10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Вачко В.І.
Суддя-доповідач:Майор Г.І.
іменем України
"03" червня 2014 р. Справа № 286/980/14-а
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Майора Г.І.
суддів: Бучик А.Ю.
Одемчука Є.В.,
розглянувши в порядку письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від "01" квітня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області про визнання діяльністю протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернулась до Овруцького районного суду Житомирської області з адміністративним позовом, в якому просила визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області протиправними та зобов'язати відповідача призначити і виплачувати їй пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років у відповідності до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", мотивуючи тим, що вона є потерпілою від аварії на Чорнобильській АЕС 4-ї категорії, постійно проживала у зоні посиленого радіоекологічного контролю, а тому відмову відповідача у призначенні їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років вважає протиправною.
Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 01 квітня 2014 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_3 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
16 травня 2014 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.
Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в засідання суду не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
За таких підстав, з урахуванням приписів ч.4 ст.196 КАС України, п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд апеляційної скарги здійснюється судової колегією за відсутності позивача та представника відповідача, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1, згідно з ст.55 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" у вересні 2013 року (як стверджується у позовній заяві) звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії.
Однак, відповідач листом №28977/02 від 09.12.2013 року відмовив позивачу в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку з тієї підстави, що ОСОБА_3 документально не підтверджено факту постійного проживання або роботи у зоні посиленого радіологічного контролю станом на момент аварії на ЧАЕС, а підтверджено тільки факт постійного проживання з 13.09.1986 року по 11.03.1991 року (4 роки 5 місяців 29 днів), тому першопочаткова величина зменшення пенсійного віку не встановлена, а відтак, на думку відповідача, вона має право на зменшення пенсійного віку лише на 1 рік з виходом на пенсію в 59 років.
У позовній заяві позивач стверджує, що з квітня по вересень 1986 року вона була зареєстрована в АДРЕСА_2, але у період з 15 лютого 1986 року по 13 вересня 1986 року фактично проживала в АДРЕСА_3 без реєстрації, що підтверджується доданими до позовної заяви довідками виконкому Болотницької сільської ради Народицького району Житомирської області від 21.01.2014 року №8 та №9, які відповідачем до уваги не взяті.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Так, в ч.2 ст.55 цього Закону зазначено, що потерпілим, внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю, пенсії надаються із зменшенням на 2 роки пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років, за умови, якщо ці особи у зоні посиленого радіологічного контролю за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали не менше 4 років. Першопочаткова величина зниження пенсійного віку на 2 роки, встановлюється особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменті аварії по 31.07.1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цій період.
При цьому, згідно з частиною 3 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, як: постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" призначення та виплата пенсій, особам які мають право на її отримання із зменшенням пенсійного віку, провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років та наявності у них страхового стажу не менше 15 років До досягнення 60-річного віку право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними певного віку.
Статтею 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку; визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій регулюється Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року.
Відповідно до п.п. "ґ" п.7 вищезазначеного Порядку документами, що засвідчують особливий статус особи, є: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
При цьому, згідно з п.38 Порядку, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 28.12.1995 року отримала посвідчення громадянина (громадянки), який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1991 роках серії НОМЕР_2, категорія 4, та 28.08.2012 року отримала дублікат посвідчення громадянина (громадянки), який (яка) постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю серії НОМЕР_3, категорія 4. Вказані посвідчення відповідають вимогам ст.6 постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року №51 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
У відповідності до ст.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.
Згідно з ст.10 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року №51 видача посвідчень провадиться зокрема іншим потерпілим обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання. Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення. У разі встановлення цими комісіями факту необгрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії посвідчення на підставі рішення комісії підлягає вилученню.
Судом також встановлено, що статус позивача, як громадянки, яка постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, 4 категорії, ніким не оспорювався, а тому посвідчення є чинними і вони вказують на те, що позивач згідно з ст.14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року №51, станом на 01.01.1993 року проживала або відпрацювала у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років. Таким чином, першопочаткова величина зниження пенсійного віку 2 роки є встановленою. До матеріалів справи долучено копії й інших первинних документів, що підтверджують факт постійного проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю, зокрема копії довідок органу місцевого самоврядування. Однак, різного виду довідки про роботу чи проживання у зоні посиленого радіологічного контролю є лише підставами для визначення в установленому порядку відповідного статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсійний вік громадян, які станом на 01.01.1993 року прожили або відпрацювали у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років, визначений в статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" знижується на 2 роки, та додатково на 1 рік за кожні 3 роки проживання, але не більше ніж на 5 років. А тому жінки, пенсійний вік яким знижено на 5 років, і які народились у 1962 році, за певних обставин мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 55 років.
Відповідно до ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Однак, позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії при досягненні 51-річного віку, тобто передчасно.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо передчасності таких позовних вимог, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Невирішення судом першої інстанції питання про повернення зайво сплаченого судового збору не є підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів уважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Овруцького районного суду Житомирської області від "01" квітня 2014 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис) Г.І. Майор
судді: (підпис) А.Ю.Бучик
(підпис) Є.В.Одемчук
З оригіналом згідно: суддя ________________________________ Г.І. Майор
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу: ОСОБА_3 АДРЕСА_1, 11106
3- відповідачу: Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області вул.Леніна, 12, м.Овруч, Овруцький район, Житомирська область, 11100
- ,