ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/4820/14 03.06.14
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона"
до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"
про відшкодування шкоди у порядку регресу
Суддя Полякова К.В.
Представники:
від позивача: Хмельницький Я.Б. (дов.№106/2013 від 09.10.2013)
від відповідача: Семенова А.С. (дов.№б/н від 20.03.2014)
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Крона" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про відшкодування шкоди у порядку регресу.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києві від 24.03.2014 порушено провадження у справі №910/4820/14 та призначено її до розгляду на 10.04.2014 року.
08.04.2014 від Моторного (транспортного) страхового бюро України через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшли докази, витребувані ухвалою суду від 24.03.2014 року.
За наслідками розгляду спору у судовому засіданні 10.04.2014, суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 13.05.2014 року.
У судовому засіданні 13.05.2014 судом оголошено перерву до 03.06.2014 року.
03.06.2014 у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив задовольнити позов.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи 10.04.2014 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
16.05.2013 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Крона» (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено договір №152_13_151 добровільного страхування наземних транспортних засобів, за яким предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням ТЗ марки «Daewoo Matiz», державний номер НОМЕР_1. (а. с. 85-98)
Відповідно до довідки №9242742 про дорожньо-транспортну пригоду, 06.08.2013 по вул.Райдужна у м.Київ відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки «Daewoo Matiz», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 (страхувальника), та транспортним засобом марки "ВАЗ2105", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 (а. с. 20)
Дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України, якого постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 12.09.2013 у справі №755/19605/13-п визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. (а. с. 21)
Як вбачається із матеріалів справи, 06.08.2013 Страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та на виплату страхового відшкодування. (а. с. 14-17)
Вартість матеріального збитку, спричиненого власнику ТЗ марки «Daewoo Matiz», державний номер НОМЕР_1, визначена на підставі Звіту №20924 від 22.08.2013, у розмірі 8005,66 грн. (а.с. 22-58)
Розмір страхового відшкодування визначений позивачем на підставі рахунку-фактури №УСЧ0001939 від 15.08.2013, виставленого ТОВ «УзДЄУ Україна» та звіту №20924 від 22.08.2013, та становить, відповідно до страхового акту ДНТ№83/13 від 27.08.2013 із розрахунком до нього, 7991,00 грн. (а. с.59-61)
Позивач, відповідно до заяви страхувальника від 06.08.2013, перерахував на рахунок СТО ТОВ «УзДЄУ Україна» суму страхового відшкодування у загальному розмірі 7991,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №ЦО00873 від 24.09.2013 та №ЦО00897 від 25.09.2013, із року. (а. с. 62-63; 99-100)
Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4, який керував транспортним засобом марки "ВАЗ2105", державний номер НОМЕР_2, на момент скоєння ДТП застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія» (відповідач у справі), за полісом №АЕ0096488, відповідно до інформації з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ. (а. с. 73 )
Отже, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, проте позивач претензію (вимогу) на сплату страхового відшкодування відповідачу не направляв, а звернувся із даним позовом до суду.
Водночас, відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зауважує на відсутності спору між сторонами, внаслідок ненаправлення позивачем заяви на виплату страхового відшкодування відповідачу, у відповідності до положень ст.35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", а також зазначає на належній сумі страхового відшкодування у розмірі 6640,66 грн., виходячи із вартості матеріального збитку, встановленого звітом про оцінку пошкодженого ТЗ.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.
Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішенням суду (п. 5 ст. 11 ЦК України).
Наявною у матеріалах справи постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 12.09.2013 у справі №755/19605/13-п встановлено вину ОСОБА_4 у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом марки "ВАЗ2105", державний номер НОМЕР_2. (а. с. 21)
На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, який керував транспортним засобом марки "ВАЗ2105", державний номер НОМЕР_2, застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія» (відповідач у справі), за полісом №АЕ0096488, відповідно до інформації з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ. (а. с. 73)
Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином відповідач - Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки «Daewoo Matiz», державний номер НОМЕР_1.
Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - «Страхова компанія «Крона» - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору №152_13_151 від 16.05.2013 добровільного страхування наземних транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_4, як до особи, відповідальної за завдані збитки.
Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Відповідно до Звіту №20924 від 22.08.2013 про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого пошкодженням транспортного засобу марки «Daewoo Matiz», державний номер НОМЕР_1, із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, становить 8005,66 грн.
Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов"язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.
При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого Господарського суду України від 11.04.2013 у справі №5011-23/10750-2012.
Таким чином, з урахуванням приписів статті 9 Закону України "Про страхування", розмір витрат, які відшкодовуються відповідачем обмежено, зокрема статтею 29 Закону, а саме в даному випадку, вартістю матеріального збитку з врахуванням зносу згідно висновком експертного дослідження, тобто сума, яка заявлена до стягнення в порядку регресу не може перевищувати вартість матеріального збитку, встановленого експертним дослідженням.
Як вбачається із розрахунку розміру страхового відшкодування, прийнятого на основі Звіту №20879 від 23.08.2013, позивачем заявлена до стягнення сума виплаченого страхового відшкодування, яка є більшою, ніж вартість матеріального збитку, що встановлена вказаним вище звітом із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
Відтак, виходячи з наведеного, сума страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача, має бути визначена в межах розрахованої вказаним вище звітом суми вартості матеріального збитку, а саме 8005,66 грн.
. Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як передбачено полісом №АЕ0096488, виданим відповідачем, розмір франшизи становить 1000,00 грн.
Умовами договору №152_13_151 від 16.05.2013 передбачено, що розмір франшизи страхувальника позивача становить 365,00 грн.
Тобто, виходячи з наведеного, розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача становить 6640,66 грн. (8005,66 грн. - 365,00 грн. - 1000,00 грн.=6640,66 грн.)
Відповідно до п. п. 35.1. та 35.2. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися:
а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ;
б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження;
в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують;
г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих;
ґ) підпис заявника та дата подання заяви.
До заяви додаються:
а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;
б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;
в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа;
г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;
ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого;
д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;
є) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника;
є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Враховуючи вищенаведене, та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач не направляв відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування, всупереч вимогам Закону, наведеним вище.
Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія" не доведено відсутність у нього зобов'язання по виплаті страхового відшкодування у порядку регресу.
Частиною першою статті 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Судом встановлено, що станом на дату подання позовної заяви до суду, права позивача не були порушені відповідачем, тобто спір виник внаслідок неправомірних дій позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (01033, м.Київ, вул.Саксаганського, 77, ідентифікайний код 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" (04071, м.Київ, вул.Межигірська, 32А, ідентифікайний код 30726778) 6640 (шість тисяч шістсот сорок) гривень 66 копійок сплаченого страхового відшкодування.
В інший частині позову - відмовити.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 03.06.2014.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
та підписано 06.06.2014 року
Суддя К.В. Полякова