12 червня 2014 р. Справа № 804/7727/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Боженко Наталії Василівни
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання незаконною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, в якому просить визнати незаконною відмову Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська щодо перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 та виплачувати йому щомісячно 20534,50 грн., з моменту звернення, тобто з 1 червня 2014 року.
Позовні вимоги обґрунтовані законодавчо визначеним правом позивача на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку зі зміною розміру суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення адміністративного позову.
ОСОБА_2 - є суддею у відставці, відповідно до постанови Верховної Ради України від 11 грудня 2008 року № 652-VI за наказом голови Апеляційного суду Дніпропетровської області № 141 від 19 грудня 2008 року та знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська з проханням здійснити перерахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням змін до чинного законодавства, що підтверджується листом від 14.08.2013 року.
Відповідачем відмовлено позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, оскільки перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми заробітної плати діючих суддів Конституційного суду України з дня виникнення права на відшкодування.
При прийнятті рішення, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах, повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Згідно ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, а саме: заробітної плати, пенсії, щомісячного довічного грошового утримання тощо, надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих судців.
Умови призначення і порядок виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на момент призначення його позивачу встановлювались Законом України «Про статус суддів» та Постановою Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус судців» від 15.12.1992 року N 2863-ХІІ.
Пункт 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів», зокрема, передбачав:«Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судці не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судці розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання...».
Абзацом 3 пункту 1 вищезазначеної Постанови Верховної Ради України (в редакції до 01 січня 2008 року) встановлено, що в разі зміни заробітної плати суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислюється, виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до п.63 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» абзац 3 п.1 зазначеної Постанови Верховної Ради України був виключений.
При цьому, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, положення п. 63 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким виключений абзац 3 п.1 Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус судців». У рішенні Конституційного Суду України, зокрема, зазначено, що виключення Законом абзацу 3 п.1 зазначеної Постанови Верховної Ради України та скасування на 2008 рік існуючого порядку призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям звужує зміст і обсяг права судді, яке він мав, та обмежує його конституційні гарантії незалежності. Тому в цій частині положення п. 63 розділу II Закону не узгоджується зі ст. 22, ч.1 ст. 26 Конституції України.
Законом України «Про судоустрій та статус суддів», який набрав чинності з 07 липня 2010 року, встановлена гарантія матеріального забезпечення судді у відставці, яка не може бути знівельована в зв'язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана.
Згідно з положеннями статті 58 Конституції України, яка, зокрема, передбачає, що «закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, слід дійти висновку, що норми ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного Фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного Фонду України 25.01.2008р. № 3-1 не можуть регулювати порядок перебування у відставці та обмежувати права особи, яка отримала право на відставку та названі права у грудні 2008 року.
Оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
Таким-чином, виходячи з норм ст.58 Конституції України та висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, слід дійти висновку, що матеріальні та соціальні гарантії судді у відставці, які були встановлені на день виходу позивача у відставку (тобто станом на 19.12.2008 р.) не можуть бути обмежені або скасовані ані новими законами, ані внесенням змін до чинних законів.
Оскільки на день виходу позивача у відставку (19.12.2008 р.) умови і порядок призначення, виплати та перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці були визначені статтею 43 Закону України «Про статус суддів» та Постановою Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів», вимоги позивача стосовно перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із 90% нового розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, є законними та обґрунтованими.
Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011, вказав, що правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання працюючого судді є однаковою, а самі ці поняття - однорідними та взаємопов'язаними. Щомісячне грошове утримання ідентичне щомісячному довічному грошовому утриманню. Відмінність щомісячного грошового утримання працюючого судді від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці полягає у тому, що судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, цю виплату одержують виключно з Державного бюджету України, а судді у відставці - з Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. У цьому рішенні Конституційний Суд України вказує про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
Статтею 129 України «Про судоустрій та статус суддів» визначено вид, склад, розмір суддівської винагороди, яка складається з грошового утримання, яке включає в себе посадовий оклад та доплати за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці. Призначення щомісячного грошового утримання, його розмір врегульоване частиною 3 статті 138 Закону.
Так, норми вказаних статей, що діяли у різний проміжок часу, вказують, що даний вид соціального забезпечення судді у відставці виплачується щомісячно та залежить від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Пенсійний фонд України є уповноваженим державою органом, зокрема, щодо виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці (абз.8 пп.5 п.4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України «Про Положення про Пенсійний фонд України» від 06 квітня 2011 року №384).
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у зв'язку зі зміною розміру грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді, а тому позов підлягає задоволенню.
Згідно статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та більш конкретно сформулювати резолютивну частину судового рішення. Керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 86, 160-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про визнання незаконної відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 з 1 червня 2014 року в розмірі 90% заробітної плати судді працюючого на відповідній поcаді, яке складає суму в розмірі 20534,50 (двадцять тисяч п'ятьсот тридцать чотири) гривні 50 копійок на підставі довідки про заробітну плату виданої Апеляційним судом Дніпропетровської області 27 травня 2014 року за № 7-353-с.
Постанова підлягає негайному виконанню в межах суми стягнення за один місяць.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко