Справа: № 826/18735/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.
Іменем України
03 червня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Грищенко Т.М.,
суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,
при секретарі Самсоновій М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2013 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ЛЕЗ" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним і скасування картки відмови від 04.10.2013 №100260000/2013/00587 та рішення про коригування митної вартості товарів від 04.10.2013 №100260000/2013/200617/2, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ЛЕЗ" звернулось до суду з позовом Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним і скасування картки відмови від 04.10.2013 №100260000/2013/00587 та рішення про коригування митної вартості товарів від 04.10.2013 №100260000/2013/200617/2.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано картку відмови Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 04.10.2013 №100260000/2013/00587 і рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 04.10.2013 №100260000/2013/200617/2.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ООО "Контракт-Партнер" (Російська Федерація) (Продавець) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ЛЕЗ" (Покупець) укладено контракт 25.12.2012 №018/2012VE, та відповідно до специфікації №6 від 27.09.2013 та інвойсу від 30.09.2013 №117, позивачем придбано на умовах СРТ-Київ (Інко-термс-2010) товар (електроди) відповідного найменування, кількості та ціни на загальну вартість 861794,13 руб.
Даний товар подано до митного оформлення згідно ВМД №100260000/2013/112717 від 04.10.2013 та задекларовано його митну вартість згідно із ст. 58 МК за першим методом (за ціною договору) у розмірі 214423 грн. (861794,13 руб.).
Київською регіональною митницею скориговано митну вартість товару і визначено її на рівні 1028981,90 руб., про що прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 04.10.2013 №100260000/2013/200617/2 і картка відмови у митному оформленні від 04.10.2013 №100260000/2013/00587.
Як зазначено в графі 33 цього рішення, його прийнято у зв'язку з тим, що митна вартість не може бути визначена за першим методом, оскільки надані документи містять неповні відомості, а саме декларантом не подані документи відповідно до п. 2, 8 ч. 2 ст. 53 МК.
Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності рішень відповідача про щодо визначення митної вартості товару, який імпортується на митну територію України.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного зазначає наступне.
Статтею 49 МК встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 3 ст. 53 МК передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Статтею 54 МК встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій ст. 58 цього Кодексу (ч. 2).
Отже, як вірно було встановлено судом першої інстанції, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару необхідні основні документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК, а саме: контракт від 25.12.2012 №018/2012VE з ООО "Контракт-Парт-нер", специфікацію №6 від 27.09.2013 (додаток №11 до контракту), інвойс від 30.09.2013 №117, митну декларацію країни відправлення від 01.10.2013 №10130100/011013/0008316, а також транспортні документи (CMR) та інші товаросупровідні документи.
Перелік наданих документів відображено в гр. 18 оскаржуваного рішення, у гр. 44 ВМД, у картці відмови і відповідачем не заперечується.
Таким чином, задовольняючи позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ЛЕЗ" про визнання протиправним і скасування картки відмови від 04.10.2013 №100260000/2013/00587 та рішення про коригування митної вартості товарів від 04.10.2013 №100260000/2013/200617/2, суд виходив з того, що позивачем було подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 МК. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 МК та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу.
Так, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, з якими погоджується апеляційна інстанція, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Ненадання позивачем додаткових документів, запитуваних митницею, також не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, зважаючи на відсутність законних підстав для такої вимоги.
Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною угоди, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем під час розгляду справи.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2013 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.М.Грищенко
Судді І.О.Лічевецький
В.Е. Мацедонська
.
Головуючий суддя Грищенко Т.М.
Судді: Лічевецький І.О.
Мацедонська В.Е.