Справа: № 2а-907/12 Головуючий у 1-й інстанції: Лужецька О.Р. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.
Іменем України
10 червня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Кобаля М.І., Петрика І.Й. Чайка О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
В липні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просив визнати дії відповідача щодо нарахування йому пенсії, виходячи з середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням зі служби і відмову відповідача здійснити призначення та перерахунок пенсії протиправними; зобов'язати вчинити відповідні дії щодо перерахування та виплати пенсії з 22.01.2011, виходячи із розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством, відповідно до вимог ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб) та виплатити недоплачену різницю з урахуванням проведених виплат.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу Міністра оборони України від 27 жовтня 2011 року № 1174 ОСОБА_1 було звільнено з військової служби в запас та виключено зі списків особового складу військової частини згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.11.2011 № 206.
04.11.2011 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві позивача поставлено на пенсійний облік.
При цьому, пенсія позивачу була обчислена на підставі п. 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 № 393 та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У зв'язку з цим, 27.04.2012 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з проханням провести перерахунок та виплату невиплаченої частини пенсії відповідно до розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням.
08.05.2012 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом № 12513/12/П-1562 в задоволенні заяви позивача відмовило, зазначаючи те, що пенсія розрахована вірно та підстави для її перерахунку відсутні.
Позивач вважає, що дії відповідача щодо призначення йому пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 393 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 45, а не відповідно до вимог чинного законодавства є протиправними, а тому звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.
У відповідності до п. 7 постанови КМ України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року № 393 у редакції, чинній на час виходу позивача пенсію, пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення:
- відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;
- щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
При призначенні пенсії позивачу відповідач керувався положення вказаної постанови.
Перевіряючи на відповідність вимогам Закону оскаржувані дії відповідача, колегія суддів виходить з наступного.
З 1998 року ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачала, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей обчислюються з грошового забезпечення. Також вказана норма передбачала, що порядок та розмір грошового забезпечення встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, з 01 січня 2005 року було внесено зміни до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством.
Таким чином, з 01 січня 2005 року розмір грошового забезпечення та порядок його врахування під час обчислення пенсії був врегульований безпосередньо ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому у вказаній нормі права були відсутні посилання на можливість додаткового регулювання даних правовідносин актами Кабінету Міністрів України.
У зв'язку з тим, що п. 7 Постанови встановлював інший порядок врахування щомісячних додаткових видів грошового забезпечення під час обчислення пенсії, ніж встановлений ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з 01 січня 2005 року при обчисленні пенсій особам, звільненим з військової служби, необхідно керуватися саме вказаним Законом.
Колегією суддів встановлено, що Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» дію ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» було зупинено на 2006 рік, а Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» - на 2007 рік.
В подальшому пунктом 2 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в частині третій ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова «за останньою штатною посадою перед звільненням» було виключено та доповнено її словами «та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 пункт 2 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно п. 5 рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, зміни, внесені до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратили чинність 22 травня 2008 року.
Прийняття нормативно-правового акту про відновлення дії норми закону, яка існувала до внесення до неї змін, що в подальшому були визнані неконституційними, - не вимагається.
Таким чином, з 22 травня 2008 року відновлено дію ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції від 01 січня 2005 року.
В подальшому Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року встановлено, що у 2011 році норми і положення частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Тобто, вказаним Законом надано право Кабінету Міністрів України встановлювати порядок обчислення пенсії військовослужбовцям при її призначенні.
У зв'язку з тим, що пенсію позивачу було призначено в листопаді 2011 року, тобто після набуття чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року, оскаржувані дії відповідача відповідають вимогам Закону.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки вірно враховано що 19 червня 2011 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», згідно якого положення ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються в порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного бюджетного ресурсу бюджету Пенсійного фонду на 2011 рік.
Виходячи з аналізу встановлених фактичних обставин справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня 2012 року - залишити без задоволення.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк М.І. Кобаль І.Й. Петрик
Повний текст ухвали складено та підписано - 13.06.2014
Головуючий суддя Борисюк Л.П.
Судді: Кобаль М.І.
Петрик І.Й.