ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
06 червня 2014 року м. Львів №813/2475/14
16 год. 12 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Рехліцька Ю.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1;
відповідача: представник Квасниця Н.Б.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ Сихівському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.10.2013 року №0000761720 та №0000771720.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ці рішення відповідачем прийнято на підставі помилкових і необґрунтованих висновків, викладених в акті перевірки №351/17-20/НОМЕР_1 від 22.10.2013 року про завищення податкового кредиту за лютий 2012 року на суму 94448,00 грн. за рахунок здійснення господарських операцій із контрагентом ТОВ «Інтеграл Ай Ті». Позивач вважає, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт придбання товарів, про правомірне відображення цих операції в податковому обліку, наявність всіх первинних документів. Крім цього, зазначає, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від податкової дисципліни третіми особами.
В обґрунтування позовних вимог, представник позивача також покликався на приписи цивільного законодавства щодо нікчемності правочинів.
Щодо висновків про заниження чистого доходу за 2012 рік в сумі 141563,33 грн., позивач вказав на порушення відповідачем вимог Наказу ДПА України №984 від 22.12.2010 року «Про порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», оскільки в акті перевірки не вказано операцій, за результатами яких встановлено розбіжність між даними обліку, не описано, які саме товари були позивачем реалізовані, завдяки чому позивач отримав дохід, а тому у податкового органу відсутні підстави стверджувати про заниження податку з доходів фізичних осіб.
Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки податкового органу, а тому прийняті на цій основі податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві із урахуванням наявних в матеріалах справи доказів.
Відповідач заперечив позов повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях від 11.04.2014 року. Відповідач зазначив про відсутність належних доказів фактичного здійснення господарських операцій із контрагентом позивача ТОВ «Інтеграл Ай Ті». В основу акта перевірки ФОП ОСОБА_3 покладено висновки акта ДПІ у Печерському районі м. Києва №1788/22.8/37403533 від 23.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтеграл Ай Ті» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.11.2011 року по 31.10.2012 року», у якому, серед іншого, зазначено про те, що місцезнаходження ТОВ «Інтеграл Ай Ті» не встановлено, про відсутність у нього будь-яких виробничих потужностей та ресурсів для здійснення господарської діяльності та, як наслідок, відсутність реального проведення господарських операцій та здійснення діяльності, спрямованої на надання податкової вигоди третім особам.
Наявність одних лише податкових накладних без фактичного здійснення господарських операцій не може бути підставою для включення зазначених у таких накладних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Також відповідач вказав, що перевіркою правильності визначення позивачем оподатковуваного доходу, відображеного в деклараціях про доходи за 2012 рік встановлено заниження чистого доходу в сумі 141563,33 грн. Зазначив, що господарські операції із ТОВ «Інтеграл Ай Ті» безпідставно віднесені платником податків до складу витрат, оскільки інформація зазначена в первинних документах про здійснення таких операцій є недостовірною.
На підставі наведеного відповідач вважає, що висновки про порушення ФОП ОСОБА_3 вимог Податкового кодексу України є обґрунтованими і прийняті їх основі податкові повідомлення-рішення є правомірними. Представник відповідача таку позицію підтримав, просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа підприємець 13.03.2007 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради, РНОКПП НОМЕР_1. Видами діяльності підприємця є виробництво пакувань з легких металів.
З 11.10.2013 року по 17.10.2013 року ДПІ у Сихівському районі проведено позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань правильності обчислення та своєчасності сплати податків при здійснення взаєморозрахунків із ТОВ «Інтеграл Ай Ті» за весь період здійснення взаєморозрахунків у 2012 році, за результатами якої складено Акт перевірки №351/17-20/НОМЕР_1 від 22.10.2013 року (далі - акт перевірки від 22.10.2013 року).
Під час проведення перевірки податковим органом використано матеріали перевірки ДПІ у Печерському районі м Києва №1788/22.8/37403533 від 23.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтеграл Ай Ті» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.11.2011 року по 31.10.2012 року». Під час проведення перевірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин платниками податків використано протоколи допиту гр. ОСОБА_5 Також зазначено, що аналіз податкової звітності контрагента позивача свідчить про відсутність інформації щодо наявності складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Крім цього, враховуючи відсутність ТОВ «Інтеграл Ай Ті» за місцезнаходженням, ДПІ у Печерському районі вказано про неможливість проведення зустрічної звірки. Відтак, витрати та податковий кредит від вартості нібито придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Інтеграл Ай Ті» від підприємств - постачальників перевіркою не підтверджено, тому суми витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податкового кредиту за відсутності умови продажу, також не підтверджено, отже підприємство проводило діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.
Перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи, безпосередньо пов'язаних з одержання доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, встановлено завищення витрат в розмірі оплачених товарно - матеріальних цінностей придбаних у ТОВ «Інтеграл Ай Ті» на суму 141563,33 грн. При цьому, податковим органом враховано акт перевірки ДПІ у Сихівському районі від 17.05.2013 року №795/17-20/НОМЕР_1.
В результаті здійсненої перевірки, відповідачем зазначено, що господарські операції із ТОВ «Інтеграл Ай Ті» безпідставно віднесені платником податків до складу витрат, оскільки інформація зазначена в первинних документах про здійснення таких операцій є недостовірною, з огляду на наступні обставини: не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій поставки, участі в таких операціях трудових ресурсів, транспорту та іншого обладнання, які економічно необхідні для виконання такого виду робіт, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, участі технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.
Згідно з актом перевірки від 22.10.2013 року встановлено відсутність фактичної поставки товарів без мети настання реальних наслідків, отримання безпідставної податкової вигоди, що полягає в заниженні оподатковуваного доходу, а отже виключає господарський характер понесених витрат.
У висновках акту, відповідач вказав про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 94448,00 грн., в результаті включення до податкового кредиту сум ПДВ з придбання ТМЦ у ТОВ «Інтеграл Ай Ті», чим порушено вимоги пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.200.1 п.200.2, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України та заниження позивачем чистого доходу в сумі 141563,33 грн. чим порушено вимоги п.171.1 ст.171, п.177.4 ст.177, п.138.2 п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України.
На підставі акта перевірки від 22.10.2013 року ДПІ у Сихівському районі прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.10.2013 року №0000761720 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 94448,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 47224,00 грн. та №0000771720, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем на суму 24065,76 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 12032,88 грн., які позивач оскаржив в судовому порядку.
Оцінюючи доводи сторін суд керувався наступним:
Податковий кодекс України (далі - ПК України) містить наступні нормативні вимоги щодо формування витрат та податкового кредиту.
Так, відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат. Пунктом 138.4. вказаної статті визначено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України передбачено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.
При цьому, ст.177 ПК України визначено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, п. 177.4 якої передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. (п. 198.4 ст.198 ПК України).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).
При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавством пов'язує реалізацію права платника на податковий кредит та на формування валових витрат.
Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.
Податкова вигода може бути визнаною необґрунтованою у разі її одержання не за наслідками реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.
З урахуванням доводів податкового органу про підстави прийняття оскаржуваних рішень, вирішення спору потребує встановлення реальності господарських операцій між ФОП ОСОБА_3 та його контрагентом ТОВ «Інтеграл Ай Ті». З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача щодо віднесення ним до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за товарно-матеріальні цінності, отриманих від цього постачальника.
На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Інтеграл Ай Ті», представник позивача надав пояснення що між ФОП ОСОБА_3 та його контрагентом було укладено договір поставки, відповідно до умов якого позивач отримав товар, а саме набори для випічки та метал.
В обґрунтування виконання договірних зобов'язань позивач надав: податкові накладні від 14.02.2012 року №236, від 23.02.2012 року №338, від 08.02.2012 року №144, від 09.02.2012 року №155, від 13.02.2012 року №219, від 16.02.2012 року №269, від 21.02.2012 року №301, від 22.02.2012 року №322, від 24.02.2012 року №366, від 01.02.2012 року №20, від 03.02.2012 року №83;
видаткові накладні від 14 лютого 2012 року №14/02-06, від 23 лютого 2012 року №23/02-06, від 21 лютого 2012 року №21/02-07, від 24 лютого 2012 року №24/0210, від 03 лютого 2012 року №3/02-12;
рахунки №8/02-14 від 08 лютого 2012 року, №9/02-05 від 09 лютого 2012 року, №13/02-07 від 13 лютого 2012 року, №16/02-07 від 16 лютого 2012 року, №22/02-10 від 22 лютого 2012 року, №1/02-19 від 01 лютого 2012 року, №3/02-12 від 03 лютого 2012 року, №21/02-07 від 21 лютого 2012 року, №14/02-06 від 14 лютого 2012 року.
За отримані від ТОВ «Інтеграл Ай Ті» товари позивач розрахувався, що підтверджується платіжними дорученнями: №43 від 22.04.2012 року, №20 від 23.03.2012 року, №19 від 19.03.2012 року.
В той же час, долучені до матеріалів справи рахунки №3/02-12 від 03 лютого 2012 року, №21/02-07 від 21 лютого 2012 року, №14/02-06 від 14 лютого 2012 року не містять усіх обов'язкових реквізитів первинних документів, які передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: підпису, прізвища та імені позивача, відповідального за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.
Крім того, в матеріалах справи відсутні, і не надані під час розгляду справи сам договір поставки від 01.02.2012 року №0102-3, реєстри виданих та отриманих податкових накладних та податкова звітність позивача за лютий - березень 2012 року, які витребовувались ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 01 квітня 2014 року та в судових засіданнях.
Представником позивача не надано пояснень, яким саме чином здійснювалась поставка придбаних товарів, а також доказів, що підтверджують можливість їх зберігання у позивача. При цьому, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту реалізації придбаних ТМЦ.
Відтак, суд приходить до висновку, що наявність у позивача видаткових накладних, рахунків, платіжних доручень, податкових накладних, виписаних ТОВ «Інтеграл Ай Ті» не є достатніми доказами здійснення відображених в цих документах операцій. Наявність у позивача первинних документів бухгалтерського обліку, що формально відповідають вимогам закону, не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій.
Суд вважає за необхідне зазначити, що при розв'язанні даного спору варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 КАС України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.
Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.
На реалізацію принципу офіційного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, суд з власної ініціативи, відповідно до вимог 69 КАС України, неодноразово витребовував у позивача додаткові докази на підтвердження здійснення господарських операцій із ТОВ «Інтеграл Ай Ті».
Водночас, оцінюючи реальність господарських операцій суд враховує необхідність наявності низки первинних документів, які відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме: належного договору на поставку товарів, відповідних документів на підтвердження виконання такого договору та зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю підприємця, зокрема, реальне подальше використання товарів у господарській діяльності та збільшення обсягів виробництва, продаж й конкретні результати від цього.
Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.
На пропозицію суду надати докази на підтвердження реальності господарських операцій з придбання товарів, представник позивача не надав належних та допустимих доказів і просив розглядати справу за наявними у ній доказами, що, в свою чергу, обґрунтовує правомірність донарахування податковим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість у відповідній сумі.
Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування.
Однак у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.
З установлених судом обставин справи вбачається, що під час проведення перевірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин платниками податків використано протоколи допиту гр. ОСОБА_5, який заперечує своє відношення до ТОВ «Інтеграл Ай Ті». Також в акті перевірки ДПІ у Печерському районі м Києва №1788/22.8/37403533 від 23.05.2013 року, який долучено до матеріалів справи зазначено, що аналіз податкової звітності контрагента позивача свідчить про відсутність інформації щодо наявності складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Крім цього, враховуючи відсутність ТОВ «Інтеграл Ай Ті» за місцезнаходженням, ДПІ у Печерському районі вказано про неможливість проведення зустрічної звірки, тому, витрати та податковий кредит від вартості нібито придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Інтеграл Ай Ті» від підприємств - постачальників перевіркою не підтверджено.
На підставі цього суд приходить до висновку про те, що подані ФОП ОСОБА_3 первинні документи на обґрунтування права на податковий кредит та на формування валових витрат не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не можуть слугувати підставою для внесення відповідних записів до бухгалтерського обліку та, відповідно, не можуть враховуватися підприємцем при формуванні податкового кредиту та валових витрат.
Твердження представника позивача про порушення відповідачем вимог Наказу ДПА України №984 від 22.12.2010 року «Про порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» судом не враховуються, оскільки у п. 3.1.2 та п.3.1.3 акту перевірки від 22.10.2013 року чітко викладено зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначено період фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію із ТОВ «Інтеграл Ай Ті», в результаті якої здійснено ці порушення. Крім цього, суд зазначає, що певні процедурні порушення контролюючими органами при оскарженні рішення суб'єкта господарювання самі по собі не можуть свідчити про протиправність прийняття рішення про притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності у разі допущення ним порушення правил ведення господарської діяльності.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування передбачено ст. 177 ПК України, так, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п.177.2 ст.177 ПК України).
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (п. 177.4 ст.177 ПК України).
Фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи (п.177.5 ст. 177 ПК України). Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати. Надмірно сплачені суми податку підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку або поверненню платнику податку в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відтак, щодо визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи (аналіз яких здійснювався відповідачем в акті перевірки від 22.10.2013 року, проте не було долучено позивачем до матеріалів справи) безпосередньо пов'язаних з одержання доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними під час перевірки із урахуванням акту перевірки ДПІ у Сихівському районі від 17.05.2013 року №795/17-20/НОМЕР_1, суд погоджується із ДПІ у Сихівському районі про завищення позивачем доходів в розмірі оплачених товарно - матеріальних цінностей придбаних у ТОВ «Інтеграл Ай Ті» на суму 141563,33 грн.
Доводи ж позивача щодо порушення відповідачем приписів цивільного законодавства щодо нікчемності правочинів суд не бере до уваги, оскільки в акті перевірки від 22.10.2014 року питання щодо недійсності та нікчемності правочину позивача із ТОВ «Інтеграл Ай Ті» податковим органом не відображено.
Тому суд погоджується з доводами відповідача про те, що в порушення вимог пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.200.1 п.200.2, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 94448,00 грн., в результаті включення до податкового кредиту сум ПДВ з придбання ТМЦ у ТОВ «Інтеграл Ай Ті», та п.171.1 ст.171, п.177.4 ст.177, п.138.2 п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України щодо заниження позивачем чистого доходу в сумі 141563,33 грн.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.
Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що вони були прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у їх задоволенні слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.
За приписами ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Відповідно до квитанції №20520.266.6 від 17.03.2014 року, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1720,50 грн., відтак решта несплаченої суми судового збору становить 1834,91 грн.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) решту суми судового збору в розмірі 1834 (одна тисяча вісімсот тридцять чотири) грн. 91 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 13.06.2014 року.
Суддя Клименко О.М.