Провадження № 22-ц/774/5213/14 Справа № 199/581/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Якименко Л. Г. Доповідач - Максюта Ж.І.
Категорія
05 червня 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Максюти Ж.І.
суддів - Кочкової Н.О., Чубукова О.П.
при секретарі - Кулику О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»,
на рішення Амур-Нижньодніпровський районний суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2014 року
за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція нерухомості «Альбіон» про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання добросовісними набувачами та визнання права власності на квартиру,-
Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання добросовісними набувачами та визнання за ними права власності на квартиру АДРЕСА_13.
В обґрунтуванні своїх позовних вимог посилалися на те, що 04.11.2011 року між ними та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_13, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за №3025.
Як вбачається з п.2 вказаного договору купівлі-продажу, дана квартира належала на праві приватної власності відповідачці ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 06.09.2011 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, за реєстровим №1793. Право власності було зареєстроване за відповідачкою 06.09.2011 року в Державному реєстрі правочинів за №4623689 (номер витягу: 10346023, бланк серії ТЄ №188229) та 26.10.2011 року в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстровим номером: 14445694 (номер витягу: 31804110, бланк серії СЕВ №562056).
Таким чином, на момент укладання 04.11.2011 року між сторонами договору купівлі-продажу квартири, ОСОБА_4 мала зареєстроване в установленому законом порядку право власності на дану квартиру, яка не знаходилася під арештом або в заставі. Вказані вище обставини були перевірені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, що посвідчував договір купівлі-продажу спірної квартири, згідно з яким 04.11.2011 року за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 року в Державному реєстрі правочинів за №4721862 (номер витягу: 10600705, бланк серії ТУ №860471) було зареєстроване право власності на дану квартиру, про що 10.11.2011 року був виданий витяг про державну реєстрацію прав за реєстровим номером: 14445694 (номер витягу 31995347, бланк серії СЕВ №561559).
Позивачі зазначають, що відповідно до п.п. 3, 4 ст. 334 ЦК України право власності у них виникло з моменту державної реєстрації, тобто з 10.11.2011 року.
Постановою Господарського суду Харківської області від 26.04.2009 року в справі №Б-50/84-09 фізичну особу-підприємця ОСОБА_7 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. На день визнання ФОП ОСОБА_7 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури боржнику на праві власності, окрім іншого майна, належала також і квартира АДРЕСА_13.
29.10.2004 року та 27.04.2006 року між ОСОБА_7 та ПАТ «Укрсоцбанк» були укладено кредитні договори, та в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань між кредитором та позичальником було укладено іпотечний договір №360 від 27.04.2006 року, за умовами якого позичальник (ОСОБА_7.) передала в іпотеку іпотекодержателю (ПАТ «Укрсоцбанк») нерухоме майно, а саме: чотирикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_13. Зобов'язання ОСОБА_7 перед ПАТ «Укрсоцбанк», за вищевказаними кредитними договорами, у встановлений, для їх оплати, строк не були виконані.
В процесі проведення ліквідаційної процедури щодо ФОП ОСОБА_7 Товарною біржею «Правопорядок» 09.08.2011 року було проведено аукціон з продажу вищевказаної квартири, за результатами якого було складено протокол аукціону. На підставі даного протоколу між арбітражним керуючим Богомазовим Павлом Сергійовичем та ОСОБА_4 06.09.2011 року було укладено договір купівлі-продажу чотирикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_13. Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6, зареєстровано у реєстрі за №1793.
Згодом 04.11.2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_13, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за №3025.
15.01.2013 року ліквідатором банкрута було подано заяву до господарського суду Харківської області про визнання недійсними аукціону з продажу майна ФОП ОСОБА_7
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.01.2013 року по справі №Б-50/84-09 дану заяву задоволено, визнано недійсним аукціон з продажу майна ФОП ОСОБА_7, а саме: квартири АДРЕСА_13, який відбувся 09.08.2011 р., та оформлений протоколом №1 Товарної біржі «Правопорядок» -визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_13 від 06.09.2011 року, укладений між ліквідатором банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 - арбітражним керуючим Богомазовим Павлом Сергійовичем, який на дату укладення даного договору виконував обов'язки ліквідатора ФОП ОСОБА_7, та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований у реєстрі за № 1793; визнано право власності на квартиру АДРЕСА_13 за ОСОБА_7.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 року ухвала Господарського суду Харківської області від 21.01.2013 року скасована та припинено провадження у справі № Б-50/84-09.
Постановою Вищого Господарського Суду України від 09.10.2013 року справу в частині розгляду заяви ліквідатора банкрута та ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсним аукціону з продажу майна передано до господарського суду Харківської області.
Позивачі вважають, що вирішення питання про визнання недійсним аукціону з продажу спірної квартири в рамках господарського спору порушує їх права, як власників спірної квартири, та їх неповнолітніх дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_10, ставлячи під сумнів набуття ними права власності на цю квартиру згідно з вимогами чинного законодавства.
Оскільки право позивачів на дану квартиру оспорюється ПАТ «Укрсоцбанк», тому вони просили суд визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири від 04.11.2011 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №3025; визнати позивачів добросовісними набувачами квартири АДРЕСА_13; визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_13
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 07.04.2014 року позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», Приватний нотаріус дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція нерухомості «Альбіон» про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання добросовісними набувачами та визнання права власності на квартиру, - задоволено частково.
Визнано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 добросовісними набувачами квартири АДРЕСА_13 за договором купівлі-продажу, посвідченим 04 листопада 2011 року Приватним нотаріусом дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за №3025.
Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_13, набуте ними на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 04 листопада 2011 року Приватним нотаріусом дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за №3025.
В іншій частині позову - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3043 гривні 60 копійок судових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_4 610 гривень 40 копійок судового збору на користь держави.
В апеляційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги.
З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи і давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 04.11.2011 року між продавцем ОСОБА_4 та покупцями ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_13, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за №3025.
П.2 вказаного договору зазначено, що АДРЕСА_13 у м.Дніпропетровську належала на праві приватної власності відповідачці ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 06.09.2011 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за №1793. Право власності за ОСОБА_4 було також зареєстровано 06.09.2011 року в Державному реєстрі правочинів за №4623689 (номер витягу: 10346023, бланк серії ТЄ №188229) та 26.10.2011 року в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстровим номером: 14445694 (номер витягу: 31804110, бланк серії СЕВ №562056).
Таким чином, на момент укладання 04.11.2011 року між сторонами договору купівлі-продажу квартири, ОСОБА_4 мала зареєстроване в установленому законом порядку право власності на дану квартиру, яка не знаходилася під арештом або в заставі. Вказані вище обставини були перевірені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, що посвідчував договір купівлі-продажу спірної квартири, згідно з яким 04.11.2011 року за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 року в Державному реєстрі правочинів за №4721862 (номер витягу: 10600705, бланк серії ТУ №860471) було зареєстроване право власності на дану квартиру, про що 10.11.2011 року був виданий витяг про державну реєстрацію прав за реєстровим номером: 14445694 (номер витягу 31995347, бланк серії СЕВ №561559) (а.с.13.14).
Таким чином, право власності у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виникло з моменту державної реєстрації, тобто з 10.11.2011 року, що кореспондується з вимогами п.п. З, 4 ст.334 ЦК України.
Постановою Господарського суду Харківської області від 26.04.2009 року в справі №Б-50/84-09, ФОП ОСОБА_7 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. На день визнання ФОП ОСОБА_7 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури боржнику на праві власності, окрім іншого майна, належала також і квартира АДРЕСА_13 у М.Дніпропетровську.
29.10.2004 року та 27.04.2006 року між ОСОБА_7 та ПАТ «Укрсоцбанк» були укладені кредитні договори (а.с.64-77), та в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань між кредитором та позичальником було укладено іпотечний договір №360 від 27.04.2006 року (а.с.82-86), за умовами якого позичальник (ОСОБА_7.) передавала в іпотеку іпотекодержателю (ПАТ «Укрсоцбанк») нерухоме майно, а саме: чотирикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: М.Дніпропетровськ, АДРЕСА_13. Зобов'язання ОСОБА_7 перед ПАТ «Укрсоцбанк» за вищевказаними кредитними договорами у встановлений для їх оплати строк не були виконані.
В процесі проведення ліквідаційної процедури щодо ФОП ОСОБА_7 Товарною біржею «Правопорядок» 09.08.2011 року було проведено аукціон з продажу вищевказаної квартири, за результатами якого було складено протокол аукціону. На підставі даного протоколу між арбітражним керуючим Богомазовим Павлом Сергійовичем та ОСОБА_4 06.09.2011 року було укладено договір купівлі-продажу чотирикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_13. Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6 та зареєстровано у реєстрі за №1793.
В подальшому, 04.11.2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_13., посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за №3025.
Таким чином, право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на спірну квартиру виникло 10.11.2011 року - з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу, в установленому законом порядку. Даний договір було укладено з дотриманням вимог цивільного законодавства, зобов'язання покупців за договором виконані в повному обсязі. Вказаний договір не містить приписів в частині зобов'язань продавця ОСОБА_4 чи попереднього власника майна ОСОБА_7 щодо кредитної заборгованості чи перерахування коштів на користь інших осіб.
15.01.2013 року ліквідатором банкрута було подано заяву до господарського суду Харківської області про визнання недійсними аукціону з продажу майна ФОП ОСОБА_7
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.01.2013 року (а.с.40-43) по справі №Б-50/84-09 дану заяву задоволено, визнано недійсним аукціон з продажу майна ФОП ОСОБА_7, а саме: квартири АДРЕСА_13, який відбувся 09.08.2011 р., який був оформлений протоколом № 1 Товарної біржі «Правопорядок»; визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_13 від 06.09.2011 року, укладений між ліквідатором банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 - арбітражним керуючим Богомазовим Павлом Сергійовичем, який на дату укладення даного договору виконував обов'язки ліквідатора ФОП ОСОБА_7, та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований у реєстрі за № 1793; визнано право власності на квартиру АДРЕСА_13 за ОСОБА_7.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 року (а.с.35-39) ухвала Господарського суду Харківської області від 21.01.2013 року скасована та припинено провадження у справі № Б-50/84-09.
Постановою Вищого Господарського Суду України від 09.10.2013 року (а.с.33-34) справу в частині розгляду заяви ліквідатора банкрута та ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсним аукціону з продажу майна передано до господарського суду Харківської області.
Виходячи зі змісту заперечень третьої особи в суді першої інстанції та доводів апеляційної скарги ПАТ «Укрсоцбанк», та як вбачається зі змісту судових рішень, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, а саме: Ухвали господарського суду Харківської області від 21.01.2013 року, Постанови Харківського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 року та Постанови Вищого Господарського Суду України від 09.10.2013 року, Банк оспорює права третіх осіб на чотирикімнатна квартира АДРЕСА_13 у м.Дніпропетровську, власниками якої за договором купівлі-продажу від 04.11.2011 року є на теперішній час позивачі.
Задовольняючи позовні вимоги подружжя Мозгальових районний суд прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що спірна квартира придбана позивачами на законних підставах, на час укладення 04.11.2011 року договору купівлі-продажу в арешті, під забороною чи в спорі вона не перебувала, про існування боргових зобов'язань попередніх власників квартири та перебування її в іпотеці, за відсутності таких відміток в єдиних реєстрах, інформація про які була витребувана нотаріусом при посвідченні договору, було невідомо, позивачі про ці обставини не знали і не могли знати, іншого способу захисту своїх законних прав ніж ухвалення судового рішення про визнання їх добросовісними набувачами, та визнання права власності на спірну квартиру законодавством України не передбачено.
При вирішені спору судом правильно застосовані норми ст. 392 ЦК України за якими - власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Також районний суд обґрунтовано послався на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР , зокрема ст. 1 Протоколу № 1 (1952 р.) якою передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускає позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнає право держави на здійснення контролю за використанням власності у відповідності з загальними інтересами або для забезпечення податків, інших зборів чи штрафів.
Ста.41 Конституції України та ст.321 ЦК України зазначено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні; право власності є непорушним; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом; примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього повного відшкодування їх вартості.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, фактично мають описових характер щодо подій пов'язаних з судовими спорами, які на теперішній час проходять в господарських судам міста Харкова, де законність договору купівлі-продажу від 04.11.2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 не розглядається.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Перевіривши справу в повному об'ємі, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду та безпідставності приведених в апеляційній скарзі доводів.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308,313 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - відхилити.
Рішення Амур-Нижньодніпровський районний суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: