Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" червня 2014 р.Справа № 922/1746/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Макаренко О.В.
при секретарі судового засідання Кубах І.М.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна і хімічна компанія", м. Київ
до Приватного акціонерного товариства "Хлібозавод "Салтівський", м. Харків
про стягнення 19 216,67 грн.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна і хімічна компанія", м. Київ (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Хлібозавод "Салтівський", м. Харків (відповідача) заборгованість в розмірі 18 000,00 грн. та 3% річних в розмірі 1 216,67 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №42 поставки продукції від 07.02.2012 р. Позивач також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. Через канцелярію суду подав клопотання вх. №18702 від 04.06.2014 р. про розгляд справи по суті за наявними матеріалами без участі представника позивача, а також подав заяву про уточнення позовних вимог вх.№18701 від 04.06.2014 р., в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 18 239,67 грн., з яких: заборгованість в розмірі 18 000,00 грн. та 3% річних в розмірі 239,67 грн.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Через канцелярію суду подав клопотання вх. №18748 від 04.06.2014 р. про розгляд справи по суті за наявними матеріалами без участі представника відповідача. У відзиві на позов вх.№16386 від 19.05.2014 р. визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 18 000,00 грн. основного боргу та 239,67 грн. 3% річних, посилаючись на той факт, що за розрахунком відповідача 3% річних дорівнює 239,67 грн., а не 1 216,67 грн.
Проаналізувавши зміст заяви позивача про уточнення позовних вимог вх.№18701 від 04.06.2014 р., суд дійшов висновку про те, що у даній заяві йдеться про зменшення розміру 3% річних до 239,67 грн.
Враховуючи те, що ст. 22 ГПК України наділяє позивача правом зменшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по суті спору, а також те, що такі дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглянув позовні вимоги у зменшеному розмірі 18 239,67 грн., з яких: заборгованість в розмірі 18 000,00 грн. та 3% річних в розмірі 239,67 грн.
Розглянувши клопотання сторін про розгляд справи по суті за наявними матеріалами без участі їх представників, суд вважає за можливе задовольнити їх як такі, що не суперечать інтересам сторін та вимогам чинного законодавства.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
07 лютого 2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір №42 поставки продукції, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача "Борошно житнє обдирне" (далі - товар) на умовах, які зазначені в даному договорі, а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його.
Згідно з п.3.5. договору порядок поставки товару партіями узгоджується сторонами додатково.
Відповідно до п.3.6. договору перехід права власності на товар у відповідача виникає з моменту передачі йому товару позивачем з одночасним підписанням накладних.
Згідно з п.4.1. договору ціна на товар визначається у додатках до договору (Специфікаціях) на кожну партію товару.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач на підставі Специфікації №6 від 12.12.2012 р. поставив відповідачеві товар на загальну суму 124 135,70 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними: № РН-0000332 від 17.12.2012 р. на суму 65 902,20 грн. та № РН-0000335 від 24.12.2012 р. на суму 58 233,50 грн. (а.с. 42-43).
Згідно з частиною 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 5.1. договору порядок оплати визначається до кожної партії товару і зазначається в Специфікації.
На підставі Специфікації №6 від 12.12.2012 р. строк оплати визначено 7 банківських днів від дати відвантаження.
В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач товар отримав, але оплатив його вартість частково на загальну суму 106 135,70 грн., що підтверджується банківськими виписками.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач розрахувався за поставлений позивачем товар не в повному обсязі, внаслідок чого на даний час у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість в розмірі 18 000,00 грн., розмір якої визнано відповідачем у відзиві на позов.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 33 ГПК України).
Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищевикладені обставини, норми закону і на те, що відповідач визнав заборгованість в розмірі 18 000,00 грн. у повному обсязі, але суму боргу не погасив, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 18 000,00 грн. правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Окрім того, позивач нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 239,67 грн.
За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних в розмірі 239,67 грн., суд дійшов висновку про те, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Підсумовуючи вищевикладені обставини та приписи закону, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судовий збір на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-3, 12, 32, 33, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Хлібозавод "Салтівський" (61153, м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 1, код ЄДРПОУ 31340536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна і хімічна компанія" (01021, м. Київ, вул. Шовковична, 13/2, кв. 118, код ЄДРПОУ 33597703, п/р 26000037498800 в ПАТ "УкрСіббанк" м. Харків, МФО 351005) основний борг розмірі 18 000,00 грн., 3% річних в розмірі 239,67 грн. та судовий збір в розмірі 1 827,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 05.06.2014 р.
Суддя О.В. Макаренко