Провадження № 22-ц/774/4341/14 Справа № 209/3532/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шендрик К. Л. Доповідач - Рудь В.В.
Категорія 34
10 червня 2014 року м. Дніпропетровськ колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Рудь В.В.
суддів: Ткаченко І.Ю., Повєткіна В.В.
при секретарі: Кравець Є.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 березня 2014 року за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Крона», про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок залиття квартири, -
У липні 2013 року ОСОБА_2, ОСОБА_3звернулись з позовом, який уточнили в ході розгляду справи, до ОСОБА_4, третя особа ТОВ «Крона», про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок залиття квартири(а.с.1-2,25-26,54-55).
Позивачі зазначали, що відповідач є відповідальним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1
Наприкінці березня 2013 року відповідач здійснив залиття належної їм на праві приватної спільної сумісної власності квартири №104 за вказаною адресою.
Відповідно до локального кошторису № 2-1-1 від 04.04.2013 року витрати на ремонт квартири у зв'язку з залиттям складають 1747,00 грн., вартість матеріалів, які придбали та які необхідні для відновлення попереднього стану квартири, складає 1822,20 грн., за складання кошторису та акту про залиття квартири сплачено ТОВ «Крона» 101,13 грн.
Посилаючись на викладені обставини та вказуючи на те, що відповідач відмовив у добровільному порядку відшкодувати завдану шкоду, позивачі в позовній заяві в редакції від 06.02.2014 року просили стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду внаслідок залиття квартири у розмірі 3670,33 грн., на відшкодування моральної шкоди стягнути 5000 грн. та судові витрати, на користь ОСОБА_3 стягнути 5000 грн. моральної шкоди(а.с.54-55).
Рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 березня 2014 року позов задоволено частково(а.с.77-79).
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральну шкоду по 300,00 грн. кожному.
В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні з ОСОБА_4матеріальної шкоди у розмірі 3670,33 грн., в частині відмови у стягненні моральної шкоди кожному у розмірі 4700 грн. та в стягненні витрат за надання правової допомоги у розмірі 500 грн., задовольнити позов в зазначеній частині, посилаючись на неповне з'ясування обставин щодо залиття квартири та розміру завданої шкоди, порушення судом норм матеріального та процесуального права(а.с.82-83).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно ст.ст.3,4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст.16 ЦК України, відповідно до якої особа, право якої порушено, може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права
Саттями 10,60 ЦПК України передбачено обов'язок кожної сторони довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
По справі встановлено, що позивачі є власниками квартири АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 24.10.1997 року та технічним паспортом на квартиру, виданим ОКП «Дніпродзержинське БТІ» у 1997 році(а.с.8-10).
Згідно договору купівлі-продажу від 17 грудня 2005 року, посвідченого нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №6500, та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.12.2005 року ОСОБА_4 є власником квартириАДРЕСА_1(а.с.104-106).
Наприкінці березня 2013 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_2, власниками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Факт залиття квартири позивачів зафіксовано актом №336 технічного огляду стану квартири від 25 березня 2013 року, складеним працівниками дільниці № 2 ТОВ «Крона», в якому зазначено, що залиття вказаної квартири відбулося в результаті протікання зливного бачка з квартири АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_4 При огляді квартири АДРЕСА_2 комісією виявлені сліди залиття в спальні по стіні суміжній з кухнею, стіни та стеля, в прихожій - стеля по стіні суміжній з коридором, туалет - стіни по периметру, стеля(а.с.7). Площа пошкоджень зазначена у дефектному акті інженера дільниці № 2 ТОВ «Крона»(а.с.11).
Вартість відновлювальних ремонтних робіт у зв'язку із залиттям в квартирі АДРЕСА_2 відповідно до локального кошторису №2-1-1, складеного ТОВ «Крона», складає 1747,00 грн., витрати складання кошторису та акту про залиття квартири складають 101,13 грн.(а.с.3,13). Вартісь прибаних матеріалів для проведення ремонтних робіт становить 1822,20 грн.(ас.4).
Відмовляючи ОСОБА_2 та ОСОБА_3.в задоволенні позову в частині стягнення матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири, суд виходив з того, що в судовому засіданні не знайшла свого підтвердження вартість ремонтно-відновлювальних робіт квартири позивачів, а надані ними докази: дефектний акт ТОВ «Крона», копія локального кошторису № 2-1-1 на ремонт квартири, затвердженого ТОВ «Крона, судом не визнані належними доказами по справі, що підтверджують вартість завданої відповідачем шкоди, оскільки позивачі відмовилися від проведення експертизи з визначення вартості відновлюваного ремонту квартири.
Такі висновки суду в задоволенні позову в частині стягнення матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири не можна визнати обгрунтованими з огляду нанаступне.
Відповідно до положень ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом зазначеної норми закону у правовідносинах по відшкодуванню шкоди діє презумпція вини заподіювача шкоди. Обов'язок доказування наявності шкоди та її розміру покладається на позивача, відсутність вини у заподіянні шкоди повинен довести відповідач. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.
Як видно із справи, надані позивачами докази містять відповідну інформацію щодо предмета доказування, а саме щодо вини та розміру завданої шкоди(а.с.3,4, 7,11,13), а відтак є належними доказами в розумінні ст.ст.57,58 ЦПК України. Відповідачем, який визнав, що факт залиття мав місце з його вини, надані позивачами докази, у тому числі щодо розміру шкоди, не спростовані, на проведенні експертизи він не наполягав, про що зазначив у судовому засіданні апеляційної інстанції.
При таких обставинах колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири є таким, що протирічить обставинам справи та не грунтується на законі, що регулює зазначені правовідносини, а тому рішення суду в цій частині на підставі п.4 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири 3670,33 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у сумі 229,40 грн.
Що стосується висновків суду в іншій частині заявлених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимог, у тому числі щодо визначеного судом розміру моральної шкоди, яка стягнута з відповідача на користь кожного позивача, то колегія суддів вважає, що в цій частині рішення є таким, що відповідає обставинам справи та нормам діючого законодавства, у тому числі положенням ст.23 ЦК України, яка регулює питання щодо визначення розміру моральної шкоди. Підстав для зміни чи скасування рішення суду в іншій частині не встановлено. З наведених мотивів апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись 303,307,308,309,316 ЦПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 березня 2014 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири 3670,33 грн., судові витрати по сплаті судового збору у сумі 229,40 грн.
В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -