ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/7633/14 12.06.14
За позовом Приватного акціонерного товариства "Броварське шляхово-будівельне управління № 50"
до Спільного українсько - французького підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Основа - Солсиф"
про стягнення 558 933,66 грн.
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: Смірнов О.С.
від відповідача: не з'явились.
Приватне акціонерне товариство "Броварське шляхово-будівельне управління № 50" (надалі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Спільного українсько - французького підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Основа - Солсиф" (надалі-відповідач) про стягнення 499 610,35 грн. - основного боргу, 34 191,62 грн. - 3% річних, 25 131,69 грн. - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт згідно договору №10/05 на виконання підрядних робіт від 10.05.2012 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.05.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання ними вимог суду.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.
У судовому засіданні 12.06.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
10.05.2012 р. між Спільним українсько - французьким підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Основа - Солсиф" та Приватним акціонерним товариством "Броварське шляхово-будівельне управління № 50" укладено договір №10/05 на виконання підрядних робіт, умовами якого передбачено, що відповідач доручає позивачу в межах договірної ціни виконати власними і залученими силами та засобами, всі передбачені договором роботи по будівництву: Будівництво під'їзної дороги до промислової бази ТОВ СП «Основа-Солсиф» в Броварському р-ні, Київської області, здати в обумовлені строки об'єкт в експлуатацію відповідачу, ліквідувати недоробки і дефекти, що виникли з його вини і виявлені в ході приймання робіт.
Відповідно до п. 2.1. договору сума договору на виконання робіт складає 2 247 016,82 грн.
Пунктом 4.3. договору передбачено, що відповідач здійснює наступні платежі за виконані роботи з урахуванням авансу на підставі актів за формою КБ-3 і КБ-2в, підписані уповноваженими представниками сторін. Акт приймання виконаних підрядних робіт і довідку про вартість виконаних підрядних робіт готує позивач і передає для підписання уповноваженому представнику відповідача.
Згідно п. 4.4. договору, оплата виконаних робіт здійснюється протягом 5 календарних днів після підписання актів сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно договору були виконані, а відповідачем прийняті підрядні роботи на загальну суму 2 168 950,35 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за травень, червень та липень 2012 року та довідками про вартість виконаних будівельних робіт, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).
Матеріалами справи, а саме виписками з банківського рахунку позивача також підтверджується, що відповідач за виконані роботи розрахувався частково, в сумі 1 669 340,00 грн., враховуючи вартість переданих матеріалів за видатковою накладною №РН-0015 від 31.05.2012 р. на суму 119 340,00 грн.
11.02.2013 р. та 25.07.2013 р. позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №25/14 від 08.02.2013 р. та 263/14 від 25.07.2013 р., в якій позивач просить сплатити загальну суму боргу у розмірі 549 610,35 грн. ( копії в матеріалах справи).
При цьому, відповідач на зазначену вище претензію надав відповідь листом №977 від 26.07.2013 р., в якому визнав та підтвердив заборгованість за виконані роботи за договором 10/05 від 10.05.2012 р.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 499 610,35 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 34 191,62 грн. - 3% річних та 25 131,69 грн. - індексу інфляції.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №10/05 на виконання підрядних робіт від 10.05.2012 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором підряду.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, виконав всі передбачені договором підрядні роботи, які прийняті відповідачем без зауважень по актам наданих послуг та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат.
Відповідач за виконані роботи розрахувався частково, в результаті чого заборгував позивачеві 499 610,35 грн.
Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені п.4.4. договору, обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи в розмірі 499 610,35 грн. настав з моменту підписання актів приймання виконаних підрядних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та мав бути виконаний протягом 5 календарних днів.
Проте, станом на день прийняття рішення у справі, відповідач за виконані роботи в повному обсязі не розрахувався.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №10/05 на виконання підрядних робіт від 10.05.2012 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 499 610,35 грн. заборгованості.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 34 191,62 грн. - 3% річних та 25 131,69 грн. - індексу інфляції.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3 % річних та індексу інфляції, останній відповідає вимогам чинного законодавства, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Броварське шляхово-будівельне управління № 50" задовольнити.
2. Стягнути зі Спільного українсько - французького підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Основа - Солсиф" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 17, ідентифікаційний код - 20057315), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства "Броварське шляхово-будівельне управління № 50" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, буд. 2-А, ідентифікаційний код - 05408668) 499 610 (чотириста дев'яносто дев'ять тисяч шістсот десять) грн. 35 коп. - основної заборгованості, 34 191 (тридцять чотири тисячі сто дев'яносто одну) грн. 62 коп. - 3% річних, 25 131 (двадцять п'ять тисяч сто тридцять одну) грн. 69 коп. - індексу інфляції та 11 178 (одинадцять тисяч сто сімдесят вісім) грн. 67 коп. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 13.06.2014 р.
Суддя Бондарчук В.В.