копія
09 квітня 2013 р. Справа № 804/3983/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Горбалінського В.В.
при секретарі судового засідання - Якуб Д.В.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Гапич І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення коштів, -
21.03.2013 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому позивач з урахуванням уточнень до позову від 03.04.2013 року та 08.04.2013 року просить суд:
визнати неправомірними та скасувати наказ № 39-о від 20.02.2013 року, наказ № 55-о від 12.03.2013 року Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби;
поновити на роботі в Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби ОСОБА_1 на посаді державного податкового інспектора юридичного відділу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби;
стягнути з Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 березня 2013 року до дня поновлення на роботі;
стягнути з Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на користь ОСОБА_1 заборгованість, яка виникла до 12 березня 2013 року з виплати заробітної плати у розмірі 635,75 грн.;
стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати всього у розмірі 616,12 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.08.2012 року його було прийнято на посаду державного податкового інспектора юридичного відділу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції з випробувальним терміном на 6 місяців. 22.02.2013 року випробувальний термін було продовжено на 6 робочих днів. Незважаючи на те, що позивач сумлінно виконував свої обов'язки, не притягався до дисциплінарної відповідальності, відносно нього не проводилися службові перевірки, 12.03.2013 року відповідачем винесено наказ про його звільнення з посади як такого, що не витримав випробувального терміну. Оскільки у відповідача не було підстав для звільнення позивача як такого, що не пройшов випробувальний термін, і наказ про звільнення було винесено після закінчення випробувального терміну, ОСОБА_1 просить суд скасувати протиправні накази, поновити його на посаді та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу. Також, позивачем зазначено, що відповідач має заборгованість за сплати заробітної плати у розмірі 616,12 грн.
Представник відповідача проти позову заперечувала в повному обсязі надала до суду письмові заперечення проти позову.
Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, та дослідивши письмові докази, встановив.
Відповідно до наказу № 155-о від 22.08.2012 року, виданого Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією, ОСОБА_1 прийнято 22.08.2012 року на посаду державного податкового інспектора юридичного відділу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби як такого, що успішно пройшов за конкурсом з випробувальним терміном 6 місяців.
20.02.2013 року Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято наказ № 39-0, відповідно до якого продовжено ОСОБА_1, державному податковому інспектору юридичного відділу Нікопольської об'єднаної ДПІ випробувальний термін з 22.02.2013 року на 6 робочих днів після виходу з лікарняного.
12.03.2013 року Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято наказ № 55-0, згідно якого ОСОБА_1 звільнено з посади державного податкового інспектора юридичного відділу Нікопольської об'єднаної ДПІ як такого, що не витримав випробувального терміну згідно зі статтею 28 КЗпП України.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну службу» встановлено, що прийняття на державну службу на посади третьої - сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, здійснюється на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України.
Згідно ст. 18 цього Закону при прийнятті на державну службу може встановлюватися випробування терміном до шести місяців.
При цьому стаття 27 КЗпП України передбачає, що якщо працівник в період випробування був відсутній на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин, строк випробування може бути продовжено на відповідну кількість днів, протягом яких він був відсутній.
Як зазначалося вище та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 був прийнятий на державну службу - на посаду державного податкового інспектора юридичного відділу податкової інспекції - за конкурсом і йому було встановлено випробувальний термін 6 місяців. Під час проходження державної служби протягом випробувального терміну позивач 4 рази перебував на лікарняному, а саме: з 08.10.2012 року по 15.10.2012 року, з 07.11.2012 року по 14.11.2012 року, з 24.12.2012 року по 29.12.2012 року, з 20.02.2013 року по 01.03.2013 року.
Отже, враховуючи ту обставину, що позивач в період випробування був відсутній на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, суд вважає, що у відповідача було право продовжити строк випробування ОСОБА_1 на відповідну кількість днів, а тому суд доходить до висновку про правомірність наказу № 39-о від 20.02.2013 року.
Підстави припинення державної служби визначені статтею 30 Закону України «Про державну службу», якою зазначено, що державна служба припиняється з загальних підстав, визначених Кодексом Законів про Працю України, та за підставами, що перелічені вказаною статтею.
Відповідно до статті 28 Кодексу Законів про Працю України встановлено, що коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.
Якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власник або уповноважений ним орган протягом цього строку вправі розірвати трудовий договір. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.
Судом з'ясовано, що 12.03.2013 року в.о. начальника юридичного відділу Маркова Л.І. підготувала на адресу начальника Нікопольської ОДПІ доповідну записку № 741/100 та подання щодо проходження випробувального терміну державного податкового інспектора юридичного відділу ОСОБА_1, в якому зазначила наступне:
під час перебування на випробувальному терміну ОСОБА_1 проявив себе як працівник, який знаходиться в навчальній стадії, самостійної ініціативи не проявляє, практичне виконання завдань потребували постійного контролю з боку начальника відділу;
при отриманні доручень - постійно уточнює необхідність їх виконання, прохання колег допомогти - ігнорує, агресивно відноситься до пропозицій та критики, низький рівень планування роботи;
здебільшого пасивний у роботі, ініціатива та творчий підхід до справи не проявляються;
рівень поведінки і спілкування з людьми задовільний, але не завжди адекватний відповідній ситуації;
приймає рішення, які не погоджуються з керівником відділу та які в подальшому впливають негативно на розгляд судових справ;
щоденно приходить на робоче місце на 9:00 год. та йде з роботи о 18:00 год., на робочому місці після роботи не затримується;
ОСОБА_1 чотири рази був на лікарняному, що наклало негативні насідки на роботу юридичного відділу, так як відділ не сформовано на 100 %;
до службових обов'язків відноситься неактивно та недбало.
12.03.2013 року в Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції було проведено засідання конкурсної комісії, під час якого було встановлено не відповідність державного податкового інспектора юридичного відділу ОСОБА_1 посаді та надано начальнику інспекції пропозицію щодо вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 як такого, що не витримав випробувального терміну. Предметом обговорення конкурсної комісії була доповідна записка в. о. начальника юридичного відділу Маркової Л.І.
Як вже зазначалося, власник або уповноважений ним орган може розірвати трудовий договір у разі невідповідності працівника роботі, проте суд зазначає, що вказана невідповідність полягає у неякісному виконанню робіт або в неналежному виконанні трудових обов'язків через недостатню кваліфікацію. При цьому суд звертає увагу, що невідповідність роботі свідчить про відсутність вини працівника в неналежному виконанні своїх обов'язків і вразі наявності такої вини, коли власник має докази винного неналежного виконання працівником обов'язків, власник вправі притягнути його до дисциплінарної відповідальності аж до звільнення.
Здійснивши аналіз подання в. о. начальника юридичного відділу Маркової Л.І. та протоколу засідання конкурсної комісії, суд звернув увагу, що наведені обставини викладені у загальній формі без наведення конкретних прикладів та без підтверджуючих матеріалів. Більш того, як невідповідність ОСОБА_1 роботі наведено такі обставини, як додержання позивачем розпорядку роботи інспекції, перебування в навчальній стадії, тобто підвищенні власного рівня, задовільна поведінка у спілкування, перебування на лікарняному, що не може сприйматися судом як такими.
Також суд вважає, що такі обставини, як агресивне відношення до пропозицій та критики, низький рівень планування роботи, прийняття рішень, які не погоджуються з керівником відділу та які в подальшому впливають негативно на розгляд судових справ, прояв неактивного та недбалого відношення до службових обов'язків повинні фіксуватися під час їх проявів шляхом проведення відповідних службових розслідувань, складанням актів та вжиття відповідних заходів дисциплінарного впливу чи відповідальності, проте в судовому засіданні представником відповідача було зазначено, що вказаних заходів не приймалося.
Крім того, суд дійшов до висновку, що в провину позивачу, як невідповідність виконуваній роботі, покладено небажання в. о. керівника юридичного відділу виконувати покладені на неї обов'язки по здійсненню постійного контролю за роботою підлеглих працівників та по організації їх роботи.
При цьому суд звертає увагу, що протокол засідання конкурсної комісії не місить будь-яких даних, на підставі яких суд може дійти до висновку про невідповідність позивача посаді, та фактично є повним повторенням подання в. о. начальника юридичного відділу Маркової Л.І.
За таких обставин, суд вважає недоведеним з боку відповідача факту невідповідності ОСОБА_1 роботі.
Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що наказом № 39-о від 20.02.2013 року випробувальний термін ОСОБА_1 продовжено на 6 календарних днів з 22.02.2013 року, при цьому шестимісячний строк випробування є абсолютним, обліковується в календарних днях та не збільшується автоматично на строк з тимчасової непрацездатності працівника.
Так як вказаний строк випробування може бути продовжений лише відповідним наказом на конкретну кількість днів, і вказаний строк був продовжений з 22.02.2013 року на 6 календарних днів, тобто до 28.02.2013 року, суд доходить до висновку, що на момент винесення відповідачем наказу від 12.02.2013 року № 55-о про звільнення ОСОБА_1 з посади, випробувальний термін позивача закінчився, і його звільнення було можливим лише на загальних підставах.
Суд не сприймає думку представника відповідача, що продовження терміну випробування повинно підліковуватися не з 22.02.2013 року, а з моменту виходу позивача з лікарняного, тобто з 04.03.2013 року, оскільки суд вже зазначив, що строк випробування є конкретним, тобто до певної дати, і не продовжується автоматично на строк непрацездатності працівника.
Таким чином, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача про протиправність наказу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції № 55-0 від 12.03.2013 року. Тому вказаний наказ підлягає скасуванню як протиправний, а ОСОБА_1 поновленню на роботі.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 235 Кодексу Законів про Працю України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік.
Так як з наданих до матеріалів справи документів суд не може вирахувати розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 за останні календарні два місяці роботи, суд зазначає, що відповідний розрахунок повинен зробити відповідач - Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція, а тому вирішує зобов'язати Нікопольську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла до 12 березня 2013 року з виплати заробітної плати у розмірі 635,75 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до пояснень, наданих представником відповідача у судовому засіданні та викладених у довідці № 9963/10/05-058, долученої до справи, судом встановлено, що за відповідачем обліковується заборгованість по лікарняних листах у сумі 509,09 грн. та заборгованість з відшкодування витрат на відрядження у сумі 126,66 грн.
Відповідно до ст. 47 Кодексу Законів про Працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно ст. 116 цього Кодексу при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Отже, законом встановлений безумовний обов'язок відповідача здійснити повний розрахунок з працівником, в даному випадку ОСОБА_1, у разі його звільнення саме в день звільнення.
Оскільки відповідачем вказаний обов'язок виконано не було, суд дійшов висновку стягнути вказані кошти - 635,75 грн. - з Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби
Суд не приймає до уваги доводи відповідача, що кошти в сумі 509,09 грн. не надійшли від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та в сумі 126,66 грн. не надійшли з державного бюджету по відповідній статті витрат, так як відсутність грошових коштів не може бути підставою для їх невиплати при звільненні. Також, суд звертає увагу, що відповідачем не було вжито заходів щодо відновлення порушеного права позивача шляхом звернення до уповноважених органів для отримання зазначених коштів.
За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Щодо стягнення з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 616,12 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:
1) витрати на правову допомогу;
2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;
4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
Згідно ст. 91 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 поніс витрати, пов'язані з прибуттям до суду у розмірі 117,32 грн., що підтверджується фіскальними чеками від 28.03.2013 року на суму 78,66 грн. та від 04.04.2013 року на суму 78,66 грн. Будь-яких доказів понесення інших витрат позивачем надано не було.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
За таких умов, суд дійшов висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 117,32 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення коштів - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ № 55-о від 12.03.2013 року Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.
Поновити ОСОБА_1 на посаді державного податкового інспектора юридичного відділу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.
Стягнути з Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 635,75 грн.
Зобов'язати Нікопольську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати всього у розмірі 117,32 грн.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Звернути постанову суду в частині поновлення на посаді та присудження виплати заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць до негайного виконання.
Текст постанови у повному обсязі виготовлений 15 квітня 2013 року.
Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 15.04.2013 року СуддяВ.В. Горбалінський В.В. Горбалінський