Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" червня 2014 р.Справа № 922/1825/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
при секретарі судового засідання Вознюк С.В.
розглянувши справу
за позовом ПАТ "Укртелеком" в особі Запорізької філії ПАТ "Укртелеком", м. Запоріжжя
до Військової частини НОМЕР_1 МОУ, м. Харків
про стягнення 2 140,52грн.
за участю представників сторін:
позивача - Бойко Р.В., дов. № 1786 від 11.12.13р.;
відповідача - Черепов К.В., дов. № 225/11/199 від 15.03.14р.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 1 993,89грн., збитки від інфляції в розмірі 62,45грн., 3% річних в розмірі 79,18грн., пеню в розмірі 5,00грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором надання послуг електрозв'язку № 8310/702438 від 12.11.03р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.
Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позов наявність заборгованості за договором надання послуг електрозв'язку № 8310/702438 від 12.11.03р. в розмірі 2 140,52грн. визнає, однак зазначає, що заборгованість утворилась не з вини відповідача, оскільки його установа не є прибутковою, утримується за рахунок коштів державного бюджету, тому всі витрати узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат. Відповідач звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд зменшити розмір пені на 90%. Своє клопотання відповідач обґрунтовує відсутністю належного фінансування військової частини з боку державного бюджету.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.
12.11.03р. між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (позивач) та військовою частиною НОМЕР_2 (відповідач) укладено договір про надання телекомунікаційних послуг № 8310/702438 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги електрозв'язку, перелічені у додатку № 1 до договору, та безплатні послуги, перелічені у додатку № 2 до договору, а відповідач своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього договору.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.
Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Позивач є оператором на ринку телекомунікаційних послуг та надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до Законів України "Про телекомунікації", "Про захист прав споживачів", інших актів законодавства, у тому числі Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, які затверджуються постановою Кабінету Міністрів України і нормативних документів в сфері телекомунікацій.
Статтею 63 Закону України від 18.11.03р. № 1280-IV "Про телекомунікації" (далі Закон) врегульовано порядок надання та отримання телекомунікаційних послуг. Положеннями цієї статті визначено, що телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Також визначено умови надання зазначених послуг, якими є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг, відповідно до основних вимог договору про надання таких послуг та наявність оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.
Частиною 1 статті 33 Закону встановлений обов'язок споживача своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
Частиною першою ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Позивач на виконання умов договору належним чином виконав взяті на себе зобов'язання та надав відповідачу послуги електрозв'язку, що підтверджується наявними у справі доказами.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.4.5 договору розрахунки за фактично отримані послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться відповідачем протягом 10 днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим.
Відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього за період з грудня 2011р. по квітень 2014р. утворилась заборгованість в розмірі 1 993,89грн.
Факт наявності заборгованості на вказану суму підтверджується належними доказами, наявними у справі.
За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 1 993,89грн., суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачеві три відсотки річних за період з грудня 2011р. по квітень 2014р. в сумі 79,18грн. та збитки від інфляції за період з лютого 2012р. по березень 2014р. в сумі 62,45грн.
Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.5.8 договору, сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати відповідачем наданих послуг, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня за кожний день прострочення платежу, згідно з чинним законодавством.
На підставі зазначеного, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 21.11.13р. по 27.04.14р. в розмірі 5,00грн.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що позивач не вірно визначив період нарахування пені, тобто зазначив період її нарахування за шість місяців, що передують моменту звернення до суду з позовом.
За приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд зазначає, що цією статтею передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. При цьому, перебіг цього строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Суд вважає за необхідне зазначити, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися судом як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Оскільки сторони умовами договору не передбачили подовження періоду, за який має нараховуватись пеня, суд дійшов висновку, що позивач мав право на її нарахування лише протягом шести місяців, починаючи з дня порушення відповідачем зобов'язання. Таким чином, нарахування пені за півроку, що передує зверненню позивача з позовом до суду, а саме: за період з 21.11.13р. по 27.04.14р. на заборгованість, що виникла з грудня 2011 року, не відповідає вимогам діючого законодавства.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у позові в частині стягнення пені.
Оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, то клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90% також не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 610, 611, 612, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, статтями 193, 232 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 , р/р НОМЕР_4 в УДКСУ в Дзержинському районі м. Харкова, МФО 851011) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", код ЄДРПОУ 01184385 (69005, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 133):
- на р/р НОМЕР_5 в ЗОД АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805 - 1 993,89грн. основного боргу, 62,45грн. збитків від інфляції, 79,18грн. 3% річних;
- на р/р НОМЕР_6 в ЗОД АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805 - 1 822,73грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 5,00грн. - відмовити.
Повне рішення складено 16.06.2014 р.
Суддя Т.А. Лавренюк