ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
11 червня 2014 року Справа № 913/1316/14
Провадження №19пд/913/1316/14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічного нагляду та ліцензування", м.Луганськ
до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний Кардіо-хірургічний центр", м.Луганськ
відповідача-2 - Луганської міської багатопрофільної лікарні № 7, м.Луганськ
про визнання недійсним інвестиційного договору № 1;1159/10-024 від 20.12.2010
Суддя господарського суду Луганської області Косенко Т.В.
Секретар судового засідання Скокова К.Л.
У засіданні брали участь:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача-1 - Бабаєва О.О. - представник, довіреність б/н від 05.06.2014;
від відповідача-2 - представник не прибув.
Позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним інвестиційного договору № 1;1159/10-024 від 20.12.2010, який укладений між Луганською міською багатопрофільною лікарнею № 7 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний Кардіо-хірургічний центр".
Ухвалою господарського суду Луганської області від 20.05.2014 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 11.06.2014.
Позивач заявою б/н від 06.06.2014 просив суд розглянути справу без участі представника.
Відповідач-1 відзивом б/н від 11.06.2014 вимоги позову відхилив, посилаючись на те, що він сумлінно виконує умови спірного інвестиційного договору.
Відповідач-2 не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Також відповідач-2 не надав суду відзив на позовну заяву, не забезпечив явку представника у судове засідання. Не надання відзиву на позовну заяву та не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.
Суд, з урахуванням думки представника відповідача-1, вважає можливим розглянути справу без участі представників позивача та відповідача-2.
У судовому засіданні 11.06.2014 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача-1, господарський суд
20.12.2010 між Луганською міською багатопрофільною лікарнею № 7 (замовник, відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний Кардіо-хірургічний центр" (інвестор, відповідач-1) був укладений інвестиційний договір № 1;1159/10-024, за умовами якого інвестор зобов'язався на власний ризик і за власні кошти відповідно до умов цього договору забезпечити реалізацію схваленого інвестиційного проекту: "Будівництво та розміщення будівель та споруд медичного центру" за адресою: м.Луганськ, вул.Шеремєта А.С., 1 (п.1 розділу 1 договору).
Відповідно до п.1 розділу 2 договору загальна вартість реалізації інвестиційного проекту складає - 173800000 грн 00 коп.
Згідно п.1 розділу 8 договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Договором від 24.01.2011 № 1 сторони внесли зміни в п.1.3 розділу 3 інвестиційного договору.
Договором від 18.04.2011 № 2 сторони внесли зміни в абзац б) п.2 розділу 1 інвестиційного договору.
20.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнардний Кардіо-хірургічний центр" (відповідач-1, сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр технічного нагляду та ліцензування" (позивач, сторона-2) був укладений договір про спільну діяльність щодо виконання інвестиційного договору (далі-договір-2), за умовами якого сторони зобов'язались спільно діяти щодо забезпечення реалізації, схваленого інвестиційного проекту: "будівництво та розміщення будівель та споруд медичного центру" за адресою: м.Луганськ, вул.Шеремєта А.С., 1, на власний ризик та спільні кошти відповідно до умов інвестиційного договору № 1;1159/10-024 від 20.12.2010.
Відповідно до п.3.3 договору-2 сторона-1 зобов'язалась належним чином в строк виконувати обов'язки по інвестиційному договору № 1;1159/10-024 від 20.12.2010. Сторона-1 зобов'язалась надавати стороні-2 можливість знаходиться на території будівельного майданчика, надавати для вивчення будівельну документації (п.3.4 договору-2).
Згідно п.3.5 договору-2 сторона-1 зобов'язана надавати вільний доступ працівників сторони-2 на територію, що складає предмет договору, для виконання мети договору.
Підставою для визнання інвестиційного договору № 1;1159/10-024 від 20.12.2010 недійсним позивач зазначає те, що відповідачем-1 не виконуються умови вказаного договору, зокрема: в порушення п.2.1-2.2, 3.6 договору-2, п.3 розділу 1 інвестиційного договору відповідач-1 не здійснює повне фінансування своєчасно згідно з графіком реалізації основних заходів інвестиційного проекту; що фактично інвестиційний договір фінансується за рахунок позивача; що відповідач-1 не приймає заходів щодо максимального збереження зелених насаджень на території розміщення об'єкту, не оформлює належним чином їх знесення як цього вимагає п.1.2.3 розділу 3 інвестиційного договору; що для реалізації інвестиційного проекту відповідач-1 наймає працівників з інших областей; що середній рівень заробітної плати працівників нижче середньої заробітної плати у відповідній галузі по Україні.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Частиною 1 ст.202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч.ч.1-2 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 3 ст.180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Так, в п.1 розділу 1 інвестиційного договору сторони визначили його предмет - реалізація схваленого інвестиційного проекту: "Будівництво та розміщення будівель та споруд медичного центру" за адресою: м.Луганськ, вул.Шеремєта А.С., 1; в п.1 розділу 2 договору визначена його ціна - загальна вартість реалізації інвестиційного проекту складає - 173800000 грн 00 коп., а в п.1 розділу 8 договору визначено строк його дії - він набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Згідно ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до приписів ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем в порушення вказаних приписів законодавства не надано доказів наявності підстав, встановлених ст.ст.203, 216 Цивільного кодексу України, для визнання інвестиційного договору № 1;1159/10-024 від 20.12.2010 недійсним та не зазначено, з яких саме підстав, встановлених Законом, вказаний договір слід визнати недійсним.
Відносно визначення позивачем підставою недійсності інвестиційного договору № 1;1159/10-024 від 20.12.2010 невиконання та порушення відповідачем-1 умов, суд зазначає, що пп.2.2 п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним. Водночас частиною 5 ст.27 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбаченим договором купівлі-продажу, у визначені строки.
На підставі викладеного, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судовий збір покладається на позивача, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічного нагляду та ліцензування" до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний Кардіо-хірургічний центр", та відповідача-2 - Луганської міської багатопрофільної лікарні № 7 відмовити повністю.
2. Судові витрати зі сплати судового збору віднести на позивача.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 16.06.2014.
Суддя Т.В.Косенко