013 року вартість перевезення 6500 грн.
До того ж, з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов спірного договору кожною зі сторін були вчинені дії, спрямовані на виконання його умов (підписаний сторонами акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.12.2013 року, заявки № 04/12/2013 від 04.12.2013 року, № 30/12/2013 від 30.12.2013 року). Також відповідачем надано до суду платіжні доручення № 178 від 21.03.2014 року, № 10 від 25.02.2014 року про сплату відповідачем коштів за транспортні послуги згідно рахунків № СФ-0000006 від 08.01.2014 року, № СФ-0000767 від 13.12.2013 року, що свідчить про досягнення згоди з усіх істотних умов, які є необхідними для даного типу договорів.
Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позовних вимогах Товариства з обмежено відповідальністю "Електроспецснаб" - відмовити.
Судовий збір покласти на позивача.
Повне рішення складено - 16.06.2014 року.
Суддя С.П.Панна