Кіровоградської області
10 червня 2014 рокуСправа № 912/1180/14
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Поліщук Г.Б., розглянув матеріали справи № 912/1180/14 від 16.04.2014 року
за позовом: фермерського господарства "Фортуна", Кіровоградська область, Новгородківський район, с. Воронцівка, вул. Воронцова, 38
до відповідача: Новгородківської районної державної адміністрації, Кіровоградська область, смт. Новгородка, вул. Кірова, 11
про стягнення 92779,18 грн.
за участю представників:
від позивача - Жук В.В., голова фермерського господарства - наказ № 1 від 03.11.1995р.;
від відповідача - Щербина В.С., довіреність № 01-09-185/1 від 25.04.2014р.
В судовому засіданні 28.05.2014 року оголошувалась перерва до 10.06.2014р.
В судовому засіданні 10.06.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Фермерським господарством "Фортуна" подано позов про стягнення з Новгородківської районної державної адміністрації 51852,58грн. затрат, понесених на обробіток земельних ділянок в сумі 51852,58грн., та упущеної вигоди в розмірі 40926,60грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що 27.07.2009 року було зареєстровано три договори оренди землі, укладені позивачем з відповідачем строком до появи власника, але не більше 5 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Позивач посилається на те, що дія договорів закінчується 29 липня 2014 року, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.
Фермерське господарство "Фортуна" дізналося про появу власників зазначених земельних ділянок в листопаді 2013 року з листа Новгородківської районної державної адміністрації, а саме що 14.08.2013 року Новгородківська районна державна адміністрація в односторонньому порядку розірвала договори оренди вищезазначених земельних ділянок. Як зазначає позивач, на цей період земельні ділянки вже були ним оброблені, на що витрачено 51852,58грн.
Крім того, позивач посилається на те, що на вказаних земельних ділянках ним планувалися посіви соняшника та просить стягнути з відповідача неодержані доходи (упущену вигоду) в сумі 40926,60грн.
Ухвалою господарського суду від 16.04.2014 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечує в повному обсязі та зазначає про те, що ним листом від 29.10.2013 року повідомлено позивача про розірвання договорів земельних ділянок у зв'язку з появою власників. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що позивачем у порядку, встановленому законодавством України, не оскаржувалися дії та рішення відповідача.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши присутніх в судових засіданнях представників сторін, господарський суд встановив наступні обставини.
Між фермерським господарством "Фортуна" (Орендар) та Новгородківською районною державною адміністрацією (Орендодавець) укладено три договори оренди землі від 01.02.2007 року, зареєстровані у Новгородківському відділі Кіровоградської регіональної філії Центру Державного Земельного Кадастру 27.07.2009 року.
За умовами вказаних договорів оренди Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходиться на території Вершино-Кам'янської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області.
У відповідності до п. 8 вказаних договорів оренди договір укладено на строк до появи власника, але не більше ніж на п'ять років.
При цьому, п.35 договорів оренди передбачає, що дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено або появи власника земельної ділянки.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
За приписами ст.6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу).
У відповідності до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
В свою чергу, у відповідності до ст.19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
Стаття 631 Цивільного кодексу України визначає, що строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно зі статтею 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Як було зазначено вище, у відповідності до п. 8 договорів оренди, укладених між сторонами, їх укладено на строк до появи власника, але не більше ніж на п'ять років.
Договори зареєстровані у Новгородківському відділі Кіровоградської регіональної філії Центру Державного Земельного Кадастру 27.07.2009р., з чого випливає, що строк, на який їх укладено, спливає 27.07.2014р.
Пункт 35 договорів оренди передбачає, що дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено або появи власника земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 55, 58, 61), та підтверджено сторонами, громадянками ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 17.07.2013р., 16.07.2013р. та 18.07.2013р. відповідно отримано свідоцтва на право власності на земельні ділянки, що були предметом договорів оренди, укладених між позивачем та відповідачем.
Таким чином, дія договорів оренди припинилась одночасно з появою власників земельних ділянок.
14.08.2013 року Головою Новгородківської районної державної адміністрації прийнято розпорядження "Про вирішення земельних питань", яким розірвано договори оренди землі, укладені між Новгородківською районною державною адміністрацією та фермерським господарством "Фортуна", про що письмово повідомити орендаря - фермерське господарство "Фортуна".
Господарський суд звертає увагу, що вказане розпорядження у встановленому чинним законодавством порядку позивачем не оскаржувалось.
29.10.2013 року Новгородківською районною державною адміністрацією на адресу фермерського господарства "Фортуна" надіслано листа №01-09/415/1, яким повідомлено про розірвання договорів оренди у зв'язку з отриманням власниками земельних ділянок свідоцтв про право власності на земельні ділянки.
Позивач, з посиланням на п.37 укладених договорів оренди зазначає, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається та вважає, що відповідачем, в результаті несвоєчасного повідомлення фермерського господарства "Фортуна" про розірвання договорів, завдано позивачеві збитки, оскільки земельні ділянки станом на листопад 2013 року були оброблені позивачем. Крім того, вважає, що підлягають стягнення з відповідача також неодержані доходи (упущена вигода), так як земельні ділянки були підготовлені до отримання доходів з урожаю 2014 року.
За приписами ст.28 Закону України "Про оренду землі" Орендар має право на відшкодування збитків, яких він зазнав унаслідок невиконання орендодавцем умов, визначених договором оренди землі.
Збитками вважаються: фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи,, які орендар міг би реально отримати в разі неналежного виконання орендодавцем умов договору.
У відповідності до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовується у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За приписами ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Стаття 1166 Цивільного кодексу України визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відшкодування збитків є одним з видів цивільно-правової відповідальності, яка настає за наявності таких складових: протиправної поведінки особи, настання шкоди, причинного зв'язку між правопорушенням і шкодою, вини особи, яка завдала шкоду.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі неналежного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 Господарського кодексу України).
В свою чергу, згідно із ч.1 ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т. ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Таким чином, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст. 224 Господарського кодексу України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:
- наявність реальних збитків;
- вина заподіювача збитків;
- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу покладає на сторони обов'язок доказування і подання доказів з метою доведення тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Як вбачається з договорів оренди, укладених між сторонами у даній справі, вони не містять обов'язку Новгородківської районної державної адміністрації щодо повідомлення фермерського господарства "Фортуна" про появу нового власника земельних ділянок та закінчення строку дії договорів оренди, та, тим більше, не встановлюють будь-яких строків для такого повідомлення.
Господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки позивачем не доведено факт допущення відповідачем господарського правопорушення та завдання збитків своїми протиправними діями або бездіяльністю.
Як вбачається з матеріалів справи, свої договірні зобов'язання за текстом договору сторони виконали в повному обсязі.
За викладених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні, у задоволенні позову слід відмовити.
Судовий збір, у відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Повне рішення складено 16.06.2014р.
Суддя Г.Б. Поліщук