10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Сало А.Б.
Суддя-доповідач:Майор Г.І.
іменем України
"10" червня 2014 р. Справа № 817/157/14
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Майора Г.І.
суддів: Бучик А.Ю.
Євпак В.В.,
при секретарі Городнюк В. М. ,
за участю сторін:
від позивача: Висоцька В.Т., Руденко Ф.А.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівненська кондитерська фабрика" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "24" лютого 2014 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівненська кондитерська фабрика" до Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Рівненській області скасування податкових повідомлень - рішень,
У січні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Рівненська кондитерська фабрика" (далі - ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міндоходів у Рівненській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.10.2013 № 02 та № 03.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика" до Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Рівненській області.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика" звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, позов задовольнити в повному обсязі. В апеляційній скарзі позивач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Відповідач надав суду письмові заперечення на апеляційну скаргу.
06 червня 2014 року від Головного управління Міндоходів у Рівненській області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Колегія суддів враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та положення частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.
Представники позивача в засіданні суду доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Керуючись положеннями пункту 7 частини 1 статті 336, статей 345, 351, 352, 354 Митного кодексу України, Указу Президента України від 18.03.2013 №141/2013 "Про Міністерство доходів і зборів України", на підставі наказу Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 18.09.2013р. №399 "Про проведення документальної невиїзної перевірки", уповноваженими посадовими особами Головного управління Міндоходів у Рівненській області проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика" вимог законодавства України з питань здійснення державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при митному оформленні товарів за період з 02.12.2011р. по 15.08.2012р.
За результатами проведеної перевірки дотримання ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика" вимог законодавства України з питань здійснення державної митної справи встановлено порушення вимог положень статей 81, 259, 260, 264, 267 Митного кодексу України від 11.07.2002, статті 49, частини 1 статті 51, статей 52, 53, 58, 257, 289 Митного кодексу України від 13.03.2012 в частині включення декларантом ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика" до митної вартості відомостей про транспортно-експедиційні витрати на перевезення імпортованих товарів в неповному обсязі, що в свою чергу призвело до порушення вимог пункту 188.1 статті 188, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, та як наслідок - до несвоєчасного, недостовірного, неповного нарахування та сплати митних платежів при митному оформленні товарів і виникнення податкового зобов'язання на загальну суму 13 988, 03 грн., з них 9 325, 35 грн. - сума податкового зобов'язання за основним платежем (мито і ПДВ) та 4 662, 68 грн. - податкові зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, імпортованих ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика" товарів, відповідно до положень пункту 4 частини 5 статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012, Рівненською митницею Міндоходів листом від 08.07.2013р. №01.1/1/49-06-820 передано відомості та копії документів, отриманих від осіб, що безпосередньо або опосередковано залучені до операцій з товарами, імпортованими позивачем.
Керуючись пунктом 1 частини 2 статті 351 Митного кодексу України від 13.03.2012, Головним управлінням Міндоходів у Рівненській проведено вивчення, аналіз та порівняння відомостей, отриманих від Рівненської митниці Міндоходів, а саме - МД №204000011/2011/007731 від 02.12.2011; МД №204050001/2012/000299 від 12.01.2012; МД №204050001/2012/001542 від 23.02.2012; МД №204050001/2012/001718 від 27.02.2012; МД №204050001/2012/002302 від 12.03.2012; МД №204050001/2012/002472 від 14.03.2012; МД №204050001/2012/003191 від 27.03.2012; МД №204050001/2012/007500 від 27.06.2012; МД №204050001/2012/009792 від 15.08.2012; комплекти товаросупровідних документів, належних до зазначених декларацій, відомості отримані від осіб безпосередньо або опосередковано залучених до операцій з товарами, імпортованими позивачем, та відомостей, отриманих від ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика".
За результатом проведеного аналізу, співставлення та опрацювання отриманих документів Головним управлінням Міндоходів у Рівненській області встановлено таке.
Організацію перевезень імпортованих ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика" товарів у міжнародному сполученні здійснював ФОП ОСОБА_5 на підставі договору на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 17.01.2011р. №17/01/2011.
В свою чергу, ФОП ОСОБА_5 уклала договори на перевезення товарів позивача із рядом перевізників, що безпосередньо здійснювали перевезення імпортованих товарів ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика".
Водночас, в ході проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика" вимог законодавства України з питань здійснення державної митної справи, уповноваженими посадовими особами Головного управління Міндоходів у Рівненській області за результатами аналізу відомостей та належним чином завірених копій документів, отриманих від організатора міжнародних перевезень (ФОП ОСОБА_5), безпосередніх виконавців перевезень та позивача було встановлено факти невідповідності відомостей, щодо понесених ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика" вартості транспортно-експедиційних послуг при імпортуванні оцінюваних товарів, заявлених декларантом позивача до митного оформлення, а саме було встановлено невідповідність щодо витрат за експедиційні послуги.
Перевіривши висновки Головного управління Міндоходів у Рівненській області, покладені в основу Акту перевірки від 10.10.2013р. №н0002/3/17-00-22-05/0000382214 та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 28.10.2013р. №02 та №03 на предмет їх законності та обґрунтованості, а також перевіривши порядок прийняття митним органом цих рішень, суд приходить до висновку про обґрунтованість сумнівів Головного управління Міндоходів у Рівненській області у дійсності заявленої митної вартості, зокрема транспортно-експедиційних витрат, понесених ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика" на транспортування імпортованих позивачем товарів та правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, виходячи із такого.
Згідно положень частини 1 статті 257 Митного кодексу України, декларування товарів здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 345 Митного кодексу України, органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань здійснення державної митної справи, зокрема щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас, відповідно до положень пункту 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості товарів до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів.
Частиною 8 статті 264 Митного кодексу України визначено, що з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
В свою чергу, як в позовній заяві, так і в судових засіданнях, представник позивача наголошував на тому, що згідно пункту 2.4.14 договору на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 17.01.2011р. №17/01/2011 водій-експедитор є представником перевізника і тому перевізник є контрагентом виконавця перевезень і господарські відносини між ними були зумовлені договором на перевезення вантажу, укладеним перевізником та виконавцем перевезень, без участі позивача.
Водночас, судом встановлено, що згідно пункту 2.4.14. договору від 17.01.2011р. №17/01/2011, укладеного між ФОП ОСОБА_5 та позивачем, водій-експедитор є представником перевізника, рештою положень даного пункту визначаються умови та порядок дій водія при загрузці та прийманні товарів та жодним чином не зазначено, що витрати на транспортування оцінюваних товарів іншими (безпосередніми перевізниками) не відносяться до витрат на доставку імпортованих позивачем товарів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначені покликання позивача є помилковими, оскільки безпосередні перевізники здійснювали перевезення товарів, імпортованих ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика", а згідно положення статей 49, 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовуються для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Крім того, відповідно до положень статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості товарів до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості товарів), якщо вони не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів, а також витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням.
Судом встановлено, що відповідно до положень пункту 2 частини 11 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню.
За результатами співставлення та порівняльного аналізу відомостей щодо витрат на транспортування імпортованих ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика" товарів, поданих до митного оформлення та відомостей, отриманих від експедитора та безпосередніх перевізників оцінюваних товарів, уповноваженими посадовими особами Головного управління Міндоходів у Рівненській області було встановлено, що витрати на транспортування зазначених товарів були включені декларантом позивача до митної вартості товарів не в повному обсязі.
За таких обставин, отриману різницю відповідачем було класифіковано як "експедиторська винагорода", оскільки факт оплати сторонами не оскаржувався і підтверджується матеріалами справи, у зв'язку із чим збільшено митну вартість товару.
Посилання позивача на те, що під час митного оформлення товару, вказана інформація не була і не могла бути відомою позивачу, а тому його дії є цілком правомірним на переконання суду є необґрунтованими та безпідставними. Оскільки всю відповідальність за достовірність відомостей відображених у декларації несе декларант.
Правомірність дій Головного управління Міндоходів у Рівненській області щодо контролю за правомірністю визначення розміру сплати, передбачених законодавством України з питань державної митної справи, митних платежів ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду України, відповідно до якої за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган (орган доходів і зборів) має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Головним управлінням Міндоходів у Рівненській області оскаржувані податкові повідомлення-рішення №02 та №03 від 28.10.2013р. прийнято обґрунтовано, на підставі та в межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України, а також з врахуванням всіх обставин, що мали значення для їх прийняття.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів уважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Рівненська кондитерська фабрика" відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівненська кондитерська фабрика" залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "24" лютого 2014 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис) Г.І. Майор
судді: (підпис) А.Ю.Бучик
(підпис) В.В. Євпак
З оригіналом згідно: суддя ________________________________ Г.І. Майор
Повний текст cудового рішення виготовлено "12" червня 2014 р.
Роздруковано та надіслано: р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу: Публічне акціонерне товариство "Рівненська кондитерська фабрика" вул.Хмільна,30, м.Рівне, 33000
3- відповідачу: Головне управління Міністерства доходів і зборів України у Рівненській області вул.Відінська,12, м.Рівне, 33023
4 - представнику позивача: Руденко Ф.А. АДРЕСА_1, 04128 - ,