ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/4946/14 10.06.14
За позовом Приватного акціонерного товариства "УВК Україна", м.Вишневе
до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап", м.Київ
про стягнення 29244,72 грн.
Суддя Капцова Т.П.
Представники :
від позивача Левтерова Т.М. - пред. за довір.
від відповідача не з'явився
Приватне акціонерне товариство "УВК Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап" про стягнення 29244,72 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним на підставі Договору про надання комплексних логістичних послуг №056-10 від 12.03.2010р. (далі - Договір), укладеного з відповідачем, надано послуги, які відповідачем в повному обсязі оплачені не були, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 27 344,33 грн. Враховуючи невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті за Договором, позивачем нараховано пеню в розмірі 1 544,07 грн., 3 % річних в розмірі 356,32 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.14р. порушено провадження у справі №910/4946/14 та призначено розгляд справи на 22.04.14р.
У судове засідання 22.04.14р. представники сторін не з'явились, через канцелярію суду представником відповідача подано клопотання №254-юр від 16.04.14р. про відкладення розгляду справи, з тих підстав, що представник відповідача приймає участь в інших справах, які розглядаються в Господарському суді Дніпропетровської області.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.14р. відкладено розгляд справи на 22.05.14р.
У судове засідання 22.05.14р. представники сторін з'явилися. Представником відповідача заявлено клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять календарних днів для добровільного врегулювання спору.
Представник позивача щодо продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять календарних днів заперечував.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.14р. продовжено строк розгляду спору у справі №910/4946/14 на п'ятнадцять днів.
У судовому засіданні 22.05.14р. оголошувалася перерва до 10.06.14р.
У судове засідання 10.06.14р. представник позивача з'явився та надав пояснення по справі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, однак, через канцелярію від представника відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі.
В матеріалах справи міститься протокол судового засідання від 22.05.14р. та розписка представника відповідача, які свідчать про те, що позивач був повідомлений та обізнаний про дату та час розгляду справи судом.
Представник позивача у судовому засіданні 10.06.14р. щодо розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував.
Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, незважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
У судовому засіданні 10.06.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-
12.03.2010р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Договір про надання комплексних логістичних послуг №056-10 від 12.03.2010р. (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконавець бере на себе зобов'язання надавати комплексі логістичні послуги, пов'язані з обслуговуванням вантажів замовника, а замовник зобов'язався приймати та своєчасно сплачувати надані виконавцем послуги.
Згідно з п.1.2. Договору, факт належного надання виконавцем послуг за цим Договором підтверджується підписом вантажоодержувача в вантажній квитанції, та відповідними Актами приймання-передачі наданих послуг згідно Договору.
Відповідно до п.5.1. Договору, послуги за даним Договором надаються за тарифами, викладеними у Додатках до нього.
Згідно з п.5.3. Договору, оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі наданого рахунку.
Пунктом 5.4. Договору передбачено, що термін сплати: протягом п'яти банківських днів з моменту виставлення рахунку замовником. Разом з рахунком замовникові надається два примірники Акту приймання-передачі наданих послуг та податкова накладна. Замовник зобов'язаний розглянути Акт, підписати його і повернути виконавцеві один примірник або надати вмотивовані зауваження. При відсутності таких письмових зауважень в п'ятиденний строк з моменту отримання Акт вважається погодженим сторонами.
Відповідно до п.11.1. Договору, даний Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє протягом трьох років.
12.03.10р. сторонами Договору укладено Додаткову угоду від 12.03.10р., якою погоджено тарифи по відповідальному зберіганню та умови надання послуг.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.
Дослідивши Договір, укладений сторонами, судом встановлено, що Договір про надання комплексних логістичних послуг №056-10 від 12.03.2010р. є договором про надання послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як зазначає позивач в позовній заяві, ним було надано послуги, передбачені Договором, у серпні, вересні та жовтні 2013 року, направлено відповідачу для підписання Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №УВЦ-0000003732 від 31.08.13р., №УВЦ-0000004135 від 30.09.13р., №УВЦ-0000004882 від 31.10.13р. та рахунки-фактури №8738 від 31.08.2013р., №9134 від 30.09.2013р., №9880 від 31.10.2013р. Однак, як вказує позивач, відповідач підписані акти не повернув, рахунки не оплатив, що стало підставою звернення позивача з позовом до суду.
Як встановлено судом, відповідачем 16.09.13р. будо отримано рахунок-фактуру №8738 від 31.08.2013р. на суму 16610,20 грн., 08.10.2013р. відповідачем було отримано рахунок-фактуру №9134 від 30.09.2013р. на суму 10 261,13 грн. та 18.11.13р. відповідачем було отримано рахунок-фактуру №9880 від 31.10.2013р. на суму 473,00 грн., що підтверджується квитанціями про доставку відправлення Кур'єрською службою «Фінікс».
Відповідачем факт отримання від позивача вищевказаних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунків-фактур не заперечувався та не спростований.
Пунктом 5.4. Договору передбачено, що замовник зобов'язаний розглянути Акт, підписати його і повернути виконавцеві один примірник або надати вмотивовані зауваження. При відсутності таких письмових зауважень в п'ятиденний строк з моменту отримання Акт вважається погодженим сторонами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не надано доказів того, що на виконання умов Договору ним було заявлено про наявність зауважень до наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим, надані позивачем послуги у серпні, вересні та жовтні 2013 року вважаються прийнятими відповідачем.
Судом встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами у зв'язку з укладенням сторонами Договору про надання комплексних логістичних послуг №056-10 від 12.03.2010р. вже були предметом розгляду спору у справі №911/4568/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап" до Приватного акціонерного товариства "УВК Україна" про визнання безпідставно отриманих відповідачем коштів у розмірі 16 610,20 грн. та 10261,13 грн. - оплатою послуг за відповідальне зберігання, стягнення 1760,06 грн. та зобов'язання відповідача повернути позивачу майно на загальну суму 27 000,00 грн. Господарським судом Київської області 11.02.14р. було винесено рішення від 11.02.14р. у справі №911/4568/13 про відмову у задоволенні позовних вимог, яке набрало законної сили.
Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Господарського суду Київської області від 11.02.14р. у справі №911/4568/13 також зазначено, що Приватним акціонерним товариством "УВК Україна" повністю виконано умови Договору, на підставі чого Товариству з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап" надані: рахунок-фактура від 31.08.2013 №8738, Акт №УВЦ-0000003732 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2013, рахунок-фактура від 30.09.2013 №9134, Акт №УВЦ-0000004135 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2013. Також, в рішенні Господарського суду Київської області від 11.02.14р. у справі №911/4568/13 встановлено, що факт надання Приватним акціонерним товариством "УВК Україна" послуг за Договором у серпні та вересні 2013 року, а також несплата їх вартості Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап" визнається.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Абзацом 1 пункту 5.4. Договору встановлено, що термін сплати за послуги: протягом п'яти банківських днів з моменту виставлення рахунку замовником.
З огляду на те, що рахунок-фактуру №8738 від 31.08.2013р. на суму 16610,20 грн. відповідачем було отримано 16.09.13р., то вказаний рахунок-фактуру, відповідач, з врахуванням п.5.4. Договору, повинен був оплатити в термін до 24.09.2013р.; рахунок-фактуру №9134 від 30.09.2013р. на суму 10 261,13 грн. відповідачем було отримано 08.10.2013р., у зв'язку з чим, відповідач повинен був оплатити вказаний рахунок в термін до 16.10.13р.; рахунок-фактуру №9880 від 31.10.2013р. на суму 473,00 грн. відповідачем було отримано 18.11.13р., у зв'язку з чим, відповідач повинен був оплатити вказаний рахунок в термін до 26.11.13р.
Судом встановлено, що після порушення провадження по справі відповідачем сплачено 27 344,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1722 від 02.06.2014р.
Таким чином, на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті послуг за серпень, вересень, жовтень 2013р. відповідачем оплачено в повному обсязі.
Отже, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу 27 344,33 грн. підлягає припиненню, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Одночасно з цим, у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором позивач в позовній заяві просить стягнути з позивача пеню в розмірі 1 544,07 грн. та 3 % річних в розмірі 356,32 грн.
Згідно частини 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частинами 1 та 2 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахування трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Позивач здійснив розрахунок 3 % річних з суми боргу 16 610,20 грн. за період з 09.10.2013р. по 19.03.2014р., з суми боргу 10 261,13 грн. за період з 16.10.2013р. по 19.03.2014р., з суми боргу 473,00 грн. за період з 26.11.13р. по 19.03.2014р.
За перерахунком суду розмір 3 % річних становить:
16 610,20 грн. (сума заборгованості) * 3 % /365* 162 (к-ть днів за період з 09.10.2013 р. по 19.03.2014р.) = 221,17 грн.
10 261,13 грн. (сума заборгованості) * 3 % /365* 155 (к-ть днів за період з 16.10.2013 р. по 19.03.2014р.) = 130,72 грн.
473,00 грн. (сума заборгованості) * 3 % /365* 114 (к-ть днів за період з 26.11.2013 р. по 19.03.2014р.) = 4,43 грн.
З огляду на те, що за перерахунком суду розмір 3 % річних склав 356,32 грн., позовні вимоги про стягнення з відповідача 356,32 грн. 3 % річних підлягають задоволенню.
Крім того, позивач здійснив розрахунок пені у розмірі 1544,07 грн.
Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових зобов'язань сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.6.8. Договору, за несвоєчасну сплату наданих послуг замовник сплачує пеню у розмірі 1 % від суми простроченого зобов'язання за кожен день прострочення, але не більше 50 % від вартості простроченого зобов'язання.
З огляду на те, що розмір пені, передбачений сторонами в п. 6.8. Договору є сумою більшою, ніж розмір пені, обчислений виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, суд здійснив розрахунок пені в межах подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За перерахунком суду, розмір пені з суми боргу 16 610,20 грн. за період з 09.10.2013р. по 19.03.2014р. розмір пені склав 958,39 грн., з суми боргу 10 261,13 грн. за період з 16.10.2013р. по 19.03.2014р. розмір пені склав 566,47 грн., з суми боргу 473,00 грн. за період з 26.11.13р. по 19.03.2014р. розмір пені склав 19,21 грн.
Таким чином, загальний розмір пені склав 1544,07 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 1544,07 грн. підлягають задоволенню в розмірі, заявленому позивачем.
Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч.2 ст.49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на те, що звернення позивача з позовом до суду було зумовлено неправильними діями відповідача і заборгованість відповідачем була оплачена вже після порушення провадження по справі судові витрати в частині припинених та задоволених позовних вимог покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап" (03028, м.Київ, вул.Саперно-Слобідська, буд.8, літ.А, офіс 291, код ЄДРПОУ 35137937) на користь Приватного акціонерного товариства "УВК Україна" (08132, м.Вишневе, вул.Промислова, буд.5, код ЄДРПОУ 36449095) 356 (триста п'ятдесят шість) грн. 32 коп. - 3 % річних, 1544 (тисячу п'ятдесят сорок чотири) грн. 07 коп. - пені та 1827 (тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.
3. Провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап" (03028, м.Київ, вул.Саперно-Слобідська, буд.8, літ.А, офіс 291, код ЄДРПОУ 35137937) на користь Приватного акціонерного товариства "УВК Україна" (08132, м.Вишневе, вул.Промислова, буд.5, код ЄДРПОУ 36449095) 27 344 (двадцять сім тисяч триста сорок чотири) грн. 33 коп. - припинити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 16.06.14 р.
Суддя Капцова Т.П.