04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"12" червня 2014 р. Справа№ 910/1311/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Авдеєва П.В.
суддів: Куксова В.В.
Яковлєва М.Л.
За участю представників:
від позивача: Тарапон С.С. - представник за довіреністю,
від відповідача: Русскін О.В. - представник за довіреністю.
Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК»
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2014р.
у справі №910/1311/14 (суддя Борисенко І.І.)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»
до Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК»
про стягнення 142 736,86 грн.
В січні 2014 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК» (далі-відповідач) 142 736,86грн., з яких: 117 438,49 грн. - основного боргу, 6 241,45 грн. - пені, 17 615,77 грн. - 15% штрафу та 1 441,15 грн. - 3% річних.
27.02.2014р. в зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 117 438, 49 грн., позивач подав до суду першої інстанції заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 6 241, 45 грн., 15 % штрафу в розмірі 17 615, 77 грн., 3% річних в розмірі 1 441,15 грн. за Договором від 16.01.2013р. № 847/12 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2014р. у справі №910/1311/14 позов задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК» на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» пеню в розмірі 6 241,45 грн., 15 % штрафу в розмірі 17 615, 77 грн., 3% річних в розмірі 1 441,15 грн. та судовий збір в розмірі 2 854,74 грн.
Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції від 20.03.2014р., відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи, та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне:
16 січня 2013 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" та Публічним акціонерним товариством "ДЕЛЬТА БАНК" був укладений Договір №847/12 на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва.
27.09.2010р. Виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) винесено розпорядження №767 "Про затвердження порядку розміщення зовнішньої реклами".
У відповідності до п.2.2 Розпорядження, Договори на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, укладені Розповсюджувачами зовнішньої реклами з КП "Київреклама" та Головним управлінням з питань реклами до набрання чинності цим розпорядженням, підлягають приведенню у відповідність до Порядку, затвердженого цим розпорядженням.
Згідно із п.1.3 Порядку КП "Київреклама" - комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковане Головному управлінню з питань реклами та уповноважене виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) виконувати функції з укладення договорів, нарахування та отримання плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - комунальна власність територіальної громади м. Києві), здійснювати контроль за надходженням плати за договорами, організовувати або здійснювати власними силами та засобами демонтаж самовільно встановлених рекламних засобів, надавати платні послуги та виконувати інші повноваження, передбачені цим Порядком та Статутом підприємства.
Предметом договору, укладеного між сторонами є право на тимчасове користування місцем для розміщення зовнішньої реклами.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» та п. 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1.1 Договору сторони погодили, що за останнім Розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, а Розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому правом та своєчасно і у повному обсязі перераховувати плати за право тимчасового користування на поточний рахунок підприємства.
Відповідно до Типових правил право тимчасового користування місцем для розміщення об'єктів зовнішньої реклами є платним. Розмір плати за право тимчасового користування місцем для розміщення рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а отримані кошти спрямовуються робочим органом до міського бюджету.
Згідно із п.3.2 Договору Адресні програми на право тимчасового користування - це перелік місць для розміщення рекламних засобів, на які Розповсюджувачу (відповідачу) надано дозволи на розміщення рекламного засобу.
Пунктом 3.6 Договору передбачено, що Адресні програми є невід'ємною частиною Договору.
Так, між сторонами було укладено відповідні Адресні програми, належні копії яких знаходяться в матеріалах справи. Укладеними Адресними програмами передбачено розмір базової плати за користування місцем для розміщення об'єкта зовнішньої реклами, яку відповідач зобов'язався сплачувати щомісяця, з урахуванням відповідних коригувань.
Згідно із п. 5.2.3 та п.6.8 Договору відповідач зобов'язався щомісячно, не пізніше 25 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів. Факт неотримання рахунку не звільняє Розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за Право тимчасового користування.
Таким чином, твердження відповідача щодо неотримання ним рахунків-фактур від позивача для здійснення оплати не приймається судовою колегією до уваги, оскільки отримання рахунків-фактур для сплати є саме обов'язком відповідача.
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що розмір плати за право тимчасового користування місцем для розміщення об'єктів зовнішньої реклами встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується Підприємством відповідно до вимог Порядку та умов цього Договору.
В порушення зазначених вище пунктів Договору відповідач, на день подання позовної заяви, мав заборгованість в розмірі 117 438,49 грн.
Під час розгляду справи судом першої інстанції, а саме станом на 26.12.2013р. відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 117 438,49 грн., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків.
Однак, нараховані відповідно до умов Договору штрафні санкції відповідачем не сплачувались.
Оскільки, на час звернення до суду першої інстанції право позивача було порушене є усі підстави для звернення останнім до суду з вимогою до відповідача про сплату штрафних санкцій.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Між сторонами було укладено Договір на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, який за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до п.5.2.3 Договору відповідач зобов'язаний не пізніше 25 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановленого пріоритету.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пунктів 5.2.3. Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 25 числа поточного місяця.
Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач свого обов'язку зі сплати не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість останнього по оплаті за тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу.
Однак, вказана заборгованість, яка рахувалась за відповідачем в розмірі 117 438,49 грн. була сплачена останнім на користь позивача в повному обсязі станом на 26.12.2013р.
Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором, тому враховуючи, що тільки під час судового розгляду відповідачем була сплачена заборгованість, за ним все рівно рахується борг за сплату штрафних санкцій, оскільки діями позивача були порушенні умови Договору про вчасну сплату за право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, та позивач не відмовився від стягнення штрафних санкцій.
Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.
Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 7.3 Договору сторони погодили, що за прострочення внесення платежів позивач має право нарахувати штраф в розмірі 15% від простроченої суми.
Отже, порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. 5.2.3 є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.
Таким чином, позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до Договору.
Так, відповідно до п.7.2 Договору розповсюджувач за несвоєчасне або неповне внесення плати сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.
З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно, відповідно до п. 7.3 Договору нарахував відповідачу штраф в розмірі 15% від простроченої суми за весь час прострочення.
Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов'язання, приписи вказаних правових норм та перевіривши розрахунок позивача, з останнього судом першої інстанції правомірно стягнуто пеню в розмірі 6 241,45грн. та 15 % штрафу в розмірі 17 615,77 грн.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов'язання, приписи вказаних правових норм та перевіривши розрахунок позивача, з останнього судом першої інстанції правомірно стягнуто 3% річних в розмірі 1 441,15 грн.
Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.
Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судові витрати на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2014р. у справі №910/1311/14 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2014 року у справі №910/1311/14 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/1311/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Дата підписання повного тексту постанови 16.06.2014р.
Головуючий суддя П.В. Авдеєв
Судді В.В. Куксов
М.Л. Яковлєв