Провадження № 11-сс/774/609/14 Справа № 182/4048/14-к Слідчий суддя - ОСОБА_1 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія: ст. 183 КПК України
04 червня 2014 року місто Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3
- ОСОБА_4
за участю:
секретаря - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
слідчого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2014 року,
Ухвалою слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2014 року задоволено клопотання слідчого СВ Нікопольського МВ (з обслуговування міста Нікополь та Нікопольського району) ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_7 в кримінальному провадженні № 12014040340002101 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 21 липня 2014 року.
Своє рішення слідчий суддя вмотивував тим, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, раніше неодноразово судимий, чим обґрунтував наявні ризики того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на інших учасників кримінального провадження, а також можливе продовження вчинення злочину.
Захисник підозрюваного ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_8 , не погодившись із таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою в застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник підозрюваного посилається на те, що ухвала слідчого судді постановлена з істотними порушеннями норм кримінального процесуального закону.
Зокрема, захисник посилається на те, що підозра ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення є необґрунтованою, оскільки відсутні належні докази.
Захисник посилається також на порушення права на захист, оскільки після затримання ОСОБА_9 та вручення йому повідомлення про підозру останній вимагав участі в кримінальному провадженні його захисника - адвоката ОСОБА_8 , однак слідчим це законне клопотання не було задоволене, а до участі в кримінальному провадженні через Центр надання безоплатної правової допомоги було залучено адвоката ОСОБА_10 .
Захисник також вважає, що слідчим та прокурором у судовому засіданні не було доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому застосування будь-якого запобіжного заходу є незаконним.
Слідчим суддею, на переконання захисника, безпідставно було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Захисник підозрюваного ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_8 у судове засіданні суду апеляційної інстанції не з'явився, надіславши телеграму з проханням про розгляд поданої ним апеляційної скарги у його відсутність.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора, який вважав, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, тому просив залишити її без задоволення, пояснення слідчого, якому доручено проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні, вивчивши надані матеріали кримінального провадження та матеріали судового провадження з розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Доводи апеляційної скарги про істотні порушення норм кримінального процесуального закону, на думку колегії суддів є необґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Так, колегією суддів апеляційного суду встановлено наступне.
22 травня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань на реєстровим № 12014040340002101 внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 187 КК України.
В той же день, 22 травня 2014 року, ОСОБА_9 було повідомлено про підозру в чиненні вказаного правопорушення.
В той же день, 22 травня 2014 року, слідчий, якому було доручено проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні, звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке оскаржуваною ухвалою було задоволене.
В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою має містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин (ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відповідності до вимог ст.ст. 193, 194 КПК України, вислухав учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п.49 рішення ЄСПЛ “Ніколова проти Болгарії”.
Як вбачається з наданих матеріалів, ОСОБА_9 органами досудового розслідування підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, про що 22 травня 2014 року йому вручено письмове повідомлення про підозру.
Суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки він обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, також обґрунтував наявність ризиків, що підозрюваний, знаходячись на волі, може вчинити інший злочин, буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином.
Посилання захисника на те, що підозра ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення є необґрунтованою, на думку колегії суддів, є також, що не заслуговує на увагу з наступних підстав.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У своєму рішенні в справі Фераррі-Браво проти Італії Європейська комісія з прав людини зазначила, що затримання і тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки таке доказування саме по собі і є метою досудового розслідування, досягнення мети якого і являється тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні в справі Мюррей проти Сполученого Королівства також висловив правову позицію, що факти, які викликають підозру, не обов'язково повинні бути доведені до ступеня, необхідного для винесення вироку, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
У своєму рішенні в справі Фокс, Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що наявність "обґрунтованої підозри" має на увазі наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок про те, що дана особа могла вчинити злочин.
В даному випадку потерпіла ОСОБА_11 під час допиту її в якості потерпілої вона описала зовнішній вигляд особи, яка здійснила кримінальне правопорушення стосовно неї, потім впізнала серед інших осіб ОСОБА_12 як особу, яка вчинила стосовно неї кримінальне правопорушення. Допитаний в якості підозрюваного ОСОБА_13 показав, що ОСОБА_9 запропонував йому вчинити крадіжку рибацьких сіток із території одного подвір'я, на що він погодився. Однак, коли ОСОБА_9 знімав сітки, в будинку загорілося світло і на подвір'я вийшла жінка, після чого ОСОБА_9 дістав предмет схожий на пістолет, навів його в сторону цієї жінки і наказав їй повернутися до будинку.
На думку колегії суддів, викладені обставини дають підстави об'єктивному спостерігачу зробити висновок про те, що саме ОСОБА_9 міг вчинити кримінальне правопорушення стосовно потерпілої.
Як вбачається із наданих матеріалів, вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2009 року ОСОБА_9 був засуджений за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ст. ст. 70, 75, 76 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки.
17 червня 2011 року вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_9 знову був засуджений за ч. 3 ст. 185, ст. 75 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік.
Вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2014 року ОСОБА_9 знову був засуджений за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 5 років 1 дня позбавлення волі, однак в зв'язку із апеляційним оскарженням вказаного вироку він не набрав чинності. В цей період ОСОБА_9 знову підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
На думку колегії суддів викладені обставини свідчать про наявність ризику, що ОСОБА_9 у разі застосування до нього іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Тому, на думку колегії суддів, посилання захисника на те, що не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є безпідставними.
Нормами ч. 4 ст. 183 КПК України передбачене право слідчого судді при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою не визначати розмір застави в кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Як вбачається із повідомлення про підозру, ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення із погрозою застосування насилля стосовно потерпілої ОСОБА_11 .
За викладених обставин колегія суддів вважає, що слідчий суддя правомірно скористався передбаченим законом правом, постановляючи ухвалу про застосування запобіжного заходу у виді триманні під вартою до підозрюваного ОСОБА_9 , не визначати розмір застави.
Як встановлено слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, підозрюваний ОСОБА_9 був затриманий о 19 год. 50 хв. 22 травня 2014 року. Дана обставина не оспорюється жодним із учасників кримінального провадження.
В матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які клопотання підозрюваного про залучення до участі в кримінальному провадженні захисника.
Як пояснив слідчий у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, підозрюваний ОСОБА_9 в усній формі просив надати йому захисника, однак при цьому не зміг вказати його прізвище та номер телефону. В зв'язку із викладеним слідчим було винесено постанову про призначення захисника.
Відповідно до доручення для здійснення захисту особи, затриманої за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення від 22 травня 2014 року № 004-0010748, останнє видане адвокату ОСОБА_10 для захисту підозрюваного ОСОБА_9 22 травня 2014 року о 22 год. 30 хв.
Угода про надання правової допомоги підозрюваному ОСОБА_9 була укладена між адвокатом ОСОБА_8 та підозрюваним ОСОБА_9 26 травня 2014 року, після чого слідчий залучив до участі в кримінальному провадженні саме цього захисника.
За викладених обставин, на думку колегії суддів, право на захист підозрюваного ОСОБА_9 порушене не було.
Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді не вбачається, обраний судом запобіжний захід щодо підозрюваного відповідає вимогам ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, тому колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, мотивованою і такою, що не підлягає скасуванню, та в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2014 року залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2014 року, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою, залишити без змін.
Судді: