Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"03" червня 2014 р. Справа № 911/892/14
Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до Публічного акціонерного товариства «Броварський завод пластмас» про стягнення боргу,
представники:
позивача: Шалашова В.І. (дов. № 03/2/583 від 16.09.2013);
відповідача: Паращенко Т.В. (дов. № 6 від 17.02.2014).
У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до Публічного акціонерного товариства «Броварський завод пластмас» про стягнення боргу.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № 63 від 06.08.2009.
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.03.2014 порушено провадження та призначено її до розгляду на 01.04.2014.
Ухвалою від 01.04.2014 розгляд справи було відкладено на 15.04.2014.
Ухвалою від 15.04.2014 розгляд справи було відкладено на 29.04.2014.
29.04.2014 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання позивача про продовження строку розгляду справи на 15 днів.
Ухвалою від 29.04.2014 вказане клопотання було задоволено, продовжено строк розгляду справи на 15 днів, розгляд справи було відкладено на 20.05.2014.
В судовому засіданні 20.05.2014 було оголошено перерву до 27.05.2014.
В судовому засіданні 27.05.2014 було оголошено перерву до 03.06.2014.
03.06.2014 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог. Вказана заява прийнята судом, позовні вимоги розглядаються судом у їх кінцевій редакції, а саме стягнення з відповідача:
329271,83 грн заборгованості за кредитом,
9187,29 грн строкової заборгованості за процентами,
765000,00 грн штрафу,
3417,49 грн інфляції за несвоєчасне погашення кредиту,
611,77 грн інфляції за несвоєчасну сплату процентів,
9266,40 грн 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту,
515,55 грн 3% річних за несвоєчасну сплату процентів,
16588,28 грн пені за несвоєчасну сплату кредиту,
272,57 грн пені за несвоєчасну сплату процентів.
В судовому засіданні 03.06.2014 суд заслухав пояснення представників сторін.
Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
В судовому засіданні 03.06.2014 суд, після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст. 82-1 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
06.08.2009 між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (кредитодавець) та Публічним акціонерним товариством «Броварський завод пластмас» (позичальник) було укладено кредитний договір № 63, відповідно до п.п. 1.1., 1.1.1., 1.1.2., 1.1.3, 1.1.4., 1.1.5. якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, надалі за текстом - кредит, на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору. Кредит надається з максимальним лімітом в сумі 9000000,00 грн. Термін остаточного повернення кредиту 04.08.2014 включно. Процентна ставка за користування кредитом 21,5% річних. Надання кредиту буде здійснюватися в повному обсязі або окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - транш, а в сукупності - транші. Кожна наступна видача траншу здійснюється в межах вільного залишку суми кредиту, визначеної в п. 1.1.1. цього договору. Надання кредиту здійснюється на підставі письмового повідомлення позичальником кредитодавця про свій намір отримати черговий транш кредиту із зазначенням його суми та терміну користування не пізніше, ніж за 3 банківських дня до бажаної дати отримання кредиту, за умови укладення додаткової угоди відповідно до п. 2.4. цього договору.
Повернення кредиту здійснюється згідно графіку зниження заборгованості за кредитним договором, що наведений у п. 2.2. договору.
Надання кожного траншу оформляється додатковою угодою, в якій встановлюється сума траншу та строк його використання. При цьому, термін остаточного повернення будь-якого траншу не може бути пізніше, ніж термін, вказаний у п. 1.1.2 цього договору (п. 2.4. договору).
Проценти за користування траншем нараховуються з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення траншу (в тому числі і за період прострочення погашення траншу). Проценти за користування траншем нараховуються щомісячно за поточний календарний місяць (п.п. 2.6.1., 2.6.3. договору).
Кредитодавець має право призупинити надання траншів/кредиту та вимагати дострокового погашення заборгованості за цим договором у повному обсязі у разі наявності простроченої більше 5 банківських днів заборгованості за траншами/кредитом, нарахованими процентами та комісіями, передбаченими цим договором; погіршення фінансового стану позичальника (п.п. 2.10, 2.10.1., 2.10.2).
26.02.2010 сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 63 від 06.08.2009, відповідно до п. 1 якої кредитодавець надає позичальнику транш кредиту у сумі 4470000,00 грн строком до 04.08.2014 зі сплатою 21,5% річних. У п.2 вказаної угоди сторони погодили графік погашення траншу.
Крім того, 30.03.2010 сторони уклали договір про внесення змін № 2 до кредитного договору № 63 від 06.08.2009, яким виклали п. 2.7.1. у новій редакції, а саме встановили, що проценти, нараховані за місяць відповідно до п. 2.6. цього договору, позичальник зобов'язується сплачувати щомісяця, не пізніше 15 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.
09.04.2010 сторонами було підписано додаткову угоду № 3 до кредитного договору № 63 від 06.08.2009, відповідно до п. 1 якої кредитодавець надає позичальнику транш кредиту у сумі 1320000,00 грн строком до 04.08.2014 зі сплатою 21,5% річних. У п.2 вказаної угоди сторони погодили графік погашення траншу.
Отже, судом встановлено, що на виконання умов договору на підставі заявок позичальника позивачем було надано кредит на загальну суму 5790000,00 грн. Вказаний факт підтверджується банківськими виписками, наданими позивачем, а також не заперечується відповідачем (копії виписок містяться в матеріалах справи).
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також і відсутність з боку відповідача претензій або повідомлень про порушення банком умов договору.
Приписами статей 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статей 1054, 1049, 1048, 1050, 627 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондується з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, позичальник вносив платежі з порушенням графіку встановленого додатковими угодами та не повному обсязі, чим порушив умови кредитного договору, внаслідок чого позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача повної суми заборгованості за кредитом (строкової та простроченої), що загалом складає станом на 02.06.2014 - 329271,83 грн заборгованості за кредитом. Розмір заборгованості підтверджується банківськими виписками, платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи, розрахунком поданим позивачем та не заперечується відповідачем.
У зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач звертався до нього з вимогами від 22.07.2013 № 31/1-5016 та від 28.02.2014 № 31/2-1311, у яких просив сплатити суму заборгованості та нарахованих штрафних санкцій та заявив вимогу про дострокове повернення кредиту. Проте відповідач вказаної вимоги не виконав, нараховану суму не сплатив.
Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи та положення договору, а також те, що відповідач свої грошові зобов'язання за договором виконував неналежним чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 329271,83 грн заборгованості за кредитом підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.
Також позивач просив стягнути з відповідача 9187,29 грн строкової заборгованості за процентами. Суд відмовляє в задоволенні вказаної вимоги, виходячи з наступного.
Пунктом 2.7.1. у редакції договору про внесення змін № 2 від 30.03.2010 до кредитного договору № 63 від 06.08.2009, встановлено, що проценти, нараховані за місяць відповідно до п. 2.6. цього договору, позичальник зобов'язується сплачувати щомісяця, не пізніше 15 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.
Перевіривши розрахунок наданий позивачем з урахуванням вказаних положень, суд встановив, що строк сплати 9187,29 грн строкової заборгованості за процентами спливає лише 15.06.2014, тобто на момент прийняття рішення у справі не настав, а відтак заявлена вимога є передчасною та задоволенню не підлягає.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань та порушенням строків повернення суми кредиту та відсотків за кредит, а також інших умов договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 765000,00 грн штрафу, 3417,49 грн інфляції за несвоєчасне погашення кредиту, 611,77 грн інфляції за несвоєчасну сплату процентів, 9266,40 грн 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 515,55 грн 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, 16588,28 грн пені за несвоєчасну сплату кредиту, 272,57 грн пені за несвоєчасну сплату процентів.
Пунктом 4.3. договору встановлено, що у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п. 1.1.3. цього договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем. При цьому, строк нарахування пені встановлюється з моменту виникнення факту прострочення заборгованості та закінчується в день погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі.
Пунктом 4.8. встановлено, що штрафні санкції підлягають сплаті за письмовою вимогою кредитодавця.
Як вже зазначалось судом, позивач звертався до відповідача з вимогами від 22.07.2013 № 31/1-5016 та від 28.02.2014 № 31/2-1311, у яких просив сплатити суму заборгованості та нарахованих штрафних санкцій. Відтак, суд встановив, що у позивача виникло право вимоги сплати нарахованих штрафних санкцій до відповідача.
Водночас, суд зазначає, що статтями 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, закон містить спеціальну імперативну норму, якою встановлено граничний розмір пені, що не може бути збільшений за згодою сторін. А відтак, сума пені має бути обрахована з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 24.10.2011).
Перевіривши розрахунок 765000,00 грн штрафу, 3417,49 грн інфляції за несвоєчасне погашення кредиту, 611,77 грн інфляції за несвоєчасну сплату процентів, 9266,40 грн 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 515,55 грн 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, 16588,28 грн пені за несвоєчасну сплату кредиту, 272,57 грн пені за несвоєчасну сплату процентів, суд встановив наступне.
Щодо розрахунку 9266,40 грн 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 515,55 грн 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, 16588,28 грн пені за несвоєчасну сплату кредиту, 272,57 грн пені за несвоєчасну сплату процентів, то перевіривши вказані розрахунки, суд дійшов висновку, що вони є арифметично вірними, складеними відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, зокрема Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (щодо розрахунку пені), а відтак вимога про їх стягнення підлягає задоволенню.
Щодо розрахунку 3417,49 грн інфляції за несвоєчасне погашення кредиту, 611,77 грн інфляції за несвоєчасну сплату процентів, то при здійсненні розрахунку втрат від інфляції позивачем не враховано, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка виникає з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникає з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (аналогічна правова позиція викладена в листі Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997 та Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).
Пунктом 4.6. договору встановлено, що при розрахунку суми боргу, належної до сплати, з урахуванням встановленого індексу інфляції, який є меншим за одиницю, індекс інфляції приймається рівним одиниці.
Суд, не приймає вказані положення, оскільки індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу
для визначення суми боргу.
З наведеного вбачається, що вказаний показник є динамічним та залежить від державних економічних показників, а відтак не може встановлюватись за домовленістю сторін.
Так, позивачем у своєму розрахунку не враховано випадків дефляції, тоді як в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Склавши власний розрахунок з урахуванням вищенаведених приписів, суд встановив, що стягненню підлягає лише 335,76 грн інфляції за несвоєчасне погашення кредиту, інфляція ж за несвоєчасну сплату процентів нарахована бути не може з тих підстав, що не підпадає під, встановлені вказаними положеннями, періоди.
Щодо розрахунку 765000,00 грн штрафу, то відповідно до п. 4.4. договору у разі порушення позичальником вимог п.п. 3.3.3., 3.3.5 - 3.3.18 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю штраф у розмірі 0,5% від суми кредиту, визначеної в п. 1.1.1. цього договору, за кожний випадок порушення за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем.
Так, штраф за один факт порушення відповідно до умов договору складає 45000,00 грн.
З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено до стягнення суму штрафу за фактом 17 порушень умов договору, з яких 3 - за порушення умов договору не пов'язаних з розрахунками, 14 - порушення строків оплати (п. 3.3.3. договору), оскільки в позовній заяві зазначено три підстави нарахування штрафу не пов'язані з умовами розрахунків, що також підтверджується вимогою № 31/2-1311 від 28.02.2014, тоді як позивач у письмових поясненнях щодо періоду, за який нараховано штраф за прострочення оплат зазначав, що останнім нараховано штраф за прострочки оплат починаючи з 07.05.2013. Проте, перерахувавши кількість прострочок оплат, вказаних позивачем у поясненнях, судом було встановлено, що позивач наводить 16 випадків останніх. Водночас, оскільки позивач не відмовився від 3 вимог по стягненню штрафу за порушення п.п. 3.3.7., 3.3.9., 3.3.18, то суд виходить з того, що позивачем заявлено до стягнення штраф за порушення п.п. 3.3.7., 3.3.9., 3.3.18 та штраф за кожний окремий випадок прострочення строків оплати за договором, а саме 14 випадків починаючи з 07.05.2013.
Перевіривши розрахунок штрафу, що подавався позивачем, суд встановив, що відповідачем дійсно було порушено строки оплати у 14 випадках, а відтак позивачем обґрунтовано нараховано штраф за вказаними фактами у сумі 630000,00 грн.
Крім того, позивачем нараховано штраф за наступні порушення відповідачем умов договору.
Так, позивач зазначає, що 15.12.2010 між ТОВ «Менеджмент Інвест Компані» (продавець) та ПАТ «Броварський завод пластмас» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів на суму 2290000,00 грн.
Крім того, рішенням господарського суду Київської області від 26.10.2011 у справі № 14/102-11 задоволено позов ТОВ „Офіс Лайн" до ПАТ „Броварський завод пластмас", обґрунтований невиконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати у повному обсязі за цінні папери згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № Б77-10/1 від 15.12.2010 р., укладеного між ТОВ „Менеджмент Інвест Компані" та ЗАТ „Броварський завод пластмас", та договору про відступлення права вимоги від 15.04.2011 р., укладеного між ТОВ „Менеджмент Інвест Компані" та ТОВ „Офіс Лайн", та щодо оплати у повному обсязі за товар згідно договору уступки права вимоги боргу від 11.02.2010 р., укладеного між ЗАТ „Броварський завод пластмас", ТОВ „Менеджмент Інвест Компані" та ТОВ „СНП Інвестмент", за договором купівлі-продажу товарів № 20/08 від 20.08.2009 р., договору про переведення боргу від 10.02.2011 р., укладеного між ТОВ „Данфорт", ЗАТ „Броварський завод пластмас" та ТОВ „Менеджмент Інвест Компані", та договору про відступлення права вимоги від 15.04.2011 р., укладеного між ТОВ „Менеджмент Інвест Компані" та ТОВ „Офіс Лайн"; вирішено стягнути з ПАТ „Броварський завод пластмас" на користь ТОВ „Офіс Лайн" 4627485,00 грн основної заборгованості та судові витрати 25500,00 грн державного мита і 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Так, пунктом 3.3.7. встановлено, що позичальник зобов'язаний протягом дії цього договору, без попереднього письмового погодження з кредитодавцем, зокрема, не обтяжувати своє майно будь-якими зобов'язаннями.
Пунктом 3.3.9. договору встановлено, що позичальник зобов'язаний повідомити кредитодавця протягом 3 банківських днів від дати отримання відповідних відомостей про претензії та позови з боку третіх осіб до позичальника, якщо їх сума перевищує 10% від суми кредиту, що визначена п. 1.1.1. цього договору, з наданням за вимогою кредитодавця всіх необхідних документів.
Відтак, виходячи з того, що відповідач уклав договір, що обтяжує його майно, а також не повідомив у встановлений термін про наявність позову ТОВ „Офіс Лайн" сума якого перевищує 10% від суми кредиту, позивачем було нараховано за вказаними порушеннями 90000,00 грн штрафу.
Так, 01.04.2014 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла заява відповідача № 020-198 від 31.03.2014, в якій останній просить застосувати до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) спеціальний строк позовної давності.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Стаття 258 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
У позовній заяві позивач зазначає, що йому стало відомо про факт укладення відповідачем вказаного договору та факт звернення ТОВ „Офіс Лайн" з позовом до останнього з рішення господарського суду Київської області від 26.10.2011. У своїй вимозі № 31/2-1311 від 28.02.2014, що була надіслана відповідачу, позивач зазначав, що про факт прийняття такого рішення йому стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень 27.01.2012.
Відтак, судом встановлено, що строк позовної давності по даним вимогам сплив 28.01.2013.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовом лише 12.03.2014, тобто по закінченні строку позовної давності, вказані вимоги задоволенню не підлягають.
Крім того, з позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено та нараховано штраф у сумі 45000,00 грн за порушення відповідачем п.п. 3.3.18, 3.3.19 договору.
Відповідно до п. 3.3.18 договору позичальник зобов'язаний забезпечувати дійсність та належне виконання умов договорів страхування щодо страхування предмету іпотеки/застави згідно із договорами іпотеки/застави, що загадані в п. 1.3.1., протягом всього строку дії договору.
Пунктом 3.3.19. договору встановлено, що позичальник зобов'язаний не пізніше 20 календарних днів до закінчення чергового періоду страхування за договорами страхування, загаданими в п. 3.3.20 договору, надавати кредитодавцю оригінали платіжних документів, що підтверджують сплату страхових платежів (премій) на наступний період страхування чи оригінали договорів страхування (полісів), укладених на умовах, що задовольняють кредитодавця.
Так, п. 1.3.1. договору встановлено, що в забезпечення виконання за цим договором позичальник зобов'язується в момент його підписання укласти з кредитодавцем договір іпотеки особисто або забезпечити їх укладання між кредитодавцем та майновим поручителем. Кредитодавець не надає позичальнику кредит до укладення договору іпотеки в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором.
Отже, судом встановлено, що в договорі нема жодного посилання на відповідні договори, крім того п. 3.3.20, на який посилається п. 3.3.19, у кредитному договорі також відстуній, так само як і не надано позивачем відомостей про те, яке майно має бути застраховано. Тож, враховуючи що сторонами не було подано жодних доказів на підтвердження факту існування таких договорів, договір відповідних відомостей не містить, а також той факт, що позивачем було надано відповідачу кредитні кошти, суд вважає вимогу про стягення з відповідача штрафу у розмірі 45000,00 грн за порушення відповідачем п.п. 3.3.18, 3.3.19 договору безпідставною та необґрунтованою, а відтак такою, що не підлягає задоволенню.
Крім того, положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Враховуючи, що сума основної заборгованості за договором складає 329271,83 грн, тоді як належна до стягнення сума штрафу складає 630000,00 грн, що майже вдвічі перевищує суму заборгованості, а також враховуючий той факт, що відповідачем систематично здійснюються оплати для погашення суми основної заборгованості та процентів, що підтверджується наявними банківськими виписками, а самі випадки прострочення оплат носять короткостроковий характер, що вказує на те, що відповідач не намагається ухилитись від виконання взятих на себе зобов'язань, а навпаки всіма своїми діями підтверджує виконання цих зобов'язань з мінімальним строком затримки платежів, що характеризує останнього як добросовісного боржника, відтак, суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафу до 337500,00 грн.
Представник позивача у судовому засіданні проти такого зменшення не заперечував.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Крім того, у зв'язку з тим, що позивачем подавалась заява про зменшення позовних вимог і остання прийнята судом, суд вважає за необхідне повернути останньому надлишок сплаченого судового збору.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Броварський завод пластмас» (код ЄДРПОУ 00203594) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (код ЄДРПОУ 19017842) 329271,83 грн заборгованості за кредитом, 9266,40 грн 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 515,55 грн 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, 16588,28 грн пені за несвоєчасну сплату кредиту, 272,57 грн пені за несвоєчасну сплату процентів, 335,76 грн інфляції за несвоєчасне погашення кредиту, 337500,00 грн штрафу, а також 19725,01 грн судового збору.
3. Повернути Публічному акціонерному товариству «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (код ЄДРПОУ 19017842) з державного бюджету України 14674,19 грн судового збору.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Видати наказ.
Повний текст рішення складено 10.06.2014.
Суддя А.Ф. Черногуз