Провадження № 22-ц/774/4262/14 Справа № 205/9407/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Мовчан Д. В. Доповідач - Міхеєва В.Ю.
Категорія
03 червня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Міхеєвої В.Ю.
суддів Свистунової О.В., Ремеза В.А.
при секретарі Бондаренко В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу Кредитної спілки «Всеукраїнське народне кредитне товариство»
на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2014 року по справі
за позовом Кредитної спілки «Всеукраїнське народне кредитне товариство» до ОСОБА_2 про стягнення грошового боргу за кредитним договором,-
У листопаді 2013 року Кредитна спілка «Всеукраїнське народне кредитне товариство» (далі - Кредитна спілка) звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошового боргу за кредитним договором, в обґрунтування позовних вимог, посилаючись на те, що 05 грудня 2008 року позивач уклав з відповідачем кредитний договір № 056-135-08 (далі - Кредитний договір), за умовами якого відповідач отримав від позивача кредит в сумі 12000 грн. для закупівлі товару під 60 % річних з терміном сплати до 05 грудня 2010 року.
У відповідності з п. 4.6 Кредитного договору відповідач зобов'язався щомісячно в строк до 10 числа місяця, наступного за період нарахування відсотків, здійснювати погашення заборгованості (кредит та відсотки по ньому) згідно графіку двома шляхами: в касу кредитної спілки або на поточний рахунок кредитної спілки - через банк, реквізити якого вказані в кінці Кредитного договору.
Відповідач згідно з умовами договору своєчасно сплатив тільки один платіж, а саме згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 805681 від 09 грудня 2008 року у відповідності до Графіку повернення платежів згідно Додатку № 1 до кредитного договору, повернув частково кредит у розмірі 269,65 грн. та відсотки за користування кредитом у розмірі 600 грн.
В подальшому відповідач порушив свої зобов'язання за договором, тому відсоткова ставка за користування кредитом з 11 вересня 2009 року становила вже 120 %.
За період з 09 грудня 2008 року по 27 квітня 2010 року, згідно з договором ОСОБА_2 сплатив позивачу 11356,15 грн., де 733,73 грн. - тіло кредиту, 10622,42 грн. - відсотки за користування кредитом.
Оскільки відповідач свої зобов'язання за кредитним договором виконав не в повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яку він добровільно не погашає, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 056-135-08 від 05 грудня 2008 року, відсотки за користування кредитом та 3% від простроченої суми, всього 66250,63 грн., а також стягнути витрати по сплаті судового збору.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2014 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
В апеляційній скарзі КС «Всеукраїнське народне кредитне товариство», посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 05 грудня 2008 року між Кредитною спілкою «Всеукраїнське народне кредитне товариство» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 056-135-08 з терміном дії до 05 грудня 2010 року з Графіком погашення кредиту та відсотків (а.с.5-6,7).
У відповідності до умов Кредитного договору ОСОБА_2 отримав через касу КС «Всеукраїнське народне кредитне товариство» грошові кошти у розмірі 12000 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером за № 1180 від 05 грудня 2008 року (а.с. 8).
Оскільки досудову вимогу позивача від 25 жовтня 2013 року № 8 щодо погашення заборгованості за Кредитним договором відповідач залишив без задоволення, КС «Всеукраїнське народне кредитне товариство» звернулася до суду із зазначеним позовом (а.с.11).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх безпідставності, оскільки зобов'язання відповідача за вказаним договором припинилось з його виконанням.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, так як він ґрунтується на матеріалах справи та нормах закону.
За змістом ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В свою чергу згідно умов вказаного кредитного договору, укладеного між сторонами, відповідач, як позичальник зобов'язаний: 1) сплачувати заборгованість перед кредитним товариством; 2) сплачувати відсотки за користування кредитом; 3) додаткову плату за користування кредитом при несвоєчасному його поверненні.
Відповідно до умов вказаного Кредитного договору відповідач у період з 09 грудня 2009 року по 27 квітня 2010 року сплатив на рахунок Кредитної спілки «Всеукраїнське народне кредитне товариство» грошові кошти в розмірі 11356,15 грн., з яких 733,73 грн. - тіло кредиту, а 10622,42 грн. - відсотки за користування кредитом. Такі обставини підтверджуються відповідними прибутковими касовими ордерами (а.с. 12-14), сторонами визнаються, та не оспорюються.
Судом також встановлено, що у травні 2010 року, при сплаті чергового платежу за місцем знаходження відокремленого відділення Кредитної спілки «Всеукраїнське народне кредитне товариство», відповідачу було надане повідомлення щодо того, що відповідно до вимог договору доручення № 3 від 16 квітня 2010 року, укладеному між Кредитною спілкою «Всеукраїнське народне кредитне товариство» та ПП «Колекторська Компанія «Кредитор», обслуговування кредитної справи відповідача здійснюється означеною колекторською компанією та усі платежі повинні здійснюватися на розрахункові рахунки такого суб'єкта господарювання.
На вимогу відповідача у лютому 2011 року йому було надано лист-попередження від 02 лютого 2011 року за вих. № 1247 щодо підтвердження вказаних обставин, та відповідно до змісту якого станом на 01 січня 2011 року за відповідачем значиться заборгованість в розмірі - 5197,4 грн., з яких залишок по тілу кредиту 3335,31 грн., борг за відсотками 1862,09 грн. Означений лист був посвідчений печаткою Кредитної спілки «Всеукраїнське народне кредитне товариство» та мав підпис від імені Голови правління такої спілки Балюкевича С. П. (а.с. 24).
Відповідно до вимог п. 10.4 вказаного Кредитного договору сторони взяли на себе зобов'язання належно реагувати на письмові та усні звернення одна одної, письмово повідомляти одна одну про зімну місцезнаходження протягом трьох днів з дня виникнення зазначених змін.
Видача листа-попередження від 02 лютого 2011 року за вих. № 1247 узгоджується із нормами ч. 2 ст. 527 ЦК України, відповідно до диспозиції якої кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідач в належний спосіб відреагував на вищевказане звернення, у зв'язку з чим, у період за 28 травня 2010 року по 24 жовтня 2011 року ОСОБА_2 на рахунок Дніпропетровського відділення ПП «Колекторська Компанія «Кредитор» було сплачено 26082 грн., що підтверджується відповідними приходними касовими ордерами та банківськими квитанціями (а.с. 26-37).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Із матеріалів справи вбачається, що після сплати означеної суми на рахунок Дніпропетровського відділення ПП «Колекторська Компанія «Кредитор» відповідачеві у відокремленому відділенні Кредитної спілки «Всеукраїнське народне кредитне товариство» було видано довідку, засвідчену печаткою саме кредитної спілки, за підписом від імені керівника такого відділення Харітонової А.Є. про повне погашення відповідачем ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 056-135-08 від 05 грудня 2008 року (а.с. 25).
Стаття 598 ЦК України визначає, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не взяв до уваги сумнівність походження листа-попередження з інформацією про укладення між КС «Всеукраїнське народне кредитне товариство» та ПП «Колекторська Компанія «Кредитор» договору доручення щодо обслуговування кредитної справи відповідача колекторською компанією, оскільки такий договір ніколи кредитною спілкою не укладався, а також посилання на невідповідність довідки, виданої керівником відокремленого відділення про повне погашення відповідачем заборгованості за Кредитним договором встановленій формі довідок, колегією суддів відхиляються як безпідставні.
Доказів, що зазначені лист-попередження та довідка, а також квитанції до прибуткових касових ордерів щодо оплати ОСОБА_2 на користь ПП «Колекторська Компанія «Кредитор» заборгованості за Кредитним договором, є підробними, позивачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано.
Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, а із матеріалів справи вбачається, що передбачені ст.309 ЦПК України підстави для скасування чи зміни судового рішення відсутні, і оскаржуване рішення ухвалене із додержанням норм процесуального права та у відповідності із нормами матеріального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Всеукраїнське народне кредитне товариство» відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді