Справа № 819/882/14-a
04 червня 2014 року
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі: головуючої судді Ходачкевич Н.І. при секретарі судового засідання Цимбал А.В. за участю: представника позивача - Ярмусь В.Д.; представника відповідача - Семчишин Д.М.; Гриців М.Б. представника третьої особи -Редько О.І..;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до Другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції та до Відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Нечипорук Транспорт Сервіс» про зняття арешту із заставленого майна,-
Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до суду з адміністративним позовом до Другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції та до Відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Нечипорук Транспорт Сервіс» про зняття арешту із заставленого майна.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Тернопільської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Нечипорук Транспорт Сервіс» з проханням надати дозвіл на вивільнення з-під застави і реалізацію транспортного засобу та направлення коштів на погашення кредиту. В зв»язку з накладеним Другим відділом ДВС ТМУЮ арештом на все майно ТзОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс», згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.07.2012р. позивач звернувся із заявою про звільнення майна з під арешту, а саме:- напівпричіп - цистерна VIBERTI 36 S7EV, випуск 1990 р.в. д.н.з. ВО 1338 ХХ. Крім того, позивач звернувся з заявою до Державної виконавчої служби Тернопільського РУЮ про звільнення майна з під арешту в зв»язку з тим, що виконавчі документи були передані для подальшого виконання відділу ДВС ТРУЮ, оскільки змінилось місцезнаходження майна. Проте, відповідді надано не було.В судовому представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових заперечень. В судовому засіданні пояснив,що підстави для зняття арешту з майна боржника відсутні. В позові просить відмовити.
Представник третьої особи позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити з метою погашення заборгованості перед позивачем. Дослідивши докази по справі, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
29 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та товариством з обмеженою відповідальністю «Нечипорук Транспорт Сервіс» на забезпечення вимог позивача, що виникають із Генеральної кредитної угоди № 3 від 27 березня 2007 року, а також усіх додаткових угод (договорів) укладених в рамках цієї Генеральної кредитної угоди (в тому числі, Кредитного договору № 010/09-01/89/07 та Кредитного договору № 010/09-01/88/07 від 27 березня 2007 року) укладено догорів застави майна належного товариству з обмеженою відповідальністю «Нечипорук Транспорт Сервіс», зокрема: - напівпричіп - цистерна VIBERTI 36 S7EV, випуск 1990 р.в. д.н.з. ВО 1338 ХХ. Приватне обтяження на це майно (застава рухомого майна) зареєстровано згідно із Витягами з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 12046282 від 11.04.2007р. та №40616447 від 08.05.2013р. (обтяжувач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») відповідно до договору застави від 29 березня 2007 року. Графік повернення кредиту та сплати інших платежів передбачався Додатком № 1 до Кредитного договору № 010/09-01/89/07 від 27 березня 2007 року з додатковою угодою № 010/09-01/89/07/1 від 14 листопада 2009 року. Третя особа свої зобов'язання перед позивачем не виконала, що підтверджується рішенням господарського суду Тернопільської області від 15 червня 2011 року № 1/39/5022-609/2011. В ході виконання зведеного виконавчого провадження № 33765563 про стягнення заборгованості з TOB «Нечипорук Транспорт Сервіс» Другим відділом державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції винесено постанову про арешт всього рухомого та нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Нечипорук Транспорт Сервіс» та оголошено заборону на його відчуження згідно постанови державного виконавця Кущака В.Б. від 10 липня 2012 року, зокрема і на те майно, що перебуває в заставі у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» згідно договору застави транспортних засобів.
01.04.2014 року ТОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс» звернулося до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з метою надання дозволу на звільнення з-під застави транспортних засобів, які є предметом забезпечення за умови погашення основного боргу по кредитній угоді. 07.04.2014р. ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до відповідача з метою зняття арешту, однак відповіді надано не було.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Частиною 1 статті 11 Закону № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Нормами частини 2 цієї статті встановлено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки. Відповідно до статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Частиною 1 статті 54 Закону № 606-XIV встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.
У відповідності до частини 4 статті 54 Закону № 606-XIV про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. Відповідно до частини 1 статті 57 Закону № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Частиною 2 статті 57 Закону № 606-XIV визначено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Згідно із частиною 7 цієї статті спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом. Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Згідно статті 1 Закону України «Про заставу» від, 02.10.1992 року № 2654-XII (надалі - Закон № 2654-XII) застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Статтями 3 та 4 Закону № 2654-XII встановлено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Предметом застави можуть бути майно та майнові права.
Згідно статті 19 Закону № 2654-XII за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Відповідно до статті 20 Закону № 2654-XII заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна визначається Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 року №1255-IV (надала -Закон № 1255-IV).
Згідно частини 1 статті 12 Закону №1255-IV взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 14 Закону №1255-IV якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження. Відповідно до ст.. 23 Закону №1255-IV обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.
Згідно статті 26 Закону №1255-IV обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери; 5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, отже підлягають до задоволення.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - П О С Т А Н О В И В :
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати Другий відділ державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції та Відділ Державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції зняти арешт із заставленого майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт Сервіс", а саме:- напівпричіп - цистерна VIBERTI 36 S7EV, 1990 р.в. д.н.з. ВО 1338 ХХ.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд у порядок і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 09.06.2014р.
Суддя Ходачкевич Н.І.
копія вірна
Суддя Ходачкевич Н.І.