ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
30 травня 2014 року № 826/4984/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А., розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АД Павер Груп»
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у місті Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2013 року №0006882201,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «АД Павер Груп» (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у місті Києві (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2013 року №0006882201.
Представник позивача обґрунтовує позовні вимоги тим, що на підставі хибних висновків акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.11.2013 року, яке позивач вважає необґрунтованим та протиправним.
Представник позивача не прибув в судове засідання, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначивши, що позивачем включено до складу податкового кредиту суму на підставі податкової накладної №20 від 26.06.2013 року на суму 105000,00 грн., водночас під час перевірки її не було надано. З огляду на це представник позивача вважає, що позивачем завищено суму податкового кредиту на суму 17500,00 грн. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає правомірним винесення податкового повідомлення-рішення від 27.11.2013 року №0006882201.
З огляду на це, представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Згідно з ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За таких обставин, у зв'язку з неприбуттям представника позивача в судове засідання, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, виходить з наступного.
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість в частині відображення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Гарден Груп» за період з 01.07.2013 року по 31.07.2013 року та за результатами перевірки складено акт від 08.11.2013 року №343/1-22-01-36993536.
Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість за липень 2013 року у сумі 17500,00 грн.
На підставі вказаних висновків, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.11.2013 року №0006882201.
Як вбачається з податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року та з реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2013 року, позивачем на підставі податкової накладної від 26.06.2013 року №20 на загальну суму 105000,00 грн. включено до податкового кредиту суму в розмірі 17500,00 грн.
Водночас, як зазначено в акті перевірки (з додатком) та оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, податковим органом встановлено порушення, яке полягає у непред'явлені даної податкової накладної №20 від 26.06.2013 року під час проведення перевірки.
Відповідно до п.200.10 статті 200 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Згідно з п.2 р.І Порядку «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 13.11.2013 року №1678 (надалі - Порядок №678) подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок) (у разі якщо у майбутніх податкових періодах з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу, платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу)) передбачено пунктом 50.1 статті 50 глави 2 розділу II Кодексу.
У разі виправлення помилок у рядках раніше поданої декларації, до яких повинні додаватися додатки, до Уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників (п.3 р.IV Порядку №678).
Виправлення помилок проводиться шляхом подання Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ, до якого у разі заповнення даних в окремих рядках додаються відповідні додатки з відміткою «уточнюючий». Зазначені додатки містять вартість показники, які відображаються на суму уточнення (збільшення або зменшення) з відповідним знаком та відповідають даним колонки 6 Уточнюючого розрахунку.
Згідно п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Помилки в Реєстрі податкових накладних виправляються методом «сторно» за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку, у момент їх виявлення. При цьому коригування помилкових записів у Реєстрі податкових накладних не призводить до потреби Формування нових (уточнюючих) реєстрів.
Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту контрагентів (Д5) (додаток 5) є додатками до Декларації з податку на додану вартість на підставі п.14.5 розділу ІІІ Порядку №678.
Якщо, податкова накладна за даними податкового обліку платника включена до Реєстру отриманих податкових накладних поточного звітного періоду, але з будь-яких причин не була відображена в податковій звітності за цей період, вона може бути відображена в податковій звітності платника податку в наступних звітних платника податку в наступних звітних періодах. У тому числі і в складі податкового кредиту (за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту), шляхом подання Уточнюючого розрахунку за той звітний період, в якому вона була включена до Реєстру податкових накладних та помилково не включена до податкової звітності.
Податкова накладна, яка отримана у періодах, наступних за періодом, в якому її виписано, включається до Реєстру податкових накладних і в Декларацію по податку на додану вартість у тому звітному періоді, на який припадає дата її отримання. В цьому випадку Уточнюючий розрахунок не складається.
Судом з'ясовано, що дана податкова накладна від 26.06.2013 року №20 на суму 105000,00 грн. була помилково включена позивачем до податкової звітності. Водночас, коли було з'ясовано про помилку, позивачем надано до податкового органу уточнюючі розрахунки, а саме видані та отримані податкові накладні.
З матеріалів справи вбачається, що згідно уточнюючої звітності ТОВ «Ад Павер Груп» було виключено податкову накладну ТОВ «Гарден Гурп» від 26.06.2013 року №20 на суму 105000,00 грн., у т.ч. сума ПДВ 17500,00 грн., та включено податкову накладну від 25.06.2013 року №19 на суму 52200,00 грн., у т. ч. сума ПДВ 8700,00 грн. і від 26.06.2013 року №20 на суму 52800,00 грн., у т.ч. сума ПДВ 8800,00 грн.
Відповідачем поданий позивачем уточнюючий розрахунок не було прийнято до уваги, оскільки згідно п. 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки.
Аналізуючи доводи відповідача суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Як передбачено п. 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.
Отже, пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України встановлені обмеження на подання уточнюючих розрахунків виключно під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок.
Згідно з п.86.3 ст.86 Податкового кодексу України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
Отже, на підставі вищезазначених норм, податковим органом винесено акт про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 08.11.213 року №343/1-22-01-36993536.
Уточнюючий розрахунок подано 4.11.2013 року, прийнятий податковим органом відповідно до квитанції від 4.11.2013 року №2.
Абзацом 3 п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України передбачено, що строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).
Таким чином, позивач подав уточнюючий розрахунок вже після проведення перевірки, а тому відповідачем правомірно не враховано дані уточнення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення та правомірності дій щодо проведення камеральної перевірки позивача.
За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, а дії щодо проведення згаданої перевірки визнаються протиправними.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
постановив:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АД Павер Груп" - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АД Павер Груп" до державного бюджету України недосплачений судовий збір на розрахункові рахунки Окружного адміністративного суду міста Києва в розмірі 1644 (однієї тисячі шестиста сорока чотирьох) грн. 30 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.А. Соколова